Постанова

від 15.07.2015 по справі 826/10637/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року 16:15 № 826/10637/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0014271703.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, які викладені в акті перевірки, не є такими, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки відповідачем під час перевірки не враховано документів, поданих на підтвердження понесення витрат на придбання активів. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними та просить його скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Заперечень проти позовної заяви та витребовуваних ухвалою суду документів не надав.

В судовому засіданні 09.07.2015 суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

08.05.2014 позивачем до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік.

У розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами до вказаної декларації (додаток 3 до рядка 01.04) позивачем визначено дохід з продажу інвестиційних активів у сумі 2 576 865,30 грн. та понесення витрат на їх придбання у сумі 3 499 662,50 грн., у зв'язку з цим позивачем отримано інвестиційний збиток у сумі 922 797,20 грн.

Посадовими особами відповідача, на підставі наказу №1221-П від 19.09.2014, згідно з підпунктом 78.1.1, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1, в якій розглядалась податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік.

За результатами перевірки був складений акт про результатами проведення позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог Податкового кодексу України громадянина ОСОБА_1 від 30.09.2014 № 7347/26-51-17-03/2534810751 (далі - акт перевірки). В ході перевірки перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та йому було донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 743356,54 грн.

На підставі вказаного акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 № 0037841703, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 246311,54 грн. (у т.ч. основний платіж - 19704923 грн. та штрафні санкції - 49262,31 грн.).

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням подав первинну скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві від 06.11.2014. За результатами розгляду цієї скарги Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 06.01.2015 № 19/Г/26-15-10-08, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 № 0037841703 в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 196045,41 грн. (у т.ч. основний платіж - 156876,53 грн. та штрафні санкції - 39218,88 грн.).

Після часткового скасування ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сума податкового зобов'язання позивача становила - 40172,70 грн. - основний платіж та 10043,17 грн.

Позивач не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 06.01.2015 № 19/Г/2615-10-08 подав повторну скаргу від 14.01.2015 до ДФС України, яка за результатами розгляду залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 № 0037841703 ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.01.2015 № 19/Г/26-15-10-08, прийнятого за результатами первинної скарги, а повторну скаргу - без задоволення.

Під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 № 0037841703 ДФС України своїм рішенням від 31.01.2015 № 812/Г/99-99-10-01-03-14 повідомила відповідача про необхідність проведення додаткової перевірки.

На підставі наказу № 162-П від 19.02.2015, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік фізичної особи ОСОБА_1.

За результатами проведеної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік складено акт № 1295/26-51-17-03/2534810751 від 04.03.2015, в якому зафіксовано встановлені порушення п. 176.1 ст. 176, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 36 Податкового кодексу України та донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб 40 172,70 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав заперечення, за результатом розгляду яких відповідач залишив висновки акта № 1295/26-51-17-03/2534810751 від 04.03.2015 без змін, про що повідомив ОСОБА_1 листом від 23.03.2015 № 2500-Г/26-51-17-04-18.

На підставі акта перевірки № 1295/26-51-17-03/2534810751 від 04.03.2015 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 26.03.2015 № 0014271703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фізичних осіб на загальну суму 50 215, 87 грн., в тому числі основний платіж 40 172,70 грн., штрафні (фінансові) санкції 10 043,17 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 29.04.2015 №1880/5/26-15-10-08-16 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 № 0014271703 - без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 № 0014271703 ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізичною особою ОСОБА_1 27.06.2013 укладено договори купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Томекс Дистрибюторз», код ЄДРПОУ 31985138.

Згідно договорів купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Томекс Дистрибюторз» від 27.06.2013 позивачем було здійснено продаж належних йому згідно договору купівлі-продажу корпоративних прав у ТОВ «Томекс Дистрибюторз» від 29.12.2005 95,75% частки статутного капіталу цього товариства, з них: 64% статутного капіталу, що становить 2 339 200,00 грн. було продано гр. ОСОБА_2 за ціною 1 416 402,80 грн. та 31,75% статутного капіталу, що становить 1 160 462,50 грн. за ціною 1 160 462,50 грн. - гр. Сирії ОСОБА_4

