Постанова

від 16.07.2015 по справі 820/6920/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 липня 2015 р. № 820/6920/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Харків'янка" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 30.06.2015 року № НОМЕР_1, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Державної фіскальної служби проведену документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2015 р.

Як свідчать докази справи, висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 10/28-09-42-10/30377900 від 19.06.2015 р. встановлено порушення ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 12 536,00 грн. за березень 2015 р. та п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 12 536,00 грн. за березень 2015 р.

На підставі вказаних висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки №10/28-09-42-10/30377900 від 19.06.2015 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015 р. №0000014200 про зменшення ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 536,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за березень 2015 р. (№ НОМЕР_2 від 20.04.2015 р.).

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, висновки відповідача про порушення ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ "Кашуба", що мав в ланцюгу постачання контрагента (ТОВ "Мета Логістик"), якому встановлений стан "9" - направлено повідомлення про відсутність місцезнаходження.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються доказами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку. Такий висновок кореспондується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно пп. "а" п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2015 р. (№ НОМЕР_2 від 20.04.2015 р.) з додатками з урахуванням уточнюючого розрахунку, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, відображене у рядку 19, складає 7 845 838,00 грн.

При судовому розгляді встановлено, що господарські операції, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку по взаємовідносинах ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" з ТОВ "Кашуба", склалися на підставі договору поставки № 14/0901 від 09.01.2014 року, згідно якого постачальник (ТОВ "Кашуба") зобов'язується поставити, а покупець (взаємовідносини ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка") прийняти та оплатити запасні частини та матеріали на умовах передбачених даним договором. Загальна сума придбаних у березні 2015 р. товарів за вказаними договором поставки становить 95 004,36 грн., у т.ч. ПДВ - 15 834,06 грн.

Суд зазначає, що ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" є підприємством харчової галузі виробництва, оскільки за даними Довідки Головного управління статистики у Харківській області № 741418 від 15.11.2012 р. позивач здійснює такі види діяльності як виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання тощо. Тому ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" не спроможне здійснювати свою господарську діяльність без обладнання (технологічних ліній для виробництва кондитерських виробів тощо), яке має знаходитися у належному технічному стані. Отже, придбання запасних частин та інших матеріалів до такого обладнання позивача прямо пов'язані із господарською діяльністю ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка".

На підтвердження здійснення фактичного отримання позивачем від ТОВ "Кашуба" запасних частин та матеріалів до обладнання на загальну суму 95 004,36 грн., у т.ч. ПДВ - 15 834,06 грн. до суду ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" надані копії видаткових накладних: № 040302 від 04.03.2015 р., № 040303 від 04.03.2015 р., № 040304 від 04.03.2015 р., № 200302 від 20.03.2015 р., № 200303 від 20.03.2015 р., № 200304 від 20.03.2015 р., № 230306 від 23.03.2015 р., № 230307 від 23.03.2015 р., № 230308 від 23.03.2015 р., № 260304 від 26.03.2015 р., № 260305 від 26.03.2015 р, № 310301 від 31.03.2015 р.; копії прибуткових ордерів: № 810 від 04.03.2015 р.; № 817 від 04.03.2015 р.; № 819 від 04.03.2015 р.; № 809 від 20.03.2015 р.; № 811 від 20.03.2015 р.; № 814 від 20.03.2015 р.; № 825 від 24. 03. 2015 р.; № 826 від 24. 03. 2015 р.; № 827 від 24.03.2015 р.; № 820 від 26.03.2015 р.; № 821 від 26.03.2015 р. та № 865 від 31.03.2015 р. та копії податкових накладних: № 1 від 03.03.2015 р. на суму 954,00 грн., у т.ч. ПДВ - 159,00 грн.; № 2 від 03.03.2015 р. на суму 6 888,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 148,00 грн.; № 3 від 04.03.2015 р. на суму 3 382,2 грн., у т.ч. ПДВ - 563,7 грн.; № 16 від 16.03.2015 р. на суму 27 096,78 грн., у т.ч. - 4 516,13 грн.; № 28 від 19.03.2015 р. на суму 5 442,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 907,00 грн.; № 29 від 19.03.2015 р. на суму 4 965,00 грн., у т.ч. ПДВ 827,5 грн.; № 30 від 19.03.2015 р. на суму 5 712,00 грн., у т.ч. ПДВ - 952,00 грн.; № 31 від 19.03.2015 р. на суму 2 585,7 грн., у т.ч. ПДВ - 430,95 грн.; № 32 від 19.03.2015 р. на суму 3 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 600,00 грн.; № 33 від 19.03.2015р. на суму 540,00 грн., у т.ч. ПДВ - 90,00 грн.; № 45 від 25.03.2015 р. на суму 4 642,20 грн., у т.ч. ПДВ - 773,70 грн.; № 46 від 25.03.2015 р. на суму 2 099,70 грн., у т.ч. ПДВ - 349,95 грн.; № 50 від 27.03.2015 р. на суму 27 096,78 грн., у т.ч. ПДВ - 4 516,13 грн. Зазначені податкові накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Отже, позивач реалізуючи своє право, включив відображені в зазначених податкових накладних суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у березні 2015 р. на суму 15 834,06 грн.

Проте суд відмічає, що із переліченого обсягу придбаних позивачем у ТОВ "Кашуба" запасних частин та інших матеріалів до обладнання відповідач не визнає правомірність формування позивачем податкового кредиту лише на суму податку на додану вартість у розмірі 12 535,86 грн. за наступним товаром: стрічка конв.багатошарова 2Т12 U0-U2 W SP 10145*380 відкрита з попер. профілем Т60 PU W (L=160*84шт), крок-117мм, з гофробортом BL-60 W (L= 9945 мм*2 шт) на загальну суму 54 193,50 грн., у т.ч. ПДВ - 9 032,25 грн., згідно видаткової накладної № 310301 від 31.03.2015 р. та податкових накладних № 16 від 16.03.2015 р. на суму 27 096,78 грн., у т.ч. - 4 516,13 грн. та № 50 від 27.03.2015 р. на суму 27 096,78 грн., у т.ч. ПДВ - 4 516,13 грн.; з'єднання Alligator RS125-SJ24-600 на суму 5 712,00 грн., у т.ч. ПДВ - 952,00 грн., згідно видаткової накладної № 200302 від 20.03.2015 р. та податкової накладної № 30 від 19.03.2015 р. на суму 5 712,00 грн., у т.ч. ПДВ - 952,00 грн.; ланцюг привідний роликовий ПР-19,05-3180 (12ВА-1) ГОСТ 13568-75 та з'єднувальна ланка С-ПР 19,05 на загальну суму 5 442,00 грн., у т.ч. ПДВ - 907,00 грн., згідно видаткової накладної № 200303 від 20.03.2015 р. та податкової накладної № 28 від 19.03.2015 р. на суму 5 442,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 907,00 грн.; стрічка транспортерна 2М5 U0-U1 W 5000*120мм відкрита на суму 2 099,70 грн., у т.ч. ПДВ - 349,95 грн., згідно видаткової накладної № 260304 від 26.03.2015 р. та податкової накладної № 46 від 25.03.2015 р. на суму 2 099,70 грн., у т.ч. ПДВ - 349,95 грн.; мотор-редуктор FCNDK 030 1/30 63B14+0,12/4/B14 на суму 4 642,20 грн., у т.ч. ПДВ - 773,70 грн., згідно видаткової накладної № 260305 від 26.03.2015 р. та податкової накладної № 45 від 25.03.2015 р. на суму 4 642,20 грн., у т.ч. ПДВ - 773,70 грн.; полотно решітне 1-3.0-790*990*0,8 оцинковане ТУ 23.2.2067-94 на суму 540,00 грн., у т.ч. ПДВ - 90,00 грн., згідно видаткової накладної № 230306 від 23.03.2015 р. та податкової накладної № 33 від 19.03.2015р. на суму 540,00 грн., у т.ч. ПДВ - 90,00 грн.; ланцюг 2ПР 15.875-4540, з'єднувальна ланка С-2ПР 15.875-4540, ланка перехідна П-2ПР 15.875-4540 на загальну суму 2 585,70 грн., у т.ч. ПДВ - 430,95 грн., згідно видаткової накладної № 230307 від 23.03.2015 р. та податкової накладної № 31 від 19.03.2015 р. на суму 2 585,7 грн., у т.ч. ПДВ - 430,95 грн.

Водночас наявними у справі доказами, підтверджуються фактичне отримання вказаного вище товару, зокрема: вище переліченими видатковими накладними, а також рахунками-фактурами, витягом з журналу довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у справі.

Безготівковий розрахунок грошовими коштами за придбані у ТОВ "Кашуба" запасні частини та інші матеріали до обладнання проведений позивачем та підтверджується банківською випискою.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд відмічає, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Крім того, фактичне отримання та використання запасних частин та інших матеріалів до обладнання підтверджується бухгалтерською довідкою позивача № 830 від 01.07.2015 р., а також оформленими внутрішніми документами, а саме: вимогами про витребування товару з технічного складу та актами на списання матеріалів за березень, квітень та червень 2015 р.

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем та його транспортування (фізичного переміщення), складського обліку та реального використання, підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" господарських операцій, в межах яких сформований податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ "Кашуба".

Отже, ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та декларування від'ємного значення суми податку на додану вартість у березні 2015 р. у розмірі 12 536,00 грн., у зв'язку з чим, позивачем не було порушено вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про обов'язкову наявність у позивача сертифіката якості на придбаний товар, у зв'язку тим, що сертифікат якості не підтверджує факт здійснення господарської операції, а лише свідчить про відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації. Як вбачається з доказів справи, запасні частини та інші матеріали були встановлені на обладнання, що належать позивачу. При цьому контроль якості поставленого товару стосується прав та обов'язків сторін по договору поставки і не відноситься до компетенції податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, і ці питання не врегульовані вимогами Податкового кодексу України.

Стосовно посилання податкового органу в акті перевірки № 10/28-09-42-10/30377900 від 19.06.2015 р. про встановлення ТОВ "Мета Логістик" стану "9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", суд зазначає наступне.

Як вбачається з наведених вище норм Податкового кодексу України, правила податкового обліку та звітності, не містять будь-якого зв'язку права платників податку на податковий кредит сум ПДВ з будь-якими станами контрагентів платника ПДВ. Тобто, питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податку (позивача по цій справі).

Отже, ані положення Податкового кодексу України, ані норми інших законодавчих та нормативно-правових актів не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання (ТОВ "Мета Логістик" тощо), зокрема, тим, який не був постачальником товарів, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка", безпосередній контрагент позивача (ТОВ "Кашуба"), інші суб'єкти господарювання по ланцюгу постачання (ТОВ "ОСОБА_3 Констракшн", ТОВ "Мета Логістик") є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03)), відповідно до п. 57 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як свідчать обставини справи, на момент вчинення спірних господарських операцій (березень 2015 р.) і контрагент позивача - ТОВ "Кашуба", і інші суб'єкти господарювання по ланцюгу постачання - ТОВ "ОСОБА_3 Констракшн" та ТОВ "Мета Логістик" не мали будь-яких дефектів в їх правових статусах, зокрема в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, у відповідача не має законних підстав вважати, що у суб'єкта господарювання в ланцюгу постачання - ТОВ "Мета Логістик" відсутні необхідні умови та права для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Посилання відповідача на неможливість встановити ланцюг походження запасних частин від підприємства - ТОВ "Мета Логістик" до ТОВ "Кашуба" також суперечать діючому законодавству, оскільки питання контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ платниками податку відповідно до чинного законодавства, покладаються на відповідача, а не на позивача.

Відповідно, враховуючі усе вищенаведене, суд вважає, що право платника податку на податковий кредит сум ПДВ не залежить від будь-якого податкового стану постачальника та/або інших суб'єктів господарювання по ланцюгу, які на думку податкового органу мають стан - "9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Отже, висновки відповідача про невідповідність стану ТОВ "Мета Логістик", викладені в акті перевірки № 10/28-09-42-10/30377900 від 19.06.2015 р., містяться лише на припущеннях та не підтверджуються належними доказами.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно зменшити суми від'ємного значення по податку на додану вартість платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються встановленими обставинами справи.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 30.06.2015 року № НОМЕР_1, прийняте щодо Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Харків'янка".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Харків'янка" (61052, м. Харків, вул. Коцарська, буд. 24/26, код ЄДРПОУ: 30377900) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.