Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/14230/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/14230/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект»

про стягнення заборгованості в сумі 152 971,67 грн.

Суддя Комарова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кучкова Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Хазанов А.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 14 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», 04 червня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою 93/21/3678 від 21.05.2015 до відповідача, Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект», про стягнення заборгованості на суму 152 971,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором про постачання електричної енергії № 330291 від 09.11.2004 року належним чином не виконав, зокрема, в передбачений відповідним договором строк в повному обсязі не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як постачальником, товару - електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 08.06.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/14230/15 та призначено розгляд справи на 14.07.2015 року.

Через відділ діловодства суду 18.06.2015 р. від позивача надійшли документи, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, а також підтвердив наявність боргу відповідача перед позивачем в розмірі, зазначеному в позовній заяві, станом на дату судового засідання шляхом подання відповідної заяви.

Представник відповідача визнав позовні вимоги і наявність заборгованості перед позивачем в повному обсязі, а також надав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі реорганізована в Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (надалі - Енергопостачальна компанія або Постачальник) та Державним підприємством «Проектний інститут Укрметротунельпроект» (далі - Абонент або Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330291 (копія договору в матеріалах справи, по тексту - Договір або Договір постачання) відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.01.2014 року по 01.04.2015 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на червень 2015 року становить 106 100,47 грн. В якості доказів наявності заборгованості позивачем надано відомості обліку споживання теплової енергії, облікові картки (табуляграми) та розрахунок основного боргу за спожиту теплову енергію.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним вище Договором, інфляційну складову боргу в розмірі - 43 132,54 грн. та 3 % річних - 3 738,66 грн. (копія розрахунку санкцій наявна в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2. Договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Умовами п. 3.1.1. Договору передбачено, що енергопостачальна організація має право вимагати від абонента виконання умов цього договору.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили в додатку № 3 до договору, відповідно до умов п.1 якого розрахунки з замовником за відпущену теплову енергію «учасником» проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1575 за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ для опалення - 141,23 грн.

Відповідно до п.п. 1, 5 додатку 4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» до договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно у грошовій формі. Абонент щомісячно з 12 по 15 число повинен самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63, розрахункова група, тел. 244-18-39, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач передає в РВТ).

Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 2 8 числа поточного місяця.

Як вже було встановлено судом, 09 листопада 2004 року між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії № 330291 відповідно до якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу узгоджені сторонами в договорі послуги, проте, відповідачем зазначені послуги сплачені не були. Отже, на виконання умов договору в період з 01.01.2014 року по 01.04.2015 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 106 100,47 грн.

Зазначені факти підтверджуються відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та розрахунками основного боргу за спожиту теплову енергію (копії документів в матеріалах справи).

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 106 100,47 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, відповідно до ч.1 ст.193 якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги прострочення з боку відповідача оплати наданих позивачем послуг за Договором, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 3 738,66 грн. та інфляційних втрат в розмірі 43 132,54 грн.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідачем позов визнано повністю в розмірі, зазначеному в позовній заяві.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 059,45 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект» (ЄДРЮОФОП 01388443, адреса: 01054 м. Київ, вул. Воровського, буд. 21 кім. 1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ЄДРЮОФОП 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, поточний рахунок № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві і Київській обл., МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго"), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 106 100,47 грн. (сто шість тисяч сто гривень 47 копійок), інфляційної складової боргу - 43 132,54 грн. (сорок три тисячі сто тридцять дві гривні 54 копійки), 3% річних - 3 738,66 грн. (три тисячі сімсот тридцять вісім гривень 66 копійок) та судовий збір - 3 059,45 грн. (три тисячі п'ятдесят дев'ять гривень 45 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.07.2015 року.

Суддя О.С. Комарова