Постанова
від 14.07.2015 по справі 825/1970/15-а
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року Чернігів Справа № 825/1970/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Терехової Н.В.,

представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

17.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» (далі - ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.10.2014 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки від 11.09.2014 № 2083/22/38423530, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить неправомірні висновки, які суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами. Зазначає, що фіктивність контрагента платника податків, так само як і невиконання своїх податкових обов'язків контрагентом платника податків, не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував, а у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки у ході перевірки позивачем не було надано в повному обсязі підтверджуючих документів щодо спірних взаємовідносин останнього з Приватним підприємством «Оптовичок» у січні - травні 2013 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП» Георесурси» у травні 2013 року, а саме: документи, що підтверджують транспортування товару та довіреності. Крім того, зазначив, що документи щодо постачання товарно-матеріальних цінностей, які були оформлені між позивачем та контрагентом, не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть використовуватись при формуванні податкового та бухгалтерського обліку, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у позивача законної можливості скористатись правом на податковий кредит.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» зареєстровано як юридична особа, видами діяльності якого є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с41-44).

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, на підставі наказу від 29.08.2014 № 2510 та направлень від 29.08.2014 № 2507 і № 2508, було проведено з 29.08.2014 по 04.09.2014 документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» з питань достовірності, повноти декларування в податковій звітності з податку на додану вартість за січень-травень 2013 року операцій по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Оптовичок» (код за ЄДРПОУ 38341028) та за травень 2013 року операцій по взаємовідносинах з ТОВ «НВП» Георесурси» (код за ЄДРПОУ 35108691) і у декларації з податку на прибуток підприємства за відповідний період .

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2014 № 2083/22/38423530, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства: 1) підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було знижено податок на прибуток у 2013 році на 53121 грн.; 2) пункту198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень-травень 2013 року на 55917 грн. (а.с.15-34).

Вказаний висновок фіскального органу ґрунтується на тому, що при перевірці не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ПП «Оптовичок» та ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» і ТОВ «НВП» Георесурси» та ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ».

На підставі вказаного вище акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: від 24.10.2014 № НОМЕР_1 на суму 66401 грн. (за основним платежем - 53121 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13280 грн) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств; від 24.10.2014 № НОМЕР_2 на загальну суму 69897 грн. (за основним платежем - 55917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13980 грн.) за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.39-40).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Так, судом встановлено, що між ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» (покупець) та ПП «Оптовичок» (постачальник) було укладено договір продукції від 14.01.2013 № 14/01/13-1, та між ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» (покупець) та ТОВ «НВП» Георесурси» (постачальник) договір поставки від 13.05.2013 № б/н, які підписані уповноваженими на те особами та скріплені печатками.

У відповідності до умов даних договорів (пункти 1.1 та 2.4) постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю металеві вироби, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату; постачальник зобов'язується поставити покупцеві замовлену продукцію в любий зручний для нього спосіб, але за домовленістю сторін поставка продукції може здійснюватися на умовах самовивозу зі складу постачальника (а.с. 46,47).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, виконання сторонами вказаних господарських операцій підтверджується наступними первинними документами: рахунками-фактурами від 14.01.2013 № СФ-0000002; від 21.01.2013 № СФ-0000008; від 29.01.2013 № СФ-0000017; від 05.02.2013 № СФ-0000024, № СФ-0000025; від 06.02.2013 № СФ-0000027; від 15.02.2015 СФ-0000032; від 01.03.2013 № СФ-0000057; від 11.03.2013 № СФ-0000071; від 14.03.2013 № СФ-0000075; від 15.03.2013 № СФ-0000076; від 20.03.2013 № СФ-0000085; від 01.04.2013 № СФ-0000088; від 02.04.2013 № СФ-0000092; від 04.04.2013 № СФ-0000093; від 15.04.2013 № СФ-0000104; від 24.04.2013 № СФ-0000114; від 13.05.2013 № СФ-0000036; від 22.05.2013 № СФ-0000135; від 27.05.2013 № СФ-0000129; видатковими накладними від 14.01.2013 № РН-0000002; від 21.01.2013 № РН-0000009; від 29.01.2013 № РН-0000010; від 05.02.2013 № РН-0000017, № РН-0000018; від 06.02.2013 № РН-0000020; від 15.02.2015 № РН-0000025; від 01.03.2013 № РН-0000036; від 11.03.2013 № РН-0000049; від 14.03.2013 № РН-0000053; від 15.03.2013 № РН-0000054; від 20.03.2013 № РН-0000063; від 01.04.2013 № РН-0000064; від 02.04.2013 № РН-0000067; від 04.04.2013 № РН-0000068; від 15.04.2013 № РН-0000077; від 24.04.2013 № РН-0000087; від 13.05.2013 № РН-0000032; від 22.05.2013 № РН-0000106; від 27.05.2013 № РН-0000110; податковими накладними від 14.01.2013 № 2; від 21.01.2013 № 8; від 29.01.2013 № 17; від 05.02.2013 № 24, № 25; від 06.02.2013 № 27; від 15.02.2013 № 32; від 01.03.2013 № 2; від 11.03.2013 № 19; від 14.03.2013 № 23; від 15.03.2013 № 24; від 20.03.2013 № 34; від 01.04.2013 № 2; від 02.04.2013 № 5; від 04.04.2013 № 6; від 16.04.2013 № 25; від 24.04.2013 № 23; від 13.05.2013 № 7; від 22.05.2013 № 9; від 27.05.2013 № 12 та банківськими виписками від 17.01.2013; від 28.01.2013; від 01.02.2013; від 08.02.2013; від 12.02.2013; від 13.02.2013; від 25.02.2013; від 06.03.2013; від 14.03.2013; від 18.03.2013; від 27.03.2013; 04.04.2013; від 05.04.2013; від 14.05.2013; від 23.05.2013; від 27.05.2013; від 29.05.2013; від 03.06.2013; від 25.06.2013 (а.с. 77,79-120,121-125).

