6/374
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06.03.07 р. Справа № 6/374
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіной Л.Д.___
При секретарі Шабановой Н.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м.Донецьк
до відповідача Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь
третьої особи
про стягнення 17 411грн. 08коп.
за зустрічної позовною заявою:
за позовом Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м.Донецьк
третьої особи
про стягнення збитків у сумі 805грн. 85коп. та зобов”язання вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію
за участю
прокурора
представників сторін:
від позивача – Кисіль К.Г. – представник по довіреності №3 від 10.01.2007р.
від відповідача – Іванов І.Б. - представник по довіреності № 18/юр від 18.01.2007р.,
від третьої особи
Відповідно ст.77 ГПК України у засіданні суду
оголошувалася перерва з 13.02.2007р. по
06.03.2007р. для оголошення тексту рішення.
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Укрінтервугілля” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь заборгованості за поставлену вугільну продукцію у сумі 17 411грн. 08коп. відповідно договору купівлі-продажу вугільної продукції № 92/11 від 01.11.2006р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.01.2007р. позовні вимоги відхилив повністю, оскільки згідно сертифікату аналізів наданих проб, виданого ДП австралійською компанією “ССІ Холдінг Лімітед” м.Луганськ, поставлена вугільна продукція не може бути використана за призначенням. А також пояснив, що відповідачем був додатково проведений аналіз якості поставленої вугільної продукції шляхом передачі зразків проб у центральну хімічну лабораторію ВАТ “МК “Азовсталь”, яка додатково підтвердила неякісність поставленої вугільної продукції (зольність 39,9%, зміст вологи 15,3%). Крім того зазначив, що позивач в порушення п.3.7 договору № 92/11 від 01.11.2006р. в термін семи днів від дати відвантаження вугільної продукції не представив відповідачу сертифікат якості на поставлену продукцію.
18 січня 2007р. позивач надав доповнення до позовної заяви у порядку ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь неустойку у сумі 1 741грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1 740грн. відповідно акту здачі-прийомки робіт (надання послуг) №23 від 16.01.2007р. та рахунку №23 від 16.01.2007р. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.
Справа слуханням відкладалася для представлення сторонами додаткових документів, необхідних для вирішення спору по суті.
30 січня 2007р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м.Донецьк про зобов”язання вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію марки Гр 0-200 зі складу Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” за адресою: м.Маріуполь, вул.Гавань Шмідта та стягнення понесених збитків у сумі 805грн. 85коп.
Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву позовні вимоги відхилив у повному обсязі та пояснив, що базова похибність у даному випадку склала – 3,5%, що допускається ДСТУ 4096-2002 та вказує на те, що ЗАТ “Укрінтервугілля” поставило продукцію відповідної якості. А також зазначив, що представником ЗАТ “Укрінтервугілля” Ковбасюк Л.Л. була зроблена пропозиція Маріупольському ДП ВАТ “Облпаливо” здійснити прийом товару по якості згідно з вимогами “Інструкції про порядок прийомки продукції виробничого призначення №П-7, що передбачено п.2 п.п.2.3 договору №92/11 від 01.11.2006р., але відповідач відмовився та запропонував провести відбір проб для проведення аналізу Дочірнім підприємством австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед”. Не погоджується з додатково проведеним відповідачем аналізу якості поставленої вугільної продукції шляхом передачі зразків проб у центральну хімічну лабораторію ВАТ “МК “Азовсталь”, так як згідно п.2 п.п.2.3 договору №92/11 від 01.11.2006р. виклик представника продавця обов”язковий при виявлені відхилень з якості товару, але у даному випадку вдруге виклику представника ЗАТ “Укрінтервугілля” не було.
У процесі слухання справи відповідач звернувся до суду з заявою у порядку ст. 44ГПК України, в якій просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь витрати у вигляді послуг адвоката у сумі 1 741грн. 10коп. відповідно договору на надання правової допомоги та представництво у судах і у господарських судах №12-юр від 18.01.2007р. та платіжного доручення №57 від 07.02.2007р. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -
встановив:
1 листопада 2006р. між Закритим акціонерним товариством “Укрінтервугілля” м.Донецьк та Маріупольським дочірнім підприємством ВАТ “Облпаливо” м.Маріуполь був укладений договір № 92/11, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання відвантажити та передати у власність відповідача вугільну продукцію та документацію, яка до неї відноситься, згідно специфікації, що є невід”ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити її вартість.
