Рішення

від 13.07.2015 по справі 923/877/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 р. Справа № 923/877/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Евронафта", м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ленагро", м. Херсон

про стягнення 45680 грн. 05 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Шарковський І.В., представник, дов. від 08.12.2014 року, Беженар Є.О., представник, дов. від 01.12.2014 року;

від відповідача - не прибув.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евронафта" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ленагро" (відповідач), яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 45), просить стягнути заборгованість за неналежне виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 2008/13-нп/ДТ від 20.08.2013 року, у сумі 39161 грн. 33 коп., з яких: 17992 грн. - основного боргу, 2722 грн. - пені, 1838,39 грн. - 3% річних та 16608,94 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.06.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.06.2015 р. Ухвалою суду від 24.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 13.07.2015 р. з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

В ході судового засідання представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у повному обсязі та просять суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується копіями витягів з реєстру вихідної поштової кореспонденції канцелярії господарського суду Херсонської області від 08.06.2015 р., від 24.06.2015 р. копіями списків згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Херсон-25с № 226 від 09.06.2015 р., № 250 від 25.06.2015 р., але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

На день розгляду справи ухвала суду про порушення та відкладення розгляду справи, надіслана на адресу відповідача, підприємством зв'язку до суду не повернута.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) сформульована правова позиція відповідно до якої за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

20.08.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Евронафта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ленагро" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2008/13-нп/ДТ.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити поставку в узгоджені строки на підставі заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити, на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (Товар), асортимент, кількість та ціна яких зазначається у видаткових накладних.

Згідно п. 3.1 Договору покупець здійснює оплату поставки товару шляхом безготівкового розрахунку, на підставі рахунку, який надає постачальник.

Відповідно до п. 3.2 Договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку на адресу відповідача дизельного палива Євро сорт С, вид І (ДТ 3) в кількості 4640 л. загальною вартістю 41992 грн., що підтверджується видатковою накладною № 48 від 05.09.2013 р. та довіреності № ЛАО 0051 додаються).

Відповідно до п. 3.1 договору позивач виписав відповідачу рахунок на оплату № 53 від 05.09.2013 р. на суму 41992 грн.

Позивач належним чином виконував умови договору, проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.

Відповідачем вартість поставленого товару за рахунком № 53 від 05.09.2013 р. оплачено частково в сумі 24000 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 17992 грн., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 17992 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з поставленого товару 1838 грн. 39 коп. 3% річних та 16608 грн. 94 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 1838 грн. 39 коп. 3% річних та 16608 грн. 94 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 4.2 договору сторонами було обумовлено, що у випадку несвоєчасної сплати (не сплати), а також порушення п. 3.4 даного договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня від вартості несплаченого товару.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару 2722 грн. пені за період з 06.09.2013 року по 06.03.2014 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 17992 грн. заборгованості за поставлений товар, 1838 грн. 39 коп. 3% річних, 16608 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 2722 грн. пені.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ленагро" (73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, буд. 4, кв. 12, ідентифікаційний код 36236103) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Евронафта" (73000, м. Херсон, вул. 21-го січня, буд. 37, офіс 608, ідентифікаційний номер - 38697378) - 17992 грн. основного боргу, 1838 грн. 39 коп. 3% річних, 16608 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 2722 грн. пені та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова