Постанова

від 22.02.2007 по справі 26/194а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/194а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22.02.07 р.                                                                             Справа № 26/194а

Постановлена у нарадчій кімнаті 22 лютого 2007 р. о 13 год. 55хв.    

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової  К.Г.

При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №   26/194а                     

за  позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Донкерампромсировина”   (с. Торецьке, Донецької обл.)

до відповідачів:   Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції                        (м. Добропілля, Донецької обл.)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.07.2006 р.                          № 0000772340/0

Товариство  з обмеженою відповідальністю “Донкерампромсировина”                           (с. Торецьке, Донецької обл.) звернулось   до господарського суду Донецької області  з адміністративним позовом  до Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції  (м. Добропілля, Донецької обл.), далі за текстом “ДПІ”,  про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.07.2006 р.  № 0000772340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за  квітень 2005 р. у сумі  33329 грн., за травень 2005 р. у сумі  31396 грн. та червень 2005 р. у сумі 41652 грн. у загальній сумі 106377 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 53189 грн.

Позивач посилається на наступне. ДПІ під час перевірки встановила порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Висновки ДПІ обґрунтовані не підтвердженням позивачем факту сплати ПДВ  своїми постачальниками. Позивач вважає рішення, яке прийнято на підставі даного акту незаконним.  В період здійснення операцій з поставки товару ТОВ „Модус-Плюс” було зареєстровано органами Державної податкової служби у якості платника ПДВ , що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ. Отримання позивачем товару від постачальника – ТОВ ТОВ „Модус-Плюс” підтверджується належним чином оформленими накладним та податковими накладними. Свої договірні зобов'язання по сплаті отриманого товару, з врахуванням суми ПДВ, позивач виконав у повному обсязі. Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Датою виникнення права на кредит вважається перша з подій, які встановлені п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього закону, що сталася раніше. Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 суми ПДВ сплачені позивачем у повному обсязі постачальнику після отримання податкової накладної На підставі зазначеного позивачем був сформований податковий кредит. Згідно з п.п. 7.7.1 зазначеного закону було визначено від'ємне значення ПДВ у податкових деклараціях. Згідно положень Закону України „Про податок на додану вартість”, сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.

За результатами перевірки позивача було встановлено в порушення п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” та враховуючи відсутність підтвердження сплати до бюджету  ПДВ підприємствами постачальниками і, як наслідок, відсутність надмірної сплати ПДВ в бюджет, не підлягає відшкодуванню позивачу ПДВ у сумі 106377 грн. Під час перевірки були направлені запити на проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.  З  відповідей отриманих на ці запити встановлено, що у третій ланці ланцюга постачальників позивача є підприємство – ТОВ „Інтер-сервіс”, яке не знаходиться за юридичною адресою, не надає податкову звітність з серпня 2005 р., у господарському суді Луганської області розглядається справа  про визнання недійсними змін до установчих документів. Також встановлено, що  у третій та четвертій ланках ланцюга постачальників позивача є підприємства – ПП „Грош-Форс”  та ТОВ „Натра”, які  за юридичною адресою не знаходиться, не звітують. Матеріали були передані до відділу податкової міліції, на момент складання акту перевірки відповіді не отримані.

На підставі зазначеного, не підтверджено факт сплати ПДВ до бюджету  постачальниками, тому згідно норм п. 1.8 ст. 1   Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягає відшкодуванню з бюджету  суми ПДВ, заявлені позивачем  як надмірно сплачені до бюджету.

Відповідно до п.п. 1.3,  1.8 ст. 1,   п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  право на відшкодування ПДВ виникає лише при наявності фактичної сплати  ПДВ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи  докази та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ була проведена планова  документальна перевірка   фінансово-господарської діяльності позивача за наслідками якої складено Акт  про результати  планової виїзної перевірки  Товариства з обмеженою відповідальністю “Донкерампромсировина” ЄДРПОУ – 30074511 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р. від 19.07.2006 р. № 565/23-0/30074511.

У  акті відображено наступне.

Позивач у квітні, травні та червні 2005 року придбавав дизельне пальне у ТОВ „Модус-плюс”. Зустрічними перевірками підтверджено відображення у податковому обліку цього підприємства ПДВ по податковим накладним виданим позивачу. Зазначене підприємство не є виробником продукції. У квітні це підприємство придбало пальне у  ТОВ „Торговий дім Імперія”, яке також не є виробником. Останнє  підприємство придбало продукцію у ПП „Інтер-сервіс”, яке за юридичною адресою не   знаходиться, податкову звітність не надає з серпня 2005 р., у господарському суді Луганської області розглядається справа про визнання недійсними змін до установчих документів цього підприємства. У  травні 2005 р. ТОВ „Модус-плюс” придбало продукцію у  ТОВ „Торговий дім Імперія”, яке також не є виробником продукції. Дане підприємство придбало продукцію у ПП „Грош-Форс”, перевірку якого провести неможливо у зв'язку з тим, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не звітує. ТОВ „Торговий дім Імперія” придбало продукцію у ПП „Агентство ЗЄТ”, яке також не є виробником продукції та придбало її у ТОВ „НАТРА”.  Перевірку ТОВ „НАТРА”  провести також неможливо у зв'язку з тим, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не звітує. У червні 2005 р. ТОВ „Модус-плюс” придбало пальне у  ТОВ „Торговий дім Імперія”, яке також не є виробником та придбало продукцію у ПП „Інтер-сервіс”, ПП „Агентство ЗЄТ”,  та ПП „Ямал-плюс”. По останнім двом підприємствам перевірки не проводились у зв'язку з тим, що обсяг операції не перевищував 10 тис. грн.. Таким чином підприємством у порушення п. 1.8, ст.. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у результаті не підтвердження факту сплати ПДВ по ланцюгу до виробника завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 106377 грн. у тому числі

за квітень 2005 р.  на 33329 грн.,

за травень 2005 р. на 31396 грн.,

за червень 2005 р. на 41652 грн.

На підставі даного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення                від 20.07.2006 р.  № 0000772340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за  квітень 2005 р. у сумі  33329 грн., за травень 2005 р. у сумі  31396 грн. та червень 2005 р. у сумі 41652 грн. у загальній сумі 106377 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 53189 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у зв'язку із відшкодуванням на момент перевірки зазначеної суми ПДВ.

Позивачем укладений з ТОВ „Модус-плюс” договір  поставки № 2/131-4 від 17.11.2004 р.,  згідно якого ТОВ „Модус-плюс” зобов'язалось   передати у власність позивача паливо-мастильні матеріали  у кількості та асортименті, які визначаються в накладних та узгоджуються сторонами. Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2004 р. – до  31.12.2005 р.

Отримання позивачем товару від постачальника - ТОВ „Модус-Плюс"  підтверджується видатковими накладними:

№ РН- 0000028 від 04.04.2005р. на суму 99019,50 грн. у т.ч. ПДВ 16503,25 грн.,

№ РН- 0000035 від 15.04.2005р. на суму 109671,00 грн. у т.ч. ПДВ 18278,50 грн.,

№ РН- 0000046 від 05.05.2005р. на суму 100902,00 грн. у т.ч. ПДВ 16817,00 грн.,

№ РН- 0000057 від 23.05.2005р. на суму 95979,2 грн. у т.ч. ПДВ 15996,53 грн.,

№ РН- 0000068 від 06.06.2005р. на суму 108855,70 грн. у т.ч. ПДВ 18142,62 грн.,

№ РН- 0000072 від 13.06.2005р. на суму 36035,48 грн. у т.ч. ПДВ 6005,91 грн.,

№ РН- 0000075 від 21.06.2005р. на суму 39886,60 грн. у т.ч. ПДВ 6647,76 грн.,

№ РН- 0000076 від 21.06.2005р. на суму 39886,60 грн. у т.ч. ПДВ 6647,76 грн.,

№ РН- 0000081 від 28.06.2005р. на суму 110460,00 грн. у т.ч. ПДВ 18410,00 грн.,

Позивачем відображено у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг)  наступні податкові накладні, які видані позивачу ТОВ „Модус-Плюс"  на виконання зазначеного договору:

у квітні 2005 р.:

№ 31 від 04.04.2005р. на суму 99019,50 грн. у т.ч. ПДВ 16503,25 грн.,

№ 38 від 15.04.2005р. на суму 109671,00 грн. у т.ч. ПДВ 18278,50 грн.,

у травні 2005 р.:

№ 49 від 05.05.2005р. на суму 100902,00 грн. у т.ч. ПДВ 16817,00 грн.,

№ 60 від 23.05.2005р. на суму 95979,2 грн. у т.ч. ПДВ 15996,53 грн.,

у червні 2005 р.:

№ 71 від 06.06.2005р. на суму 108855,70 грн. у т.ч. ПДВ 18142,62 грн.,

№ 75 від 13.06.2005р. на суму 36035,48 грн. у т.ч. ПДВ 6005,91 грн.,

№ 78 від 21.06.2005р. на суму 39886,60 грн. у т.ч. ПДВ 6647,76 грн.,

№ 79 від 21.06.2005р. на суму 39886,60 грн. у т.ч. ПДВ 6647,76 грн.,

№ 84 від 28.06.2005р. на суму 110460,00 грн. у т.ч. ПДВ 18410,00 грн.

Оплата отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями:

№ 687 від 04.04.05р. на суму 99019,50 грн.,

№ 816 від 18.04.05р. на суму 109671,00 грн.,

№ 961 від 05.05.05р. на суму 100902,00 грн.,

№ 1133 від 24.05.05р. на суму 95 979,20 грн.,

№ 1261 від 06.06.05р. на суму 108 855,70 грн.,

№ 1368 від 14.06.05р. на суму 36 035,48 грн.,

№ 1406 від 21.06.05р. на суму 79 773,20 грн.,

№ 1503 від 30.06.2005р. на суму 110 460,00 грн.

