Рішення
від 10.04.2009 по справі 12/128/09
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"10" квітня 2009 р.

Справа № 12/128/09

квітня 2009 року

Справа № 12/128/09.

м. Миколаїв

Позивач:

Фізична-особа підприємець

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1.

Відповідач: Про:

Від позивача: Від відповідача:

Миколаївська міська рада, 54027,

м. Миколаїв, вул. Адміральська,20.

визнання права власності на нежитлові приміщення салону краси

“Комп-лімент” в результаті внутрішнього перепланування . Суддя

Семенов А.К. Представники: ОСОБА_2 -довір. від 19.03.09 року.

ОСОБА_3 -довір. від 19.03.09 року.

ОСОБА_4 -довір. № 247/209/14/15 від 26.01.09 року. В справі приймає участь прокурор Давиденко

А.В.

СУТЬ

СПОРУ:

Позов поданий про визнання права

власності за приватним підприємцем ОСОБА_1 на нежитлові приміщення салону

краси “Комплімент” літ. А загаль-ною площею 341, 0 кв. м., основною площею

267, 1 кв. метра: - в

результаті внутрішнього перепланування та влаштування входу в підвал літ. А

(1,75*3,88) загальною площею 3,7 кв. м.; - загальною інвентаризаційною

вартістю 390468 грн. 00 коп., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. 01.04.09 року до господарського суду

надійшло уточнення позовних вимог у від-повідності до яких представник ФОП

ОСОБА_1 просить визнати право власності за приватним підприємцем ОСОБА_1 на

нежитлові приміщення салону краси “Комплі-мент” в результаті внутрішнього

перепланування літ. А загальною площею 341,0 кв. м., основною площею 267,1

кв. м., загальною інвентаризаційною вартістю 390468 грн. 00 коп., які

розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 22 ГПК України уточнення позовних вимог прийнято

госпо-дарським судом до розгляду. В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1

посилається на частину 5 статті 376 та

стат-тю 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву надав, свого представника в судове

засідання направив, який в судовому засіданні проти позову заперечує. В

справі бере участь прокурор Давиденко А.В., котрий відповідно до статті 29

ГПК України повідомив господарський суд про вступ в справу письмово, а в

судовому за-сіданні - також і усно. Прокурор проти позову заперечує. В

судовому засіданні 08.04.09 року представник позивача в усній формі клопоче

про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунального

підприємства “Миколаївське між-міське

бюро технічної інвентаризації”. В задоволенні вказаного клопотання

господарським судом відмовлено з наступно-го. Прокурор та представник

відповідча проти залучення КП “ММБТІ” до участі в справі в якості третьої

особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сто-роні

відповідача заперечують. Відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які

не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на

стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом,

якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки

щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за

клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Представником позивача всупереч вимог статті 33 ГПК України не подано доказів

на обгрунтування того, що рішення з господарського спору може вплинути на

права або обов'язки КП “ММБТІ” щодо однієї з сторін.

Обставини справи.

ФОП ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення, які розмі-щені

за адресою: АДРЕСА_2. Це підтверджується свідоцтвом про право власності на

нерухоме майно ЯЯЯ 894390, яке видано 31.10.006 року виконко-мом Миколаївської міської ради та витягом №12334489 про реєстрацію права власності на

нерухоме майно, який виданий 31.10.06 року (аркуш справи 6, зворотна сторінка

цього аркушу та аркуш справи 7).

Міська санітарно - епідеміологічна станція вих. № 2163/5 від 05.10.06

року погоди-ла розміщення салону краси за рахунок реконструкції приміщень

магазину продовольчих товарів по АДРЕСА_2 та проект реконструкції (а.с.

12). Проти цього також не заперечували

Управляння МНС в Миколаївській області (вих. № 69/6862 від 10.10.06 року)

відділ державної автомобільної інспекції управляння МВС України в

Миколаївській області (вих. № 9/3082 від 11.10.06 року). Рішенням виконавчого

комітету Миколаївської міської ради від 20.12.06 року №2704 позивачеві був

наданий дозвіл на виконання проектних і ремонтно-будівельних ро-біт по

реконструкції нежитлових приміщень житлового будинку по АДРЕСА_2 для

розміщення салону краси. 12 травня

2008 року між позивачем та відповідачем укладений договір оренди зем-лі

відповідно до якого першому в оренду була передана другим земельна ділянка

загаль-ною площею 368 квадратних метрів для обслуговування вбудованих

приміщень салону краси, які розташовані на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2(аркуші справи

8-11). На підставі вище вказаних

документів у 2008 році був розроблений робочий про-ект переобладнання

колишнього продовольчого магазину під салон краси (аркуш справи 15-19), а в

подальшому виконані роботи по переобладнанню колишнього продовольчого

магазину під салон краси. Вих.

№3/3-2204 від 06.10.08 року санітарно - епідеміологічна станція ленінського

району м. Миколаєва погодила роботу салону краси “Комплімент” за адресою6

АДРЕСА_2. Відділення державного пожежного району Ленінського РВ ГУМНС в

Миколаївсь-кій області 26.11.08 року видало позивачеві дозвіл №108 на початок

роботи салону краси “Комплімент”, а Миколаївська міська рада 17.11.08 року

видала дозвіл №080049/П на роз-міщення на території об'ектів благоустрою будівель і споруд

соціально-культурного, по-бутового та іншого призначення салону краси

“Комплімент”. В судовому засіданні 10.04.09 року представник позивача надав

господарському су-ду: - вих.

№55/470 від 08.04.09 року Ленінського РВ ГУ МНС України в Миколаївсь-кій

області, яким узгоджено оформлення самовільної забудови нежитлових при-міщень

салону краси “Комплімент” ; -

вих. № 3/3-669 від 09.04.09 року СЕС Ленінського району м. Миколаєва,

яким підтверджена відповідність

реконструкції нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 вимогам санітарних норм;

- вих. № 17-1415 від 10.04.09

року управління містобудування та архітектури ви-конкому Миколаївської міської

ради, яким повідомляється, що технічна можли-вість оформлення виконаного перепланування

приміщень салону краси Комплі-мент” по АДРЕСА_2 мається за умовою узгодження

зі СЕС та пожеж-ною інспекцією.

Позивачем до матеріалів справи додані технічний паспорт на громадський

будинок - нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 виготовлений 02.03.09 року

та технічний паспорт на громадський будинок - нежитлові приміщення за адресою

АДРЕСА_2 виготовлений 23.03.09 року (аркуші справи 20-25, 40-46). Згідно

останнього як самовільно збудоване зазначено внутрішнє переплануван-ня

нежитлового приміщення літ. А загальною площею 341,0 кв. метр, основна площа

267, 1 кв. м. Про самочинно забудоване КП “ММБТІ” своїм вих. № 665 повідомило

ОСОБА_1 (аркуш справи 47). ФОП ОСОБА_1

посилаючись на частину 5 статті 376

Цивільного кодексу Ук-раїни відповідно до якої на вимогу власника

(користувача) земельної ділянки суд може ви-знати за ним право власності на

нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права

інших осіб та на статтю 392 Цивільного кодексу України відповідно до якої

власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо

це право заперечується або не визнається, просить визнати за ним право

власності на нежит-лові приміщення салону краси “Комплімент” в результаті

внутрішнього перепланування літ. А загальною площею 341,0 кв. м., основною

площею 267,1 кв. м., загальною інвента-ризаційною вартістю 390468 грн. 00

коп., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Прокурор та відповідач проти позову заперечують, мотивуючи це відсутністю

спо-ру між позивачем та відповідачем, а також відсутністю акту прийому в

експлуатацію не-житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2після виконання

бу-дівельних робіт по їх внутрішньому переплануванню. Дослідивши матеріали справи, господарський

суд дійшов до висновку про відмову в позові на підставі нижченаведеного. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з

сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування

своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 статті 376 Цивільного

Кодексу України житловий будинок, бу-дівля,

споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони

збудовані або будуються на земельній

ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи

належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями бу-дівельних норм

і правил. В результаті виходу на

місце розташування салону краси представника КП “ММБТІ” зафіксований факт

самочинного будівництва, що відображено у технічному пас-порті на громадський

будинок від 23.03.09 року та довідці №665 (аркуші справи 40,47). Відповідно до ч. 2 статті 376 ЦК України особа, яка

здійснила або здійснює само-чинне будівництво нерухомого майна, не набуває

права власності на нього. Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власни-ка

(користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на

нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права

інших осіб. Рішенням №2704 від

20.12.06 року Миколаївська міська рада зобов'язала позивача після закінчення

ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень житлового

будинку по АДРЕСА_1 для розміщення салону краси звернути-ся до інспекції

Держархбудконтролю з проханням про створення державної приймальної комісії

для прийняття об'екта до експлуатації. Згідно статті 1 Закону України Про

комплексну реконструкцію кварталів (мікро-районів) застарілого житлового

фонду реконструкція жилого будинку це перебудова жи-лого будинку з метою

поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир,

загальної та жилої площі тощо, пов'язана із зміною геометричних розмірів,

функ-ціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів,

основних техніко-економічних показників. Згідно Правил утримання жилих

будинків та прибудинкових територій, затверд-жених наказом Державного

комітету з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.05 року реконструкція

жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямова-них на поліпшення

експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування

та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним

приве-денням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог. Відповідно до п.2 ч.3 ст.331 Цивільного

Кодексу України, право власності на ново-створене майно (житлові будинки,

будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва

(створення майна). Якщо договором або законом передбачено

прийняття нерухомого майна до екс-плуатації, право власності виникає з

моменту його прийняття до експлуатації.

"Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом

об'єктів", затверд-женого постановою Кабінету Міністрів України від

08.10.2008 року № 923 передбачено оформлення приймальної комісії акту

готовності об'екту до експлуатації. У пункті 14 Порядку зазначено:” На

підставі акта готовності об'єкта до експлуатації інспекція державного

архітектурно-будівельного контролю протягом двох робочих днів від дати його

підписання видає замовнику або уповноваженій ним особі свідоцтво про

від-повідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних

стандартів, будівельних норм і правил (далі - свідоцтво) за формою,

затвердженою в установленому законодавством порядку Мінрегіонбудом. “ У

пункті 15 Порядку зазначено:” Датою прийняття в експлуатацію закінченого

бу-дівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією державного

архітектурно-бу-дівельного контролю свідоцтва. “ У пункті 19 Порядку

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів м. Миколаєва, затвердженому рішенням

Миколаївської міської ради від 24 квітня 2008 ро-ку №23/33 зазначено:”

За результатами роботи державної

приймальної комісії складається акт

про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за формою,

затверд-женою Держмінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії,

підписаний усіма члена-ми комісії, підлягає затвердженню виконкомом міської

ради та реєструється в інспекції

Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській

області.” У пункті 21 Порядку зазначено:” Датою введення в експлуатацію

закінченого бу-дівництвом об'єкта є

дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в

експлуатацію цього об'єкта виконкомом міської ради.» Позивачем не надано суду доказів про те,

що він звертався до інспекції Держарх-будконтролю, Миколаївської міської ради

або її виконавчого комітету зі заявою про прий-няття вказаного об'екту після

його реконструкції в експлуатацію і в задоволенні цієї заяви йому було

відмовлено. Позивачем не доведено, що він має акт державної приймальної комісії

про прийнят-тя в експлуатацію цього об'єкта виконкомом міської ради після

його реконструкції або сві-доцтво інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації,

інші юридич-ні особи (у тому

числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підпри-ємницької діяльності,

мають право звертатися до господарського суду згідно з встановле- ною

підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних

прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим

Кодексом заходів, спрямованих на

запобігання правопорушенням. Згідно ч.2

ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали

позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом

інтере- су. В силу ст. 2 ГПК

України, господарський суд порушує провадження у справі за по-зовами,

зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду

за захистом своїх прав та охоронюваних

законом інтересів. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судо-устрій

України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та

законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. За змістом положень

вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарсь-кого суду

наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у

спра-вах здійснює захист осіб, права і

охоронювані законом інтереси яких

порушені або оспо-рюються. Так, вирішуючи переданий на розгляд

господарського суду спір по суті, суд пови-нен встановити наявність у особи,

яка звернулася з позовом,

суб'єктивного матеріально-го права або

охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність

права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рі-шення

про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом

об-ставин. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з

позовом, суб'єктив-ного матеріального

права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано по-зов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту

порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або

відмовляє позивачу у захисті, встано-вивши безпідставність та

необґрунтованість заявлених вимог. Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного

кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі

його порушення, невизнання або оспорювання шля-хом звернення до суду. Одним

із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно

до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'я-вити позов

про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не

визна-ється іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який

засвідчує його право влас-ності. Ухвалою від 16.03.2009 року, господарський

суд зобов'язав позивача надати докази невизнання або оспорювання права

власності позивача Миколаївською міською радою. Позивач вимоги ухвали

господарського суду від 16.03.2009 року не виконав, витре-бувані докази не

надав. Позивачем не доведено, що Миколаївська міська рада оспорювала, оспорює

або не визнає його право власності на вище вказане нерухоме майно, яке

знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Отже, позивачем всупереч вимог

статті 33 ГПК України не доведено, що у нього виникло право на звернення

до господарського суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання

права власності на вказане нерухоме майно.

Про самочинно забудоване КП

“ММБТІ” своїм вих. № 665 повідомило ОСОБА_1 (аркуш справи 47). ФОП ОСОБА_1 посилаючись на частину 5 статті

376 Цивільного кодексу Ук-раїни

відповідно до якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд

може ви-знати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно

збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб та на статтю 392

Цивільного кодексу України відповідно до якої власник майна може пред'явити

позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не

визнається, просить визнати за ним право власності на нежит-лові приміщення

салону краси “Комплімент” в результаті внутрішнього перепланування літ. А

загальною площею 341,0 кв. м., основною площею 267,1 кв. м., загальною

інвента-ризаційною вартістю 390468 грн. 00 коп., які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1. Прокурор та відповідач

проти позову заперечують, мотивуючи це відсутністю спо-ру між позивачем та

відповідачем, а також відсутністю акту прийому в експлуатацію не-житлового

приміщення за адресою АДРЕСА_2після виконання бу-дівельних робіт по їх

внутрішньому переплануванню.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про

відмову в позові на підставі нижченаведеного.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті

обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або

заперечень. Відповідно до ч. 1 статті 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, бу-дівля, споруда,

інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані

або будуються на земельній ділянці, що

не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно

затвердженого проекту, або з істотними порушеннями бу-дівельних норм і

правил. В результаті виходу на місце

розташування салону краси представника КП “ММБТІ” зафіксований факт

самочинного будівництва, що відображено у технічному пас-порті на громадський

будинок від 23.03.09 року та довідці №665 (аркуші справи 40,47). Відповідно до ч. 2 статті 376 ЦК України особа, яка

здійснила або здійснює само-чинне будівництво нерухомого майна, не набуває

права власності на нього. Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу

власни-ка (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право

власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не

порушує права інших осіб. Рішенням

№2704 від 20.12.06 року Миколаївська міська рада зобов'язала позивача після

закінчення ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень

житлового будинку по АДРЕСА_1 для розміщення салону краси звернути-ся до

інспекції Держархбудконтролю з проханням про створення державної приймальної

комісії для прийняття об'екта до експлуатації. Згідно статті 1 Закону України

Про комплексну реконструкцію кварталів (мікро-районів) застарілого житлового