Постанова

від 26.10.2015 по справі 910/11060/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 910/11060/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Павленко Д.О., дов. від 29.12.2014 №Д/ЮС-81,

від відповідача не з'явився,

розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 (підписане 16.07.2015)

у справі №910/11060/15 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь»

про стягнення 209 412,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» про стягнення заборгованості в сумі 209 412,06 грн, яка складається з: 117 801,90 грн основного боргу, 27 078,75 грн пені, 2 453,97 грн 3% річних, 38 517,06 грн інфляційних втрат та 23 560,38 грн штрафу.

22.06.2015 позивач подав заяву, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 126 317,70 грн основного боргу, 27 078,75 грн пені, 2 849,43 грн 3% річних, 44 978,46 грн інфляційних втрат та 25 263,54 грн штрафу.

Господарський суд міста Києва вказану заяву позивача прийняв до розгляду, виходячи з якої й вирішував судовий спір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 126 317,70 грн основного боргу, 6 848,14 грн пені, 1 127,51 грн 3% річних, 27 163,28 грн інфляційних нарахувань, 10 275, 26 штрафу та 3 434,64 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 848,14 грн пені, 1 127,51 грн 3% річних, 27 163,28 грн інфляційних нарахувань, 10 275,26 грн штрафу та 3434,64 грн судового збору, постановити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 27 078,75 грн пені, 2 849,43 грн 3% річних, 44 978,46 грн інфляційних втрат, 25 263,54 грн штрафу та 4 529,76 грн судового збору. Рішення в частині стягнення з позивача основного боргу в сумі 126 317,70 грн залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду і наведені в оскаржуваному рішенні розрахунки щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних спростовуються умовами договору від 17.04.2013 №194ТС, оскільки замовник повинен сплачувати послуги щомісячно протягом 10 робочих днів з дня підписання акта прийому-передавання такелажного спорядження, тобто з 17 числа кожного місяця, а не після направлення відповідачу рахунків та актів виконаних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.08.2015) позивачу - 31.08.2015 та відповідачу - 02.09.2015, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.10.2015.

20.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2015 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 848,14 грн пені, 1 127,51 грн 3% річних, 27 163,28 грн інфляційних нарахувань, 10 275,26 грн штрафу та 3 434,64 грн судового збору, постановити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 27 078,75 грн пені, 2 849,43 грн 3% річних, 44 978,46 грн інфляційних втрат, 25 263,54 грн штрафу та 4 529,76 грн судового збору. Рішення в частині стягнення з позивача основного боргу в сумі 126 317,70 грн залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» вважаться належним чином повідомлене про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» (замовник) укладено договір користування майном №194ТС, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати послуги з використання такелажного спорядження, а саме: стальний канат 36мм - 240 м., трос-провідник 18 мм - 30 м, майон - 20 шт., рушник під трос - 15 шт., шланг гумовий 80 мм - 15 м.

Відповідно до п.2.1 договору замовник вступає в строкове платне користування спорядження з дати підписання акта приймання-передавання спорядження, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.

Загальна ціна за послуги з використання спорядження складає 236,55 грн на добу, без ПДВ, та визначається на підставі кошторисно-фінансового розрахунку, що є додатком №1 та невід'ємною частиною договору (п.3.1 договору).

У розд.4 договору встановлено порядок здійснення оплат за даним правочином.

Згідно з п.4.6 договору закінчення строку його дії не звільняє замовника від обов'язку сплатити виконавцю заборгованість за платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи індексацію та передбачені цим договором штрафні санкції.

Цей договір набирає чинності з момент його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.05.2013 включно. Після закінчення терміну дії цього договору його продовження на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, можливо лише за умови оформлення додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору (п.10.1 договору).

Визначаючи правову природу спірного договору, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

За свою правовою природою укладений між сторонами правочин є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

За змістом ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна (спорядження) матеріали справи не містять.

17.04.2013 за актом прийому-передачі Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» такелажне спорядження, а саме стальний канат 36мм-240 м., трос-провідник 18 мм - 30 м, майон - 20 шт., рушник під трос - 15 шт., шланг гумовий 80 мм - 15 м.