У податкових деклараціях з ПДВ за квітень, травень та червень 2005 р. позивачем відображено  від'ємне значення ПДВ у сумах на 910492 грн.,  1425184 грн. та 1485390  грн. відповідно.

Зустрічними перевірками підтверджено відображення у податкових зобов'язаннях ТОВ „Модус-Плюс"  ПДВ по наведеним податковим накладним.

Постановою Господарського суду Луганської області  від 14.06.2006 р. по справі № 9/333-ад, визнано недійсним запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ПП „Інтерсервіс”, скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ПП „Інтерсервіс”, а також припинено юридичну особу - ПП „Інтерсервіс”. У частині припинення юридичної особи постанова вмотивована тим, що підприємство з моменту реєстрації змін до установчих документів про заміні власника, звітність до податкових органів не надавало.

Статтею  19  Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.8. ст.. 1 Закону України Про податок на додану вартість” в редакції яка діяла під час здійснення господарських операцій, Аді за текстом „Закон”, бюджетним відшкодуванням вважається - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П.п.3.1.1 п.3.1 ст.3.  Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників  податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Поняття продажу товарів (робіт, послуг) наведено у  п.1.4 ст.1 Закону. Відповідно до цього пункту, продаж послуг (робіт) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Відповідно до п. 1.7. ст.. 1 Закону, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду, згідно п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно з п.п. 7.5.1 ст.7 Закону,  датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата  оплати, або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону  не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на податки, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, належним доказом правомірності формування податкового кредиту є податкова накладна, виписана згідно з вимогами пункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 цього Закону, що видається продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ (підпункт 7.2.4 статті 7 Закону), яка є одночасно звітним і розрахунковим документом.

П. 1.3. ст.. 1 визначено, що платником податку вважається  особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 4.1. ст.. 4  Закону,  база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Таким чином,  Законом України “Про податок на додану вартість”, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця  товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну  у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність  на платника податку – покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) об'єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.

До податкового кредиту звітного періоду  відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав товари  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом  України “Про податок на додану вартість” не передбачено умови про сплату цих сум до бюджету.  Ст.. 7 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку  до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентами продавців (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування  покупця.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, або його контрагентами оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

ДПІ не доведені  факти не відображення у податкових зобов'язаннях контрагентами  продавця товару  ПДВ по наведеним господарським операціям, а також іншими постачальниками по ланцюгу господарських операцій, сам факт припинення юридичної особи підприємства або неможливість проведення перевірки підприємства у ланцюгу постачальників, або його контрагентів, не є підставою для виключення ПДВ з податкового кредиту покупця товару..

ДПІ також не доведено, що на момент здійснення господарських операцій, за якими ДПІ не визнала обґрунтованість віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту,  продавці, або їх контрагенти, тощо,  були виключені з Єдиного державного реєстру або не були зареєстровані платниками ПДВ та не мали свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Як зазначалось, зустрічними перевірками підтверджено відображення у податкових зобов'язаннях ТОВ „Модус-Плюс"  ПДВ по податковим накладним включеним позивачем до податкового кредиту.

Рішення суду про припинення юридичної особи ПП „Інтерсервіс” прийнято лише 14.06.2006 р. тобто після здійснення господарських операцій з постачальниками продавця товару.

Спірними рішенням до позивача застосовані фінансові санкції відповідно до вимог  п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Як вбачається зі спірного рішення фінансові санкції застосовані у зв'язку із відшкодуванням позивачу сум ПДВ на які зменшено суми бюджетного відшкодування. спірним рішенням позивачу не визначено суму податкового зобов'язання.

П.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Спірним рішенням позивачу не визначено суму податкового зобов'язання.

Таким чином, підстави для застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до зазначеного підпункту були відсутні.

З огляду на зазначене, податкове  повідомлення-рішення від 20.07.2006 р.                  № 0000772340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за  квітень 2005 р. у сумі  33329 грн., за травень 2005 р. у сумі  31396 грн. та червень 2005 р. у сумі 41652 грн. у загальній сумі 106377 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 53189 грн.

не може вважатися законним та підлягає визнанню недійсним,  відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі ст. 87 цього кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі   3 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню за рахунок  коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та,  керуючись ст. 67 Конституції України, Законами України “Про податок на додану вартість”,  „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,

ст. ст. 7 –12, 69-86, 94, 122-163, 254  Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов  задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції  (м. Добропілля, Донецької обл.) від 20.07.2006 р.                        № 0000772340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за  квітень 2005 р. у сумі  33329 грн., за травень 2005 р. у сумі  31396 грн. та червень 2005 р. у сумі 41652 грн. у загальній сумі 106377 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 53189 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України  на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю “Донкерампромсировина” (с. Торецьке, Донецької обл.) витрати по сплаті державного мита у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано  27 лютого  2007 р.

Суддя                                                                                              Наумова  К Г.