Рішення

від 23.06.2015 по справі 334/12004/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 23.06.2015

Справа № 334/12004/14-ц

Провадження № 2/334/523/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

23 червня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, подавши 07.04.2015р. заяву про зміну позовних вимог. В обґрунтування позову вказує, що 17.12.1994р. між сторонами був укладений шлюб, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2013р. шлюб розірваний. Після розірвання шлюбу відповідач зразу одружився, позивачка з позовом про стягнення аліментів на утримання двох дітей, які залишилися проживати з нею, не зверталася.

За час шлюбу вони придбали майно, яке відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України є нашою спільною сумісною власністю, зокрема, квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану на ім'я позивачки, у якій знаходиться контора позивачки, яка є її робочим місцем, де вона як самозайнята фізична особа здійснює приватну нотаріальну діяльність та таким чином забезпечує матеріально себе та своїх дітей.

З цих підстав просить суд виділити у особисту приватну власність вказане приміщення, враховуючи інтереси відповідача по справі відносно іншого рівнозначного приміщення, а саме, придбану у власність нежитлову будівлю, розташовану по вул. Кронштадській, 2 у м. Запоріжжі, яку зареєстровано на ім'я відповідача і яка перебуває у його фактичному володінні та користуванні.

За договором купівлі-продажу від 11.07.2006 сторони придбали у власність також 1/6 частину житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області, а за договором від 13.04.2007 вони придбали 1/12 частину цього ж будинку, та відповідно у спільну сумісну власність придбано ? частину будинку. Частину будинку було придбано на ім'я відповідача. Будинок розташований у курортному місті, на узбережжі Азовського моря та під час шлюбу використовувався для сімейного відпочинку та оздоровлення дітей. Після розірвання шлюбу відповідач забрав ключі та розпоряджається частиною будинку на власний розсуд, створюючи перешкоди у користуванні даним спільним майном.

Оскільки поділ в натурі частини даного житлового будинку не є можливим, позивачка просить суд визначити ідеальні частки в цьому майні без його реального поділу і залишити його у спільній частковій власності, виділивши кожному по 1/8 частині будинку.

Крім того, у 2011 році було придбано у власність автомобіль Volkswagen T4 (Transporter) пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, на ім'я відповідача, зареєстровано 24.06.2011 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САЕ 842975. Весь час з моменту придбання автомобіля документи на нього знаходились у відповідача, після розлучення відповідач без згоди позивачки продав у 2014 році автомобіль та привласнив всі кошти від його продажу. Відповідно до листа консультативно-автоекспертного бюро ТОВ «Виробничо-експертне підприємство «Стандарт-Сервіс», вартість автомобіля складає 128256 грн. 81 коп., тому позивачка просить вартість цього автомобіля врахувати при поділі спільного майна та з відповідача стягнути на грошові кошти у сумі, що дорівнює ? частині вартості автомобіля.

На підставі викладеного, з урахуванням інтересів дітей, порядку користування спільним майном, який склався за час шлюбу, виходячи з рівності часток подружжя, позивачка просить виділити у приватну власність ОСОБА_1: квартиру АДРЕСА_1, у якій знаходиться контора, де позивачка як самозайнята фізична особа здійснює нотаріальну діяльність, вартістю 536 000, 00 грн.; 1/8 частину житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області вартістю 120600, 00 грн., разом вартістю 656600,00 грн. Визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна - 1/8 частину житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області.

У приватну власність ОСОБА_2 просить виділити нежитлову будівлю, розташовану по вул. Кронштадській, 2 у м. Запоріжжі, вартістю 536 000, 00 грн.; 1/8 частину житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області, вартістю 120600,00 грн., разом виділити відповідачу майна вартістю 656 600, 00 грн. Визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна - 1/8 частину житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області.

Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, що дорівнюють ? частині вартості автомобіля Volkswagen T4 (Transporter) пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску у сумі 64128 грн. 40 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, звернувся із заявою, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку.

Суд керуючись ст. ст.76, 169, 224 ЦПК України, ухвалив розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.12.1994р. між ОСОБА_1 (до шлюбу Луньовою) А.В. і ОСОБА_2 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу 1-ЖС №272207.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2013р., яке набрало законної сили 03.12.2013р., шлюб між сторонами розірваний.

Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишилися проживати з позивачкою.

В період шлюбу було придбано нерухоме та рухоме майно, щодо поділу якого між сторонами виник спір.

Так, за договором купівлі-продажу від 17.08.2000, реєстровий № 2390, було придбано квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за позивачкою (а.с.15). Згідно довідки агентства нерухомості «Азимут» №8/19-9 від 19.09.2014р. середньо ринкова вартість зазначеного нерухомого майна становить 40000,00 доларів США, що становить на дату оцінки 536000,00 грн. (а.с.16).

Реєстраційним посвідченням про реєстрацію нотаріальної діяльності №72 підтверджується, що з 01.02.2001р. у вказаній квартирі знаходиться контора, яка є робочим місцем позивачки, де вона як самозайнята фізична особа здійснює приватну нотаріальну діяльність.

На підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2006, реєстровий № 2994, на ім'я відповідача придбано 2/3 частини нежитлової будівлі, розташованої по вул. Кронштадській, 2 у м. Запоріжжі, на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2011 по справі № 2-2407/11 відповідач набув у власність іншу 1/3 частину нежитлової будівлі, розташованої по вул. Кронштадській, 2 у м. Запоріжжі (а.с.18-22).

Згідно з довідкою Агентства нерухомості «Азимут» від 19.09.2014 № 5/19-9, вартість нежитлової будівлі складає 40000,00 доларів США, що еквівалентно 536000 грн. 00 коп. на дату оцінки. Це нежитлове приміщення перебуває у фактичному володінні та користуванні відповідача для здійснення підприємницької діяльності (а.с.23).

Також в період шлюбу за договором купівлі-продажу від 11.07.2006 придбано на ім'я відповідача 1/6 частину житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області (а.с.24-26). За договором купівлі-продажу від 13.04.2007 придбано на ім'я відповідача 1/12 частину цього ж будинку. (а.с.27-29).

Згідно з довідкою Агентства нерухомості «Азимут» від 19.09.2014 № 9/19-9, вартість ? частини будинку складає 241200 грн. 00 коп. (а.с.30).

Будинок розташований у курортному місті, під час шлюбу використовувався для сімейного відпочинку та оздоровлення дітей, однак після розірвання шлюбу відповідач забрав ключі та розпоряджається цим нерухомим майном на власний розсуд, не бажаючи вирішувати питання щодо його створюючи перешкоди у користуванні даним спільним майном.

Крім того, в період шлюбу у 2011 році було придбано у власність автомобіль Volkswagen T4 (Transporter) пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, на ім'я відповідача, зареєстровано 24.06.2011 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САЕ 842975. Весь час з моменту придбання автомобіля документи на нього знаходились у відповідача, після розлучення відповідач без згоди позивачки продав у 2014 році автомобіль та привласнив всі кошти від його продажу.

Згідно листа УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 14.03.2015р. №10/13-999, автомобіль Volkswagen T4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, був зареєстрований 24.06.2011р. на підставі довідки-рахунку КІМ 489069 від 16.12.2010р. ФОП «ОСОБА_5В.» за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. 06.06.2014р. автомобіль перереєстровано на ОСОБА_6, 21.08.2014р. автомобіль знятий з обліку для продажу і на теперішній час зареєстрований з іншими державними номерами за ОСОБА_7 (а.с.64).

Докази на підтвердження доводів позову, що вказаний автомобіль був проданий відповідачем за 10000,00 доларів США, суду не надані. Відповідно до листа консультативно-автоекспертного бюро ТОВ «Виробничо-експертне підприємство «Стандарт-Сервіс», середня ринкова вартість автомобіля складала 128256 грн. 81 коп. (а.с.42).

За правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Таким чином, оскільки вказане спірне нерухоме майно та транспортний засіб були придбані у період шлюбу, вони є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Також в період шлюбу сторонами придбано інше нерухоме майно, а саме, на ім'я позивачки - квартиру АДРЕСА_3, зареєстровану, середня ринкова вартість якої згідно з довідкою Агентства нерухомості «Азимут» від 19.09.2014 складає 603000 грн. 00 коп. (а.с.13-14), на ім'я відповідача - земельну ділянку площею 0,1200 га, розташовану на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області для ведення садівництва, зареєстровану на ім'я відповідача, середня ринкова вартість якої згідно з довідкою Агентства нерухомості «Азимут» від 19.09.2014 складає 132000,00 грн.; земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 2324584800:02:004:0033, розташовану на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області для ведення садівництва, зареєстровану на ім'я відповідача, середня ринкова вартість якої згідно з довідкою Агентства нерухомості «Азимут» від 19.09.2014 складає 74000,00 грн.; земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 2324584800:02:004:0035, розташовану на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області для ведення садівництва, зареєстровану на ім'я відповідача, середня ринкова вартість якої згідно з довідкою Агентства нерухомості «Азимут» від 19.09.2014 складає 74000,00 грн.; земельну ділянку площею 1,8900 га, кадастровий номер 2324587300:01:004:0057, розташовану на території Шевченківської сільської ради Приазовського району Запорізької області для ведення садівництва, зареєстровану на ім'я відповідача, середня ринкова вартість якої згідно з довідкою Агентства нерухомості «Азимут» від 19.09.2014 складає 567000,00 грн. (а.с.33-40).

Вказане майно використовується сторонами за домовленістю і на теперішній час спір між сторонами з приводу його поділу відсутній.

Нормами ст. 68 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Між позивачкою та відповідачем відсутня згода про порядок поділу спільного майна, а саме, квартири АДРЕСА_2, нежитлової будівлі, розташованої по вул. Кронштадській, 2 у м. Запоріжжі, частини житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області, автомобіля Volkswagen T4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску.

Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Також Верховний Суд України у п. 25 цієї Постанови вказує, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позову про поділ спільного майна подружжя таким чином, що позивачу виділяється квартира АДРЕСА_2, яка є робочим місцем позивачки, де вона здійснює приватну нотаріальну діяльність, і тому не може використовуватися за іншим призначенням, оскільки відповідно до Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України (п.7.1.1.) у приміщенні контори приватного нотаріуса не можуть перебувати, здійснювати професійну діяльність особи, діяльність яких не пов'язана з учиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов'язаних з ними, а відповідачу виділяється нежитлова будівля, розташована по вул. Кронштадській, 2 у м. Запоріжжі, яка використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, враховуючи співмірну вартість вказаних об'єктів нерухомості, порушень прав і інтересів відповідача не відбудеться.

Щодо ? частини житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області, придбаних у шлюбі за договором купівлі-продажу від 11.07.2006р. та за договором купівлі-продажу від 13.04.2007р., то вимоги про припинення частки у спірній частині будинку ніхто із сторін по даній справі не заявляв, ОСОБА_1 просить ухвалити судове рішення про визнання за нею права власності на ідеальну частку у спільній сумісній власності подружжя без його реального поділу, наслідком чого є зміна його правового режиму із спільної сумісної власності на спільну часткову власність. Таким чином, вимоги позову ОСОБА_1 про визнання права власності на ідеальну частину у спільній власності подружжя без її реального поділу є правомірними та підлягають задоволенню, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/8 частину житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області.

Верховний суд України у Постанові №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (п. 30) вказує, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи наведене, оскільки як встановлено судом і не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобіля Volkswagen T4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску без згоди позивачки та проти її волі і кошти від його продажу використав не в інтересах сім'ї, то вартість цього автомобіля має бути врахована при поділі спільного майна та з відповідача має бути стягнуто на користь позивачки грошові кошти у сумі, що дорівнює ? частині вартості автомобіля, а саме, 64128 грн. 40 коп.

При поділі майна суд приймає до уваги оцінку майна проведено позивачем, оскільки при розгляді справи відповідач не надав суду інших доказів щодо вартості майна, яке підлягає поділу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, позивачу слід присудити з відповідача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу майна, яке являється спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2: виділити у особисту приватну власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2000, реєстровий № 2390; виділити у особисту приватну власність ОСОБА_2 нежитлову будівлю, розташовану за адресою вул. Кронштадська, 2 у м. Запоріжжі, право власності на 2/3 частини якої зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2006, реєстровий № 2994, на 1/3 частину - на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2011 по справі № 2-2407/11.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку №44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину житлового будинку №44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області, як на ідеальні частки у ? частині житлового будинку № 44 по вул. Петровського у м. Бердянську Запорізької області, зареєстрованій на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2006, реєстровий №3020 (на 1/6 частину) та на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2007, реєстровий №1267 (на 1/12 частину).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, що дорівнюють ? частині вартості автомобіля Volkswagen T4 (Transporter) пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, у сумі 64128 (шістдесят чотири тисячі сто двадцять вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна Т. Ф.