Постанова

від 13.07.2015 по справі 909/265/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа №909/265/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Юрченко Я.О.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - Бажан О.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», вих.№20/746 від 28.05.2015 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року (підписане 19.05.2015 року), cуддя Шкіндер П.А.

у справі № 909/265/15

за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток», м. Івано-Франківськ

про стягнення 39502,43 грн. заборгованості відповідно до договору №215 від 01.10.2010 року

в с т а н о в и в :

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток» про стягнення 39502,43 грн. - заборгованості за договором №215 від 01.10.2010 року про постачання теплової енергії, з яких: 24213,73 грн. - основний борг, 1097,10 грн. - 3% річних, 4925,49 грн. - інфляційні втрати та 9266,11 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року по справі №909/265/15 позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток» 15554,84 грн., з яких: 14106,80 грн. - заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 948,54 грн. - 3% річних та 499,50 грн. - інфляційні втрати. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

Дійшовши висновку, що договір №215 від 01.10.2010 року про постачання теплової енергії розірвано в односторонньому порядку, а претензія з вимогою про оплату заборгованості направлена відповідачу 24.04.2014 року, місцевий господарський суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача частину основного боргу в розмірі 14106,80 грн., що становить вартість фактично спожитої теплової енергії за період з лютого 2012 року по квітень 2014 року включно. У зв'язку з розірванням вказаного договору, суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені. Разом з тим, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог про стягнення останніх.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року по справі №909/265/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача 39502,43 грн. - заборгованості за договором №215 від 01.10.2010 року, з яких: 24213,73 грн. - основний борг, 1097,10 грн. - 3% річних, 4925,49 грн. - інфляційні втрати та 9266,11 грн. - пеня. При цьому, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачем щомісяця направляються споживачу (відповідачу) рахунки на оплату наданих послуг з постачання теплової енергії, а відповідачем такі рахунки отримуються, проте не оплачуються, в результаті чого і виникла заборгованість, що є предметом даного спору. Крім того, вказує, що договір №215 від 01.10.2010 року про постачання теплової енергії не розірвано в односторонньому порядку, а листи відповідача (від 14.11.2012 року та 08.10.2013 року) свідчать лише про його намір відключитися від центрального опалення та не можуть вважатись доказами розірвання договору в односторонньому порядку. При цьому, скаржник наголошує, що сама процедура такого відключення передбачена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 року. Разом з тим, вказує на необхідність звернення споживача до міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого теплопостачання, у випадку виявлення бажання такого відключення, про що позивач неодноразово повідомляв відповідача листами. З огляду на наведене, у зв'язку з наданням послуг споживачу, апелянт вважає позовну вимогу про стягнення 39502,43 підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року склад судової колегії у справі №909/265/15 змінено: замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Юрченка Я.О.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року по справі №909/265/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача 39502,43 грн. - заборгованості за договором №215 від 01.10.2010 року, з яких: 24213,73 грн. - основний борг, 1097,10 грн. - 3% річних, 4925,49 грн. - інфляційні втрати та 9266,11 грн. - пеня.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд апеляційної скарги (арк. арк. справи 175-178, 193).

Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.06.2015 року місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток» є: м. Івано-Франківськ, вул. Військових Ветеранів, 10А (арк. справи 167). Така ж адреса зазначалась і ТзОВ «Фарма-Сток» при поданні апеляційної скарги (б/н від 25.05.2015 року), яка повернута ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року (арк. арк. справи 150-151).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом дотримано вимог процесуального законодавства та належним чином повідомлено відповідача про розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, оскільки явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, а останній належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 року між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (в тексті договору - виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарма - Сток» (в тексті договору - споживач) укладено договір №215 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 виробник зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач - своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Згідно п.2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору на опалення та вентиляцію, підігрів води (гаряче водопостачання), технологічні потреби.

Опалювальними об'єктами, згідно додатку №1 до договору №215 від 01.10.2010 року, є нежитлові приміщення: по вул. Г. Хоткевича, 69 (навантаження на опалення 0,0013 Гкал/год.) та по вул. Військових Ветеранів, 10А (навантаження на опалення 0,0046 Гкал/год.).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що вартість 1 Гкал. теплової енергії на момент укладення договору становить - 579,98 грн.

Оплата послуг здійснюється споживачем на підставі представлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках - з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури (п.5.8 Договору).

Відповідно до п.9.1 Договору останній набирає чинності з 01.10.2010 року та діє до 31.12.2011 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Договір №215 від 01.10.2010 року підписаний уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб - сторін договору.

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури за надані позивачем послуги з теплопостачання по договору №215 від 01.10.2010 року у період з лютого 2012 року по січень 2015 року включно на загальну суму 26546,90 грн.

Враховуючи оплату відповідачем рахунку-фактури №133 від 11.05.2012 року на суму 411,90 грн. (оплата 03.01.2013 року) та рахунку-фактури №123 від 11.01.2013 року на суму 1921,25 грн. (оплата 02.09.2013 року), неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 24213,75 грн. за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2012 року по січень 2015 року включно.

З огляду на відсутність оплати споживачем вказаної заборгованості за договором №215 від 01.10.2010 року, Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток» про стягнення 24213,73 грн. Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1097,10 грн. - 3% річних, 4925,49 грн. - інфляційних втрат та 9266,11 грн. - пені.

Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, частини основного боргу в розмірі 14106,80 грн., зазначив у рішенні, що договір №215 від 01.10.2010 року про постачання теплової енергії розірвано в односторонньому порядку, при цьому, суд визнав підставною заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2012 року по квітень 2014 року, взявши до уваги претензію за вих.№39П-2/14 від 24.04.2014 року.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 9.3 договору №215 від 01.10.2010 року сторони погодили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією із сторін у випадку невиконання умов договору, попередньо повідомивши про це іншу сторону не пізніше як за місяць.

Дійшовши висновку про розірвання договору №215 від 01.10.2010 року в односторонньому порядку, місцевий господарський суд не дослідив підстав такого розірвання та не зазначив, при цьому, в чому полягало невиконання умов договору з боку позивача. Разом з тим, не вказував на порушення позивачем умов договору і відповідач у листах, адресованих позивачу з приводу бажання відключитися від тепломережі . Крім того, суд не визначив дати, з якої він вважає розірваним в односторонньому порядку договір.

З огляду на наведене, враховуючи недоведеність факту невиконання умов договору з боку виробника (позивача), колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати договір розірваним у односторонньому порядку, а судом першої інстанції помилково застосовано приписи ч.2 ст.651 ЦК України та умови п.9.3 укладеного між сторонами договору.

Разом з тим, пунктом 9.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з 01.10.2010 року та діє до 31.12.2011 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Листом від 14.11.2012 року відповідач повідомив позивача, що на підставі ст.907 ЦК України відмовляється від його послуг та просив з 01.12.2012 року припинити надавати теплопостачання в приміщення, що знаходиться в будинку 10А по вул. Військових Ветеранів.

Слід зазначити, що вказаний лист не може вважатись належним повідомленням споживача про відмову від договору, що у відповідності до п.9.1 Договору, слугувало б підставою вважати договір не пролонгований на наступний рік. Статтею 907 ЦК України, на яку відповідач посилається у наведеному вище листі, передбачено можливість розірвання договору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Крім того, у зазначеному листі відповідач просив позивача припинити надавати теплопостачання лише в приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Військових Ветеранів, 10А, в той час як договором №215 від 01.10.2010 року (з урахуванням додатку №1 до договору) передбачено постачання теплової енергії до нежитлових приміщень споживача за двома адресами: по вул. Г. Хоткевича, 69 (навантаження на опалення 0,0013 Гкал/год.) та по вул. Військових Ветеранів, 10А (навантаження на опалення 0,0046 Гкал/год.).

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води передбачена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 року.

Так, пунктом 2.1 наведеного вище Порядку передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води з письмовою заявою про відключення від таких мереж. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.

Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації (п.2.2 Порядку).

Відповідно до п.2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.

Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4 до Порялку) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Згідно з п.2.7 Порядку після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого постачання та постачання гарячої води з письмовою заявою про відключення від мережі централізованого опалення , натомість у матеріалах справи містяться листи відповідача, адресовані позивачу щодо наміру відключитися від вказаних мереж.

З огляду на наведене, не здійснивши належним чином процедуру відключення від централізованого опалення, відповідач і надалі продовжував користуватись послугами Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з постачання теплової енергії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, згідно з п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, у пункті 5.8 договору №215 від 01.10.2010 року сторони погодили, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі представлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках - з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури (п.5.8 Договору).

Слід зазначити, що отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату наданих послуг за період з лютого 2012 року по січень 2015 року (включно) підтверджується реєстрами рахунків та податкових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Враховуючи користування відповідачем послугами позивача з постачання теплової енергії, передбаченими укладеним між сторонами договором, а також отримання рахунків на оплату таких послуг, колегія суддів вважає підставною та обґрунтованою заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії у період з лютого 2012 року по січень 2015 року в розмірі 39502,43 грн.

Крім основної заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №215 від 01.10.2010 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток» 1097,10 грн. - 3% річних, 4925,49 грн. - інфляційних втрат та 9266,11 грн. - пені.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Забезпечення виконання зобов'язання, зокрема неустойкою, передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, а статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ст.1 ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

У п.5.8 договору №215 від 01.10.2010 року сторони погодили, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування тепловою енергією в частині припинення подачі енергії , а на суму невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

З огляду на наведене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, перевіривши відповідні розрахунки, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1097,10 грн. - 3% річних, 4925,49 грн. - інфляційних втрат та 9266,11 грн. - пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Враховуючи все наведене вище, з огляду на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про розірвання в односторонньому порядку договору №215 від 01.10.2010 року та часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року по справі №909/265/15 слід скасувати в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення решти позовних вимог.

Крім того, з відповідача слід стягнути на користь позивача (скаржника) 2740,50 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1827 грн. - за подання позову та 913,50 грн. - за розгляд апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року по справі №909/265/15 скасувати в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Військових Ветеранів, 10А, ідентифікаційний код 22168214) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59А, код ЄДРПОУ 03346058) 23947,59 грн. - заборгованості (з яких: 10106,93 грн. - основного боргу, 148,56 грн. - 3% річних, 4425,99 грн. - інфляційних втрат та 9266,11 грн. - пені).

В частині задоволення позову рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 року по справі №909/265/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сток» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Військових Ветеранів, 10А, ідентифікаційний код 22168214) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59А, код ЄДРПОУ 03346058) 2740,50 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1827 грн. - за подання позову та 913,50 грн. - за розгляд апеляційної скарги).

На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Матеріали справи №909/265/15 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повну постанову складено 16.07.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Юрченко Я.О.