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88 і повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» та ПП «Оптовичок» і між ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» та ТОВ «НВП» Георесурси».

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором про виконання робіт у власній господарській діяльності.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо не використання ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» у власній господарській діяльності придбаних товарів, а їх використання останнім спростовується наданими до суду первинними бухгалтерськими документами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та відповідність вимогам підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктам 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України формування позивачем показника витрат, що приймає участь у визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 № НОМЕР_1 на загальну суму 66401 грн. (за основним платежем - 53121 грн. та за штрафними санкціями - 13280 грн) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Стосовно позовної вимоги ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 № НОМЕР_2 на загальну суму 69897 грн. (за основним платежем - 55917 грн. та за штрафними санкціями - 13980 грн.) за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац 4 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

У свою чергу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Так, з акту перевірки вбачається, що підставою для висновку фіскального органу про неправомірне формування податкового кредиту по операціях позивача з ПП «Оптовичок» та ТОВ «НВП» Георесурси» стали: акт перевірки від 27.06.2013 №160/22/38341028 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Оптовичок» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень, жовтень, листопад 2012, грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року», відповідно до якого встановлено, що в ході проведення перевірки фактичне місцезнаходження ПП «Оптовичок» не встановлено, факт передачі товарів від продавця до покупця не встановлений у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів; акт перевірки від 04.02.2014 № 357/22/38341028 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Оптовичок» (код ЄДРПОУ 38341028) щодо правильності нарахування та своєчасність сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 р. та податку на прибуток за відповідний період», відповідно до якого встановлено, що на підприємстві працевлаштованим значився лише один працівник, підприємство не орендувало складські приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей; та акт перевірки від 08.11.2013 № 258/22/35108691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП» Георесурси», (код за ЄДРПОУ 35108691) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за березень 2013 року - липень 2013 року», відповідно до якого місцезнаходження платника податків не встановлено, на підприємстві наймані працівники відсутні, транспортних засобів за підприємством не рахується, обсяг основних фондів становить 0.

Разом з тим, суд вважає, що такі акти не можуть слугувати безспірним та об'єктивним доказом того, що господарська операція між позивачем та його контрагентами не відбувалась.

Так, зазначені в актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб. Позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства та їх безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, а суми за цими накладними було включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому їх і отримано.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт у судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому, пункт 4.1.4 статті 4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 № НОМЕР_2 та наявність підстав для його скасування.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити, що товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податковий кредит із операцій відмінних від тих, які пов'язані із наданням транспортних послуг.

Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність у ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» документу, що підтверджує перевезення товару, а саме довіреності, з огляду на наступне.

Так, пунктами 2.4 договорів поставки від 14.01.2013 № 14/01/13-1 та від 13.05.2013 № б/н передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві замовлену продукцію в любий зручний для нього спосіб. За домовленістю сторін поставка продукції може здійснюватися на умовах самовивозу зі складу постачальника (а.с.77-78).

Як встановлено у судовому засіданні та відображено у акті перевірки від 11.09.2014 № 2083/22/38423530, позивачем транспортування товару здійснювалось силами та за рахунок покупця (директором ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» ОСОБА_1А.) власним транспортом.

У відповідності до частини 5 статті 65 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно статті 62 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Тобто, нормами чинного законодавства України передбачено право керівника (директора) підприємства у відносинах з юридичними особами діяти від імені підприємства без доручення.

У свою чергу, наказ про призначення директора на посаду і є тим актом органу юридичної особи, що підтверджує повноваження останнього на отримання товарно -матеріальних цінностей.

Оскільки, отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі наказу про призначення ОСОБА_1 директором ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» від 02.10.2012 №1, то посилання представника відповідача на відсутність у ТОВ «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» довіреності є безпідставним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що довіреність підтверджує право особи на отримання товарно-матеріальних цінностей, а не факт перевезення товару.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» судовий збір у розмірі 272,61 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 24.10.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ ЛОКС КЕПІТАЛ» судовий збір у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 61 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко

СудЧернігівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення14.07.2015
Оприлюднено21.07.2015
Номер документу46894010
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —825/1970/15-а

Постанова від 14.07.2015

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Соломко І.І.

Ухвала від 30.11.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 10.11.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Волков О.Ф.

Ухвала від 16.10.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 21.09.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Губська Л.В.

Ухвала від 21.09.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Губська Л.В.

Ухвала від 21.08.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Губська Л.В.

Постанова від 14.07.2015

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Соломко І.І.

Ухвала від 18.06.2015

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Соломко І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні