Постанова

від 23.04.2007 по справі 26/194а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/194а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

23.04.2007 р.                                                                                 справа №26/194а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:Муренков П.Г. – довір. від 27.01.2007р. б/н, Климов О.А. – довір. від01.03.2007р. б/н ,

від відповідача:Вітенко М.А. – довір. від 14.02.2007р. б/н, Шумара А.М. – довір. від 14.02.2007р. б/н,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДобропільська об'єднана державна податкова інспекція м.Добропілля

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від22.02.2007 року

по справі№26/194а

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Донкерампромсировина" м.Донецьк

доДобропільська об'єднана державна податкова інспекція м.Добропілля

проПро визнання недійсним рішення

встановила:

          1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

          31.07.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю  “Донкерампромсировина” с. Торецьке  Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля  про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 20.07.2006р. № 0000772340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106377 грн. та зобов'язання сплатити  штраф в сумі 53189 грн.

Ухвалою від 01.08.2006р. позовна заява була залишена без руху на підстав п.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвалою від 11.08.2006р. було відкрито провадження по адміністративній справі.

Ухвалою суду від 31.08.2006р. було зупинено провадження по адміністративній справі за клопотаннями відповідача на один місяць, у зв'язку з необхідністю витребування рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2006р. по справі № 9/333пн-ад.

Ухвалами від 03.10.2006р., 06.11.2006р. продовжувався строк зупинення провадження по справі до 01.02.2007р.

Постановою господарського суду Донецької області 22.02.2007р. (виготовлена в повному обсязі 27.02.2007р.) по справі № 26/194а (суддя Наумова К.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю  “Донкерампромсировина” с. Торецьке  Донецької області задоволений.

Визнане недійсним податкове повідомлення - рішення від 20.07.2006р. № 0000772340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106377 грн. та зобов'язання сплатити податок на додану вартість в сумі 106377 грн. та штрафну санкцію в сумі 53189 грн.

Загальний строк розгляду справи склав 6 місяців 22 дня.

 2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 22.02.2007р. та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю  “Донкерампромсировина” с. Торецьке  Донецької області відмовити.

Вважає, що при вирішенні даного спору господарським судом безпідставно визначено, що Добропільської ОДПІ не доведений факт завищення позивачем сум бюджетного відшкодування, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки під час планової виїзної перевірки встановлені факти завищення позивачем суми бюджетного відшкодування сум ПДВ, оскільки відсутнє підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість підприємствами –постачальниками в розмірі 106377 грн., а саме не підтвердження сплати податку постачальниками 3 ,4 ланки.

Вважає, що при вирішенні даного спору господарським судом Донецької області не взято до уваги те, що відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України № 168/97 - ВР від 03.04.97р. “Про податок на додану вартість”, який визначає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим законом.

Вважає, що висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону “Про податок на додану вартість” зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону). Тобто, на думку відповідача, Законом України № 168/97 - ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач вважає постанову суду обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Зазначає, що в акті перевірки від 19.07.2006р. № 565/23-0/30074511 вірно встановлено, що в період квітень –червень 2005 року ТОВ “Донкерампромсировина” на підставі договору від 17.11.2004р. отримав від ТОВ “Модус –Плюс” дизельне паливо на загальну суму 740696 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ в сумі 123449 грн. 33 коп.

В період здійснення операцій з поставки товару ТОВ “Модус –Плюс” було зареєстроване в якості платника ПДВ, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Отримання позивачем товару від постачальника ТОВ “Модус –Плюс” підтверджується належним чином оформленими накладними, податковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Свої договірні зобов'язання по сплаті отриманого товару, з врахуванням суми ПДВ, позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також додані до матеріалів справи.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У порядку, передбаченому вищевказаною нормою, позивачем була визначена різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ, яка мала від'ємне значення:

- у квітні 2005р. –в сумі 875692 грн.,

- у травні 2005р. –в сумі 142184 грн.,

- у червні 2005р. –в сумі 1485390 грн.

Податковою інспекцією безпідставно було зроблено висновки, що позивачем було завищена сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 106377 грн. у зв'язку з непідтвердженням факту сплати податку на додану вартість постачальником товару.

4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Відповідачем була проведена планова виїзна  перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Донкерампромсировина” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., про результати якої складений акт від 19.07.2006р. № 565/23-0/30074511.

В акті перевірки зроблений висновок, що позивач у порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищив суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню, у розмірі 106377 грн., в результаті чого підлягає зменшенню бюджетне відшкодування з ПДВ на цю суму.

Як вбачається з акту перевірки відповідач  при відстеженні ланцюгів до виробника встановив неможливість доказу факту сплати ПДВ до бюджету по всьому ланцюгу до виробника.

За результатами акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення –рішення від 20.07.2006р. № 0000772340/0 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 106377 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 53189 грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “Донкерампромсировина” укладений договір з ТОВ “Модус –плюс” від 17.11.2004р. № 2/131-4, згідно якого ТОВ “Модус –плюс” зобов'язалось передати, а ТОВ “Донкерампромсировина” прийняти та оплатити паливо –мастильні матеріали (т. І –л.с. 89 - 91).

Отримання товару від постачальника підтверджується видатковими накладними

Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями: від 18.04.2005р. № 816 на суму 109671 грн., від 04.04.2005р. № 687 на суму 99019 грн. 50 коп., від 05.05.2005р. № 961 на суму 100902 грн., від 24.05.2005р. № 1133 на суму 95979 грн. 20 коп., від 06.06.2005р. № 1261 на суму 108855 грн. 70 коп., від 13.06.2005р. № 1368 на суму 36035 грн. 48 коп., від 21.06.2005р. № 1406 на суму 79773 грн. 20 коп., від 29.06.2005р. № 1503 на суму 110460 грн.

У податкових деклараціях за квітень, травень та червень 2005 року позивачем відображене від'ємне значення ПДВ у сумах 910492 грн., 1425184 грн., 1485390 грн. (т. І –л.с. 78 –88).

Сторонами визнаються фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

У апеляційній скарзі відповідач посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податку несуть відповідальність  за  правильність  обчислення,   своєчасність сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів) і додержання законів  про  оподаткування відповідно до законів України.

Згідно Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу   валових   витрат   виробництва (обігу)   та   основних   фондів   чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7  Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”. Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Представники відповідача підтверджують, що позивачем не були порушенні вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” при формуванні податкового кредиту, однак податковий орган стверджує, що неможливість перевірити контрагентів по всьому ланцюгу до виробника є підставою вважати, що позивач не довів фактичну сплату податку до бюджету.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку ,яка підлягає сплаті ( перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) встановлено п 7.7.1. ст. 7 вищеназваного закону і визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання (п.1.7 ст.1- загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку) звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту ( сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання)

Нормами Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару –платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету ( п.7.1 ст.7 Закону), тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку –покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, а також про залежність права платника податку –покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу до виробника, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку. З огляду на це судом не приймається до уваги посилання відповідача на порушення позивачем норм пункту 1.8 ст. 1 Закону України “Про ПДВ”.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними доказами не доведено, що позивач порушував Закон України “Про податок на додану вартість” при декларуванні ПДВ.

За таких підстав, судова колегія вважає, що  суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивач обґрунтовано відносив до податкового кредиту суму ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, тому  відповідач неправомірно зменшив позивачу бюджетне відшкодування на суму  106377 грн. та застосував фінансові санкції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                  У   Х   В   А    Л   И   В :

Постанову господарського суду Донецької області від 22.02.2007р. (виготовлена в повному обсязі 27.02.2007р.) по справі № 26/194а (суддя  Наумова К.Г.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена у повному обсязі 26.04.2007р.

Головуючий:          

Судді:           

Надруковано 5 примірників:

1 - позивачу

2 - відповідачу

3 -у справу

4- господарському суду

5-  апеляційному господарському суду