Ухвала

від 17.07.2015 по справі 333/529/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- ц/778/4532/15 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С.

ЄУ№333/529/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:ОСОБА_2 суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1 при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКСПРЕС» на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКСПРЕС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суму індексу інфляції, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що з 01.10.2014 року він працював на посаді майстра дільниці та електромеханіка по ліфтам ТОВ «РЕМЕКСПРЕС» та 14.12.2014 року звільнився з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. На день його звільнення відповідач не виплатив заборгованість по заробітній платі та не провів повного розрахунку, тому позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 3176 грн. 65 коп., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3049 грн. 86 коп., а також індекс інфляції на невиплачену вчасно заробітну плату за листопад-грудень 2014 року, а разом 6321 грн. 81 коп.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «РЕМЕКСПРЕС» на користь ОСОБА_5, заборгованість по заробітній платі за період листопад-грудень 2014 року у розмірі 2 151 (дві тисячі сто п'ятдесят одна) грн. 74 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості із заробітної плати за період з 15.12.2014 року по 17.04.2015 року у розмірі 6 614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 26 коп.. а всього у сумі 8 766 (вісім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. без урахування податків та обов'язкових платежів.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «РЕМЕКСПРЕС» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу передати на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом попередньої інстанції встановлено, що з 01.10.2014 року ОСОБА_5 працював на посаді майстра дільниці та електромеханіка по ліфтам ТОВ «РЕМЕКСПРЕС» та 14.12.2014 року звільнився з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. На день його звільнення відповідач не виплатив заборгованість по заробітній платі та не провів повного розрахунку.

Цей факт відповідач не оспорює однак вказує в апеляційній скарзі, що повний розрахунок з працівником не було проведено через наявність спору між ТОВ «РЕМЕКСПРЕС» та МКП «ОСНОВАНИЕ» щодо підписання акту виконаних робіт, які були виконані в тому числі і позивачем з посиланням на ч. 2 ст. 116 КЗпП України.

Однак суд першої інстанції як встановивши наявність заборгованості, так її розмір вірно задовольнив частково позов.

Так, згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За частиною другою вказаної статті в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника . Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Фактично апелянт посилаючись на ч. 2 ст. 116 КЗпП вказуючи на наявність спору щодо розміру сум необхідних для виплати працівникові при звільненні, вказував не на спір між працівником і роботодавцем а на спір роботодавця з іншою юридичною особою, а саме з МКП «ОСНОВАНІЄ» щодо неприйняття останнім виконаних робіт, що взагалі не може бути підставою для невиплати працівникові належної йому заробітної плати.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, доводи скарги є неспроможними, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегією судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕКСПРЕС» відхилити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: