Ухвала

від 25.08.2015 по справі 820/5182/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р.Справа № 820/5182/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. по справі №820/5182/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріка" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріка" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління у Харківській області (далі-відповідач) про визнання протиправними дій з проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Дельтасервіс" за період червень 2012року, складання акту № 2428/22/35260470 від 21.11.2014 року, винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000992200 від 05.12.2014 року;

скасування податкового повідомлення-рішення № 0000992200 від 05.12.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 року позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000992200 від 05.12.2014 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням cуду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Дельтасервіс" за червень 2012р., про що складений акт № 2428/22/35260470 від 21.11.2014року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні ст. 185, п.198.3 ст.198, ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 4100 грн. за березень 2013 року.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000992200 від 05.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 4100грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам ст. 185, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 61.1, п.61.2 ст.61 ПК України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, одним із видів податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно положень п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, одним із видів податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом .

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки передбачені у ст.78 ПК України.

Як свідчать матеріали справи, підставою для проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства повивачем став наказ від 07.11.2014 року № 369.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не ставилось питання про скасування наказу відповідно до якого було проведено перевірку та складено акт № 2428/22/35260470 від 21.11.2014року, а отже він є чинним.

Також слід зазначити, що відповідно до вищевказаних статтей Податкового кодексу України, дії по проведенню перевірки, складнанню акту перевірки та винесенню податкового повідомлення-рішення відносяться до компетенції відповідача та входять до його повноважень.

Тому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї частини позову з огляду на правомірність дій органу на який покладено здійснення податкового контролю.

Щодо частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000992200 від 05.12.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України,говорить,що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ "Дельтасервіс" за червень 2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Дельтасервіс", з яким від 14.06.2012 року укладено договір поставки №186 про виготовлення та поставки, згідно креслення покупця, обладнання.

На виконання умов договору між позивачем та контрагентом підписано специфікацію від 14.06.2012 року, якою визначено найменування товару: вісь (НЖ. Креслення 10.01-А), кількість товару: 5000, ціну: 4,10 та загальну суму 24600 грн., в тому числі податок на додану вартість 4100грн.

Колегія суддів зазначає про те, що надані до матеріалів справи, копії документів, а саме: рахунок-фактура № 2506-04 від 25.06.2012 року, товарно-транспортна накладна №б/н від 25.06.2012року, податкова накладна від 25.06.2012 року № 275, видаткова накладна, №275 від 25.06.2012 року, банківська виписка, платіжне доручення № 323 від 25.06.2012 року, картка рахунку № 631, що підтверджує фактичне здійснення позивачем даної господарської операції.

Також, матеріалами справи підтверджено, що транспортування товару відбулося за умовами договору укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, за умовами якого виконавець зобов'язується на автомобілі "Газель", державний № НОМЕР_2, за завданням замовника, надавати послуги з перевезення вантажів замовника, а замовник зобов'язується щомісячно оплачувати ці послуги і по виконанню вказаного договору між сторонами було підписано акт виконаних робіт № 5 від 30.06.2012 року на суму 23655 грн.

Отримання товару після перевезення здійснено комірником ТОВ "Боріка" ОСОБА_2, про що свідчить підпис на товарно-транспортній накладній від 25.06.2012 року №б/н.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає не обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем надано документи, які не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У своїй апеляційній скарзі апелянтом ставиться під сумнів наявність об'єкту оподаткування у позивача при придбанні товарів у ТОВ "Детальсервіс".

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи та зазначає, що на підтвердження використання придбаного в контрагента ТОВ "Детальсервіс" товару до матеріалів справи позивачем надано попередні калькуляції вартості виробництва продукції: № КА-001430 від 20 серпня 2012 р.; № КА-001444 від 3 вересня 2012 р.; № КА-001484 4 від 13 вересня 2012 р.; № КА-001497 від 17 вересня 2012 р.; № КА-001506 від вересня 2012 р.; № КА-001507 від 18 вересня 2012 р.; № КА-001517 від 25 вересня 2012 р.; № КА-002103 ВІД 4 жовтня 2012 р.; № КА-002121 від 18 жовтня 2012 р. ; № КА-002122 від23 жовтня 2012 р.; № КА-002125 від 24 жовтня 2012 р.; № КА-002162 від 16 листопада 2012 р.; № ІСА-002166 від 19 листопада 2012 р. №КА-002299 від 27 листопада 2012р.; № КА-002301 від 28 листопада 2012 р.; № КА-002311 від 3 грудня 2012 р. та накладні на внутрішнє переміщення № 4 від 09.01.2013 р.; № 29 від 07.02.2013 р.; № 46 від 27.02.2013 р.; № 54 від 11.03.2013 р. №57 від 14.03.2013р.; № 58 від 15.03.2013 р.;_ № 62 від 19.03.2013 р.; № 66 від 22.03.2013 р;. №72 від 29.03.2013 р.; № 76 від 04.04.2013 р.; № 90 від 16.04.2013 р.; №116 від 15.05.2013 р.; №118 від 17.05.2013 р.; №123 від 22.05.2013 р.; №137 від 06 червня 2013 р.; № 155 від 26.06.2013 р.; №161 від 01.07.2013 р. № 162 від 02.07.2013 р.; №171 від 11.07.2013 р.; №183 від 24.07.2013 р.; № 188 від 02 серпня 2013 р.; № 190 від 05 серпня 2013 р.; №191 від 06 серпня 2013 р.; № 194 від 09 серпня 2013 р.; № 208 від 27 серпня 2013 р.; № 223 від 12 вересня 2013 р.

Також, на підтвердження реальності руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від позивача до покупця, надано: договори, рахунка-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, довіреності на отримання товару, акти виконаних робіт з послуг перевезення.

За наведених обставин, вважає, що у позивача були підстави для віднесення сплачених сум податку на додану вартість по податковому кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Детальсервіс".

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. по справі № 820/5182/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 31.08.2015 р.