Згідно договору купівлі-продажу (відчуження) позивачем було здійснено продаж 31,75% статутного капіталу за ціною 1160462,50 грн. - гр. Сирії ОСОБА_4, який, за висновками відповідача, є нерезидентом, і тому відповідно дохід отриманий позивачем є іноземним доходом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік. В якій задекларовано інвестиційний збиток у сумі 922 797,20 грн., оскільки дохід з продажу інвестиційних активів у 2013 році склав 2 576 865,30 грн., а витрати на їх придбання - 3 499 662,50 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи надано свідоцтво ТОВ «Томекс Дистрибюторз», відповідно до якого позивачем внесено в повному обсязі вклад до статутного капіталу зазначено підприємства у розмірі 3 499 662,50 грн., а також копії прибуткових касових ордерів підприємства та банківських виписок (а.с. 46-106).

Податковий орган в акті перевірки посилається на те, що позивачем було завищено витрати на придбання інвестиційного активу на суму 1 160 462,5 грн., проте, доказів, які свідчили про таке завищення чи розрахунку донарахованого податкового зобов'язання до матеріалів справи не надано.

Оскільки, позивачем було фактично в повному обсязі внесено суму вкладу до статутного капіталу ТОВ «Томекс Дистрибюторз», на підтвердження чого надано належні докази (а.с. 46-106), суд відхиляє висновки контролюючого органу щодо завищення суми витрат на придбання інвестиційного активу.

Крім того, відповідачем зроблено висновок, що кошти з продажу позивачем частки у статутному капіталі ТОВ «Томекс Дистрибюторз» на користь гр. Сирії ОСОБА_4 надійшли від нерезидента, а тому це є іноземний дохід, який необхідно оподаткувати.

На спростування доводів, викладених в акті перевірки позивачем до матеріалів справи надано копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 10.04.2015 на підтвердження постійного проживання його з серпня 1988 року на території України, а також копію тимчасової посвідки на постійне проживання НОМЕР_2, копію посвідки на постійне проживання від 18.09.2014 № НОМЕР_1, копію картки платника податків ОСОБА_4 від 29.01.2013 № 2615-13-17871, копію сторінок паспорта з підтвердженням перебуванням на території України протягом 2013 року, копію довідки з місця роботи від 03.04.2015 № 1, довідку Посольства Сирійської Арабської Республіки у м. Києві від 01.04.2015 № д/104.

Відповідно до п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Пунктом 164.2.9 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу

Згідно підпункту 170.2.3 пункту 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено включення до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів.

Відповідачем не доведено неправомірність визначення позивачем фінансового результату від здійснення продажу інвестиційних активів та не надано докази, що підтверджують отримання позивачем інвестиційного прибутку і розрахунок визначення ним інвестиційного прибутку.

Оскільки, за результатами господарської діяльностіу 2013 році у позивача виникли інвестиційні збитки, які не є об'єктом оподаткування, а згідно з абзацом третім підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України переносяться у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до повного погашення від'ємного значення, то підстав для збільшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у податкового органу не виникло.

Водночас, згідно п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170 Податкового кодексу України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Проте, в даному випадку відсутні підстави вважати даний дохід доходом з іноземним джерелом виплати, оскільки відповідно до п.п.14.1.55 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід, отриманий з джерел за межами України - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, відповідно до підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування резидента.

Згідно з п.п. 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Аналіз даної норми дає підстави для висновку, що матеріали справи підтверджують наявність у ОСОБА_4 статусу резидента України.

В даному випадку, позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження частки в статутному фонді ТОВ «Томекс Дистрибюторз», а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, а не витрати на придбання таких корпоративних прав, то, суд приходить до висновку, що підстав для збільшення податкового зобов'язання позивача не було.

Щодо посилання відповідача у акті № 1295/26-51-17-03/2534810751 від 04.03.2015 на порушення позивачем п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Суд встановив, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік ОСОБА_1 подана 08.05.2014, тобто з порушенням встановленого строку.

Однак, вказана обставина повинна була розглядатись податковим органом як підстава для застосування штрафних санкцій з урахуванням положень статті 120 Податкового кодексу України. Тому жодних правових наслідків в межах даної адміністративної справи не визначає.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки акта перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0014271703 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський