Ухвала

від 14.07.2015 по справі 826/4613/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4613/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О ., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фадо Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фадо Груп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 року № 0000141501 та № 0000151501,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 року: № 0000141501, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 152 грн. за декларацією від 20.10.2014 р. за вересень 2014 року (сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість), № 0000151501, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 32 160,48 грн. за основним платежем та на 8 040,12 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

На вказану постанову представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 75.1. ПК України (в редакції на час проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п/п. 75.1.1. ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно з п. 76.1. ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з п. 86.2. ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, відповідно до положень п. 46.1. ПК України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. При цьому, відповідно до п. 201.15. ПК України платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Таким чином при проведенні камеральної перевірки перевірці підлягають не тільки власне дані податкової декларації, а також зміст додатків, що її супроводжують, а також реєстр виданих та отриманих податкових накладних, який є основою для відображення зведених результатів обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість (п. 6 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міндоходів України від 25.11.2013 № 708) та подається до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку (п. 3. Порядку) у строки, передбачені для подання декларації. Отже, колегія суддів погоджується, що наведене спростовує доводи позивача відносно зворотного, а саме щодо наявності у ДПІ права перевірки лише даних власне декларації без врахування додатків та реєстру податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене та положення п/п. 62.1.2., п. 63.12., п. 71.1. ПК України, вбачається, що під час камеральних перевірок контролюючий орган має право використовувати дані системи електронного адміністрування податку, інформаційні системи контролюючого органу, у т.ч. ЄРПН, що спростовує доводи позивача відносно зворотного.

Крім того, ПК України не визначається, якими саме посадовими особами контролюючого органу проводяться камеральні перевірки, у зв'язку з чим суд вважає безпідставними доводи позивача щодо неможливості проведення перевірки інспектором, яким за результатами перевірки складено Акт перевірки.

Відповідно до п. 200.10. ПК України (в редакції на час проведення перевірки) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

З наведеної норми не вбачається, що її застосування пов'язано лише з випадками заявлення бюджетного відшкодування, на чому наголошує позивач, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для висновку про проведення перевірки з порушенням вимог ПК України.

При цьому, під час розгляду справи не встановлено обставин щодо застосування до позивача положень п. 200.22. ПК України.

Відповідно до положень п/п. 14.1.60. ПК України Єдиний реєстр податкових накладних, це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п/п. 20.1.20. ПК України контролюючі органи мають право одержувати безоплатно необхідні відомості для ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, згідно до п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6. ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У той же час, відповідно до положень п. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, слід додати, що відповідно до п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (в редакції на час формування вищезгаданої податкової накладної та проведення перевірки), покупець має право та можливості щодо отримання інформації з ЄРПН.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано ні квитанції про прийняття вищезгаданої податкової накладної, ні квитанції про відмову у прийняті податкової накладної.

Натомість, з наданої ДПІ документальної інформації вбачається, що вищезгадана податкова накладна взагалі не була зареєстрована в ЄРПН (відсутня в ЄРПН) станом на час формування звітності та проведення перевірки.

Отже, відповідно до імперативних приписів п. 201.10. ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН позбавляє позивача права на формування спірних сум податкового кредиту

Що стосується посилання апелянта на те, що відповідно до п. 201.10. ПК України виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, суд звертає увагу на те, що дана норма застосовується до випадків реєстрації податкової накладної та наявності у зв'язку з цим розбіжностей у відомостях документів, які співставлляються, обставини щодо чого відсутні у даному випадку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов позивача є безпідставним, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фадо Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 17.07.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.