Рішення

від 01.03.2007 по справі 6/21пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/21пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.03.07 р.                                                                               Справа № 6/21пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіной Л.Д.

При секретарі  Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справу

за позовом: Приватного підприємства “Апрель” м.Дніпропетровськ

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю “АКРОС“ м.Донецьк

третьої особи

про розірвання договору купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. та стягнення               122 996грн.      

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Колошин.В.П. - представник по довіреності від 01.12.2006р.

від відповідача –  не з”явився

від третьої особи

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач, Приватне підприємство “Апрель” м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АКРОС“ м.Донецьк про розірвання договору купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. та стягнення  збитків у сумі 122 996грн.      

         16 лютого 2007р. позивач звернувся до суду з заявою у порядку ст.22 ГПК України про збільшення позовних вимог та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКРОС“ м.Донецьк грошову суму  179 256грн.  Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

        Справа слуханням відкладалася у зв”язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, непредставленням ним відзиву на позов та для представлення позивачем додаткових документів, необхідних для вирішення спору по суті. Такі документи позивачем були представлені повністю.

        1 березня 2007р. відповідач у засідання суду не з”явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала  про порушення справи від  29.01.2007р.  була направлена  відповідачу 30.01.2007р. рекомендованим листом з повідомленням, ухвала про відкладення справи від 21.02.2007р. була надіслана йому рекомендованим листом  з повідомленням  26.02.2007р. за адресою вказаною у позові, договорі купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. та довідці головного управління статистики у Донецькій області №22-15/295 від 01.02.2007р., про що свідчать штампи канцелярії господарського суду. Поштовий конверт з повідомленням про вручення  рекомендованого листа, надісланий у адресу відповідача, був повернутий з поштового відділення у зв”язку з відсутністю організації за вказаною адресою. Суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд  справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконав, про причину неявки суду не повідомив. Враховуючи вищевикладене  справа розглядається  відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

                                                            в с т а н о в и в :

          20 грудня 2006р. між Приватним підприємством “Апрель” м.Дніпропетровськ та  Товариством з обмеженою відповідальністю “АКРОС“ м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу №1614, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов”язання передати у власність позивача товар, а позивач зобов”язався прийняти та оплатити його вартість.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. сторони передбачили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на умовах 100% передоплати, після того як товар буде прийнятий  позивачем.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №А-12618 від 21.12.2006р., платіжними дорученнями №1035 від 22.12.2006р. та №698 від 22.12.2006р. перерахував в якості передоплати на розрахунковий рахунок  відповідача грошові кошти у сумі 122 996грн. для поставки дизельного палива.                  У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази перерахування грошових коштів, а саме: платіжні доручення №1035 від 22.12.2006р. та №698 від 22.12.2006р. про перерахування передоплати для  поставки дизельного палива та банківські виписки.

Згідно додатку №1 від 20.12.2006р. до договору купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. відповідач повинен був у грудні 2006р. здійснити поставку дизельного палива у адресу позивача за ціною 3,17грн. за один літр, у кількості 85000 літрів.  Але відповідач взяті на себе договірні зобов'язання  по поставці  дизельного палива перед позивачем не виконав і до теперішнього часу дизельне паливо у адресу позивача на суму  122 996грн.  не поставлено та  грошові кошти у вказаній сумі  позивачу  також не повернуті.

        Відповідно до ст.509 ЦК України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно,  виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від  певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

           Статтею 693 ч.2 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

         Оскільки позивачу до теперішнього часу дизельне паливо на загальну суму перерахування відповідачем не поставлено та грошові кошти у сумі 122 996грн.  не повернуті, то суд вважає вимоги позивача про стягнення  суми попередньої оплати у розмірі  122 996грн.  обґрунтованими  та підлягаючими задоволенню.

Крім того, 20.12.2006р. між Приватним підприємством “Апрель” м.Дніпропетровськ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю  “Нафтаресурс” (покупець)  був укладений контракт № 637А, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов”язання поставляти ТОВ “Нафтаресурс” нафтопродукти.

Згідно п.2.2 додаткового узгодження №1 від 20.12.2006р. до контракту №637А від  20.12.2006р. позивач повинен був 22.12.2006р.  здійснити поставку дизельного палива у адресу ТОВ “Нафтаресурс” за ціною 3,85грн. за один літр, у кількості 38800 літрів на суму 149 380грн. Від неможливості поставки дизельного палива за контрактом № 637А від 20.12.2006р. позивач не одержав прибуток (втрачену вигоду) у розмірі 26 384грн. (149 380грн. – 122 996грн.).

         Пунктом 4.2  контракту №637А від 20.12.2006р. сторони передбачили, що у разі якщо продавець порушить вказаний строк поставки товару, покупець вправі вимагати сплати штрафу в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

         16 лютого 2007р. ТОВ “Нафтаресурс” звернулося до позивача з претензією, в якій у зв”язку з тим, що ТОВ “Апрель” не виконало умови контракту № 637А від 20.12.2006р. та не поставило дизельне паливо у встановлений строк запропонувало сплатити штраф у сумі 29 876грн.

         Таким чином, в зв”язку з тим, що позивач порушив строк поставки товару, він сплатив своїм контрагентам штрафні санкції у сумі 29 876грн. згідно контракту №637А від  20.12.2006р., про що свідчить платіжне доручення №91 від 19.02.2007р.

         Суд також вважає вимоги про стягнення збитків у сумі 56 260грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

         Відповідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов”язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб”єкту, права або законні інтереси якого порушено.

        Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання доказується кредитором.

         Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов”язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка; наявність збитків, причинний зв”язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

На кредитора покладається обов”язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов”язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, як правило, підтвердити їх документально. Позивачем   представлені суду  платіжні доручення та розрахунок суми втраченої вигоді, які підтверджують виникнення збитків у сумі   56 260грн.

           Суд задовольняє вимоги позивача у частині розірвання договору купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. оскільки  в  силу  статті  651 п.2 Цивільного кодексу України   договір  може  бути  змінено  або  розірвано  за  рішенням  суду  на  вимогу  однієї із  сторін  у  разі  істотного  порушення  договору  другою стороною та в інших  випадках, встановлених договором  або  законом.  Істотним  є  таке  порушення  стороною  договору,  коли  внаслідок  завданої  цим  шкоди  друга  сторона  значною  мірою позбавляється  того, на  що  вона  розраховувала  при  укладенні  договору. У даному випадку відповідач не виконав умови договору та не поставив  дизельне паливо на суму перерахованої передоплати, чим порушив істотні умови укладеного договору.

            Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем  умови договору  купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. та додатку до нього не виконані неналежним чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.  

     З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита,  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необгрунтовано довів розгляд справи до суду.

        Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.224 ГК України, ст.ст. 610, 623, 651 п.2, ст. 693 ч.2 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК  України, суд –

                                                               В И Р І Ш И В  :

         Позовні  вимоги Приватного підприємства “Апрель” м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “АКРОС“ м.Донецьк про розірвання договору купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. та стягнення  збитків у сумі                179 256грн.  задовольнити   повністю.

         Розірвати договір купівлі-продажу №1614 від 20.12.2006р. укладений між Приватним підприємством “Апрель” м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю “АКРОС“ м.Донецьк.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКРОС“ (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча,113, ЄДРПОУ 30455370, р/р № 26005184340001 Банк ДРУ КБ “Приватбанк” м.Донецьк, МФО 335496) на користь Приватного підприємства “Апрель” (49051, м.Дніпропетровськ, вул.Байкальська,3, ЄДРПОУ 30815948, р/р № 260093001957 Банк ДФ АО “ВАБанк”, МФО 305868) передоплату у сумі   122 996грн., збитки у сумі  56 260грн.,   витрати по сплаті держмита у сумі 1 792грн. 56коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  118грн.

           Рішення  оголошено у судовому засіданні  01.03.2007р.

  Видати наказ після набрання рішення законної сили.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Подколзіна Л.Д.