Задовольняючи позовні вимоги частково, Господарський суд міста Києва виходив з того, що факт наявності основного боргу у відповідача за договором належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. У зв'язку з допущеним порушенням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за вказаним правочином, суд виходив з того, що прострочення виконання зобов'язань розпочинається після спливу 10 робочих днів з дати складання акта виконаних робіт, а тому на підставі п.4.3, 4.7 договору, ст.ст.549, 625 ЦК України та, виходячи з строків поштових пересилань, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень (затвердженні наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958) частково задовольнив решту вимог позивача та стягнув пеню, штраф, 3% річних та інфляційних нарахувань, за перерахунком суду.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами договору, сплата перераховується замовником на поточний банківський рахунок виконавця за фактом використання спорядження шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на його розрахунковий рахунок протягом 10 робочих днів після підписання акта здавання-приймання (п.4.1 договору).

Як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача вартості оренди такелажного спорядження з 01.11.2013 по 30.11.2013 та з 01.01.2014 по 19.02.2015 в наступній сумі:

- з 01.11.2013 по 30.11.2013 в сумі 8 515,80 грн.

- з 01.01.2014 по 30.06.2014 в сумі 51 378,66 грн та

- з 01.07.2014 по 19.02.2015 в сумі 66 423,24 грн.

10.07.2015 Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» супровідним листом №ТС/П-345 направило рахунок-фактуру від 10.07.2014 №63 ТС за сплату оренди такелаженого спорядження з 01.01.2014 по 30.06.2014 на загальну суму 51 378,66 грн разом актом виконаних робіт.

03.04.2015 Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецсталь» супровідним листом №ТС/П-188 направило рахунок-фактуру від 02.04.2015 №34 ТС за сплату оренди такелаженого спорядження з 01.07.2014 по 19.02.2015 на загальну суму 66 423,24 грн разом з актом виконаних робіт.

11.06.2015 позивачем на адресу відповідача супровідним листом №ТС/П-347 направлено рахунок-фактуру №52ТС за сплату оренди такелажного спорядження з 01.11.2013 по 30.11.2013 на загальну суму 8 515,80 грн разом з актом виконаних робіт.

На підставі викладеного вище суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок відповідача по оплаті оренди такелажного спорядження, переданого позивачем в оренду відповідачу, є таким, що настав.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання в частині оплати оренди такелажного спорядження належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в сумі 126 317,70 грн. Тому позовна вимога про стягнення з відповідача 126 317,70 грн боргу обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Що стосується вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 27 078,75 грн пені та 25 263,54 грн штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3 договору плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується виконавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати заборгованість становить загалом не менше двох місяців, замовник також сплачує штраф у розмірі 20% від заборгованості (п.4.7 договору).

Враховуючи зміст умов договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прострочення виконання зобов'язань розпочинається після спливу 10 робочих днів, з урахуванням строків поштових пересилань, з дати направлення рахунку та акту виконаних робіт (наданих послуг).

Відтак, початок прострочення виконання зобов'язань з оплати оренди такелажного спорядження з 01.07.2014 по 19.02.2015, з урахуванням строків поштових пересилань, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, де, зокрема, для районних центрів різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) становить - Д+4 розпочався з 23.04.2015.

Прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг за листопад 2013, враховуючи, що акт виконаних робі на адресу відповідача був надісланий 12.06.2015, розпочалось 03.07.2015.

Таким чином, суд першої інстанції, виходячи з періоду заявленого позивачем та встановлених обставин, правомірно задовольнив вимогу позивача та стягнув пеню та штраф частково, у сумі 6 848,14 грн - пені та 10 275,26 грн - штрафу.

Заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються оскільки умовами договору не визначено порядку проведення розрахунків відповідача з позивачем з оренди такелажного спорядження саме з дати підписання акта прийому-передачі такого спорядження. Умова п.4.1 договору свідчить про строк проведення розрахунків лише за один місяць, який настає за датою складання акта.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Щодо стягнення 3% та інфляційних втрат, то колегія суддів, перевіривши розрахунок суду, вважає його вірним, а отже задоволенню підлягають 1 127,51 грн 3% річних та 10 275,26 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач в апеляційній скарзі не навів доводів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №910/11060/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/11060/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій