Ухвала

від 16.06.2015 по справі 804/18695/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" червня 2015 р. справа № 804/18695/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі №804/18695/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотех сістемс"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0008232203 від 23 жовтня 2014 року згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 553 786,25 грн. в тому числі за основним платежем - 443 029 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 110 757,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивачем вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції, надані до суду первинні документи в повній мірі підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач надіслав апеляційному суду заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна

скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу відповідача від 15.07.2014 року №1007 в період з 16.07.2014 року по 24.04.2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства України з додатку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ "Агро-Внешторг" за липень 2013 року та подальшій реалізації, придбаних у вищевказаного підприємства, товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт перевірки №5350/04-63-22-03/37620374 від 30.07.2014 року (а.с.46-69).

Під час перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

1. В частині придбання у ТОВ "Агро-Внешторг" нежитлових будівель та технічних умов: гранули паливні з деревинної сировини "Пеллети" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

2. В частині придбання товару (обладнання) відповідно до договорів купівлі-продажу№19/3, №19/2, №19/1 документально не підтверджено.

Перевіркою ТОВ "Біотех сістемс" за липень 2013 року встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій по ланцюгу постачання: ТОВ "Агро-Внешторг" (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 37004634) - ТОВ "Біотех сістемс" (контрагент - покупець, код ЄДРПОУ 37620374), встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбання та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22,185, 187, 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 443 029,00 грн., у тому числі за липень 2012 року у розмірі 83 433,33 грн., у жовтні 2013 року у розмірі 94 770,00 грн., у квітні 2014 року у розмірі 264 825,00 грн.

Висновок податкового органу щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню при придбанні товарів (обладнання) відповідно договорів купівлі-продажу №19/3, №19/2, №19/1 документально не підтверджено. Тобто, відсутності документального підтвердження транспортування товару від постачальника до покупця; відсутності сертифікатів походження товару.

Крім того, позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманому від іншого податкового органу акта перевірки контрагента позивача від 30.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агро-Внешторг".

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 року №0008232203, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі553 786,25 грн., з яких 443 029 грн. - за основним платежем, 110 757,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача, з наступних підстав.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Біотех сістемс" (покупець) та ТОВ "Агро-Внешторг" (продавець) укладено Договір №19/1 купівлі-продажу обладнання для гранулювання від 19.07.2013р., згідно з яким продавець передає у власність покупцю обладнання для гранулювання, що належить йому на підставі договору №07/06/11 від 07.06.2011р., яке зазначено в додатку до договору. Продавець зобов'язується передати товар і техніко-технологічну документацію (паспорт, інструкції з експлуатації) покупцеві за адресою: Житомирська обл., Народицький район, с.Базар, вул.Комсомольська, 58. Передача товару здійснюється за актом приймання-передачі.

Також, між ТОВ "Біотех сістемс" (покупець) та ТОВ "Агро-Внешторг" (продавець) укладено Договір №19/2 купівлі-продажу обладнання для гранулювання від 19.07.2013р., згідно з яким продавець передає у власність покупцю обладнання для гранулювання, що належить йому на підставі договору №5-2012 від 27.02.2012р., яке зазначено в додатку до договору. Продавець зобов'язується передати товар і техніко-технологічну документацію (паспорт, інструкції з експлуатації) покупцеві за адресою: Житомирська обл.., Народицький район, с.Базар, вул. Комсомольська, 58. Передача товару здійснюється за актом приймання-передачі.

19.07.2013р. між ТОВ "Біотех сістемс" (покупець) та ТОВ "Агро-Внешторг" (продавець) укладено Договір №19/3 купівлі-продажу товару, згідно з яким продавець передає у власність покупцю обладнання, кількість та асортимент якого зазначено в додатку №1 до договору. Продавець зобов'язується передати товар і техніко-технологічну документацію (паспорт, інструкції з експлуатації) покупцеві за адресою: Житомирська обл., Народицький район, с.Базар, вул. Комсомольська, 58. Передача товару здійснюється за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи містяться надані позивачем договір №07/06/11 від 07.06.2011р., укладений між ТОВ "Агро-Внешторг" (покупець) та ТОВ "Альфа-Тех Харків" (постачальник), на придбання комплектації обладнання по гранулюванню продуктивністю 1т./год., та договір №5-2012 від 27.02.2012 р., укладений між ТОВ "Агро-Внешторг" (замовник) та ТОВ "Альфа-Тех Харків" (постачальник) на постачання обладнання для гранулювання, який було поставлено до ТОВ "Біотех сістемс", що свідчать про наявність у ТОВ "Агро-Внешторг" обладнання для гранулювання в момент укладення вище наведених договорів із ТОВ "Біотех сістемс" та дає можливість простежити ланцюг руху товару від постачальника до покупця.

Також 19.07.2014р. між ТОВ "Біотех сістемс" (покупець) та ТОВ "Агро-Внешторг" (продавець) укладено Договір №19/4 купівлі-продажу, згідно з яким продавець передає у власність покупцю технічні умови, які зазначені в додатку №1 до договору. Передача товару здійснюється за актом приймання-передачі.

В ході судового розгляду судом першої інстанції досліджено надані позивачем договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.07.2013р., укладений між ТОВ "Біотех сістемс" (покупець) та ТОВ "Агро-Внешторг" (продавець), предметом якого є придбання нерухомого майна (нежитлові будівлі) за адресою: Житомирська обл., Народицький район, с.Базар, вул.Комсомольська, 58; акт приймання-передачі нерухомого майна.

Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 19.07.2013р., що містяться в матеріалах справи, зафіксовано факт прийняття в експлуатацію придбаного від ТОВ "Агро-Внешторг" товару.

Також, враховуючи те, що за умовами наведених договорів передача придбаного товару від ТОВ "Агро-Внешторг" здійснювалась за адресою нерухомого майна (нежитлові будівлі): Житомирська обл., Народицький район, с.Базар, вул.Комсомольська, 58, що також придбано ТОВ "Біотех сістемс" у ТОВ "Агро-Внешторг" на підставі договору від 19.07.2013 р., що свідчить про відсутність переміщення придбаного обладнання, отже не потребує будь-якого оформлення товарно-транспортних накладних.

Первинні документи, якими оформлені операції поставки товару від ТОВ "Агро-Внешторг" позивачу, складені належним чином та відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності шляхом укладання договорів купівлі-продажу, придбав у ТОВ "Агро-Внешторг" нежитлові будівлі за адресою: Житомирська обл., Народицький район, с.Базар, вул.Комсомольська, 58; акт приймання-передачі нерухомого майна.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Також, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущеннях.

Отже, ТОВ "Агро-Внешторг" на час здійснення господарських операції з позивачем перебував на обліку як платник податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 443 029 грн. до податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі №804/18695/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун