Рішення

від 13.07.2015 по справі 910/11060/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/11060/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» Простягнення 226 487,88 грн. заборгованості Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Корнілевський Є.І.- дов. № Д/ЮС-74 від 02.12.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» про стягнення 209 412,06 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2015 року (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/11060/15, розгляд справи призначено на 03.06.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року №04-23/598 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/11060/15.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 02.06.2015 року на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року №04-23/598, справу №910/11060/15 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 05.06.2015 року суддею Спичаком О.М. справу № 910/11060/15 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 24.06.2015 року.

Представник позивача 22.06.2015 року через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 126 317,70 грн. основного боргу, 27 078,75 грн. пені, 2 849,43 грн. 3% річних, 44 978,46 грн. інфляційних втрат та 25 263,54 грн. штрафу.

Судом, відповідно до частини 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 13.07.2015 р.

Представник позивача 13.07.2015 р. через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні надає усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.07.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» було укладено договір користування майном № 194 ТС.

За умовами п. 1.1. договору, виконавець зобов'язувався надати послуги з використання такелажного спорядження, а саме: стальний канат 36мм-240 м., трос-провідник 18 мм - 30 м, майон - 20 шт., рушник під трос - 15 шт., шланг гумовий 80 мм - 15 м.

Умовами п. 2.1. договору встановлено, що замовник вступає в строкове платне користування спорядження з дати підписання акту-передавання спорядження, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.

Згідно акту прийому-передачі від 17.04.2013 р., Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» стальний канат 36мм-240 м., трос-провідник 18 мм - 30 м, майон - 20 шт., рушник під трос - 15 шт., шланг гумовий 80 мм - 15 м.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна за послуги з використання спорядження складає 236,55 грн. на добу без ПДВ та визначається на підставі кошторисно-фінансового розрахунку, що є додатком № 1 та невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додатку № 1 до договору - протоколу узгодження договірної ціни від 17.04.2013 р., плата за використання такелажного спорядження без ПДВ становить 236,55 грн. за добу.

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що сплата перераховується замовником на поточний банківський рахунок виконавцю за фактом використання спорядження шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на його розрахунковий рахунок протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання акту здавання-приймання.

Як стверджує позивач, ним належним ним виконувались зобов'язання за договором, проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а саме не сплатив кошти:

- до 31.01.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за січень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 03.03.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за лютий 2014 р. (28 календарних днів Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 7 948,08 грн.;

- до 31.03.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за березень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 12) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 06.05.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за квітень 2014 р. (30 календарних дні Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 515,80 грн.;

- до 30.05.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за травень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 02.07.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за червень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 31.07.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за липень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 01.09.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за серпень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 01.10.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за вересень 2014 р. (30 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 31.10.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за жовтень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 01.12.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за листопад 2014 р. (30 календарних день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 515,80 грн.;

- до 31.12.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за листопад 2014 р. (31календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 515,80 грн.;

- до 30.01.2015 р. послуг з використання такелажного спорядження за січень 2014 р. (31 календарний день Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 8 799,66 грн.;

- до 03.03.2014 р. послуг з використання такелажного спорядження за лютий 2014 р. (19 календарних днів Х 236,55 Х 1,2) у розмірі 5 393,34 грн.

Також позивач просив стягнути грошові кошти за використання такелажного спорядження за листопад 2013 р. у розмірі 8 515,80 грн., які відповідачем повинні були сплачені до 29.11.2013 р.

10.07.2014 р. ПрАТ «УДП» на адресу ТОВ «Київ-Спецсталь» супровідним листом за № ТС/П-345 був направлений рахунок фактура № 63 ТС від 10.07.2014 р. за надання послуг з використання такелаженого спорядження за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. на загальну суму 51 378,66 грн. разом з двома примірниками акту виконаних робіт.

03.04.2015 р. ПрАТ «УДП» на адресу ТОВ «Київ-Спецсталь» супровідним листом за № ТС/П-188 був направлений рахунок фактура № 34 ТС від 02.04.2015 р. за надання послуг з використання такелаженого спорядження за період з 01.07.2014 р. по 19.02.2015 р. на загальну суму 66 423,24 грн. разом з двома примірниками акту виконаних робіт.

Разом з тим, відповідач на зазначену вимогу не відреагував грошові кошти не сплатив.

Оскільки відповідачем не було здійснено оплата за надані послуги з використання такелажного спорядження, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 126 317,70 грн. основного боргу, 27 078,75 грн. пені, 2 849,73 грн. 3 % річних, 44 478,46 грн. інфляційних нарахувань та 25 263,54 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що сплата перераховується замовником на поточний банківський рахунок виконавцю за фактом використання спорядження шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на його розрахунковий рахунок протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання акту здавання-приймання.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 10.07.2014 р. ПрАТ «УДП» на адресу ТОВ «Київ-Спецсталь» супровідним листом за № ТС/П-345 був направлений рахунок фактура № 63 ТС від 10.07.2014 р. за надання послуг з використання такелаженого спорядження за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. на загальну суму 51 378,66 грн. разом з двома примірниками акту виконаних робіт.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи п. 4.1 договору, суд приходить до висновку про початок прострочення виконання зобов'язання з оплати за надані послуги з використання такелажного спорядження за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 51 378,66 грн., з урахуванням строків поштових пересилань, встановлених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» (д+4), з 31.07.2014 р.

Також судом встановлено, що рахунок фактура № 34 ТС від 02.04.2015 р. за надання послуг з використання такелажного спорядження за період з 01.07.2014 р. по 19.02.2015 р. на загальну суму 66 423,24 грн. разом з двома примірниками акту виконаних робіт на адресу ТОВ «Київ-Спецсталь» позивачем був направлений лише 03.04.2015 р. (підтверджується супровідним листом за № ТС/П-188 ).

З урахуванням зазначеного та того, що прострочення виконання зобов'язань розпочинається лише зі спливом 10 робочих днів після підписання акту виконаних робіт, то суд приходить до висновку про початок прострочення виконань за період 01.07.2014 р. по 19.02.2015 р., з урахуванням строків поштових пересилань, встановлених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» (д+4), лише з 23.04.2015 р.

А прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг за листопад 2013 р., враховуючи що акт виконаних робі на адресу відповідача був надісланий лише 12.06.2015 р., розпочалося лише 03.07.2015 р.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг по використанню такелажного спорядження, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 126 317,70 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктами 4.3 та 4.7 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 27 078,75 грн. пені та 25 263,54 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3 договору, плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується виконавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що судом було встановлено, що прострочення виконання зобов'язання з оплати за надані послуги з використання такелажного спорядження за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 51 378,66 грн. розпочалося лише з 31.07.2014 р., то судом було здійснено власний розрахунок пені (в межах періоду зазначеного позивачем) за період з 31.07.2014 по 31.01.2015 р. на суму 51 378.,63 грн., у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 6 848,14 грн.

Судом не здійснювався розрахунок пені за послуги надані з період з 01.07.2014 р. по 19.02.2015 р. та за листопад 2013 р., оскільки прострочення по зазначених періодах розпочалося поза межами періоду нарахування пені, визначеного позивачем у своєму розрахунку.

Умовами п. 4.7 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати заборгованість з оплати становить загалом не менше двох місяців, замовник також сплачує штраф у розмірі 20 % від заборгованості.

З огляду на те, що на момент подачі зазначеної позовної заяви, прострочення з оплати понад два місяці за надані послуги було наявне лише по сплаті послуг за період 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 51 378,66 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню штраф у розмірі 10 275,26 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 849,43 грн. три відсотки річних та 44 978,46 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що на момент подачі зазначеної позовної заяви, прострочення з оплати наданих послуги в межах періоду зазначеного позивачем було наявне лише по сплаті послуг за період надання з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 51 378,66 грн., то розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань судом було здійснено за період прострочення з 31.07.2014 по 23.04.2015 р., у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 1 127,51 грн. три відсотки річних та 27 163,28 грн. інфляційних нарахувань.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» (місцезнаходження : 01133, м. Київ, вул. І. Кудрі, 38-Б, код ЄДРПОУ 37403554) на користь Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (місцезнаходження: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, код ЄДРПОУ 01125821) 126 317 (сто двадцять шість тисяч триста сімнадцять) грн. 70 коп. основного боргу, 6 848 (шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 14 коп. пені, 1 127 (одну тисячу сто двадцять сім) грн. 51 коп. три відсотки річних, 27 163 (двадцять сім тисяч сто шістдесят три) грн. 28 коп. інфляційних нарахувань, 10 275 (десять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 26 коп. штрафу та 3 434 (три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 64 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

16.07.2015 р.

Суддя Спичак О.М.