14.11.2006р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток №2 до договору №92/11 від 01.11.2006р. відповідно до якого позивач зобов”язався поставити відповідачу вугілля марки Гр (0-200) в кількості 70тон за ціною 230грн. ( з урахуванням ПДВ).
Відповідно п.3.1 договору поставка вугільної продукції проводиться на умовах FСА станція відправлення (“Інкотермс” 2000) згідно реквізитів, зазначених у специфікації.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов”язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору, 18.11.2006р. зі станції Лутугино Донецької залізниці відвантажив у адресу відповідача у вагоні № 67354738 вугілля марки Гр (0-200) в кількості 69тон на загальну суму 17 411грн., зольністю 30,2%, що підтверджується посвідченням (сертифікатом) якості №2076 виданим ДХК “Луганськвугілля” ГЗФ “Луганська” від 18.11.2006р.
22 листопада 2006р. вагон №67354738 прибув на станцію Маріуполь Донецької залізниці у адресу відповідача, що підтверджується залізничною накладною №48939367 від 18.11.2006р.
У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені докази поставки вугільної продукції, а саме: квитанція про приймання вантажу №48939367 від 18.11.2006р., посвідчення якості №2076 від 18.11.2006р., витратна накладна №РН-0000060 від 18.11.2006р., податкова накладна №65 від 18.11.2006р., акт прийому-передачі вугільної продукції від 18.11.2006р., договір купівлі-продажу вугільної продукції № 90/09 від 25.09.2006р., лист ТОВ “Тигрис” від 18.11.2006р. за вих. №18.11 про те, що ЗАТ “Укрінтервугілля” є власником вугілля марки ГР 0-200 в кількості 69, 0 тон відправленого 18.11.2006р. зі станції Лутугино Донецької залізниці у вагоні №67354738 (залізнична квитанція № 48939367) та акт звірки взаєморозрахунків станом на 22.12.2006р., підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками і переконав суд у факті поставки вугільної продукції у адресу Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь.
Пунктом 4.4 договору № 92/11 від 01.11.2006р. сторони встановили, що розрахунки за вугільну продукцію проводяться відповідачем в національній валюті України шляхом 100% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або протягом трьох днів з моменту її відвантаження. Тобто, договором передбачено альтернативні умови розрахунків між сторонами.
Одночасно, додатком №2 від 14.11.2006р. сторони передбачили виключне правило проведення розрахунків по цій партії вугільної продукції, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на умовах 100% передоплати. Але відповідач свої зобов”язання за договором не виконав, в результаті чого у Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь перед позивачем виникла заборгованість у сумі 17 411грн. 08коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).
Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов'язання по оплаті поставленої вугільної продукції своєчасно не виконав.
Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.
За приписом п.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.
Сторони у договорі термін оплати вугільної продукції не встановлювали у випадку її відвантаження без попередньої оплати. Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, коли строк виконання зобов'язання не встановлений, то боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором. Така вимога була пред”явлена 28.11.2006р. за вих. №158/11 разом з повторно надісланими первинними документами, в якій позивач запропонував відповідачу в строк до 01.12.2006р. надати підписані документи та перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок ЗАТ “Укрінтервугілля” за відвантажену вугільну продукцію. Але відповідач на претензію не відповів та заборгованість не погасив.
Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлена позивачем вугільна продукція у сумі 17 411грн. 08коп. не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.
Суд вважає, що вимоги позивача по стягненню неустойки у сумі 1 741грн. задоволенню не підлягають, оскільки згідно абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз”яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов”язано з пред”явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу. Останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо. Крім того їх нарахування не відповідають діючому законодавству та умовам договору.
Суд також вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 1 740грн. відповідно акту здачі-прийомки робіт (надання послуг) №23 від 16.01.2007р. та рахунку №23 від 16.01.2007р. необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Чинним законодавством, а саме ст.44 Господарського процесуального кодексу України чітко визначений склад судових витрат, якою встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Крім того, відповідно п.10. Роз”яснення Вищого господарського арбітражного суду від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у редакції з 01.02.2005р. господарським судом здійснюється відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов”язаних з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об”єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді. У даному випадку заявлені вимоги за надання юридичної консультації, тому суд відмовляє у цій частині позову.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно стягнутої суми, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.
У процесі слухання справи Маріупольське дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м.Донецьк про зобов”язання вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію марки Гр 0-200 зі складу Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” за адресою: м.Маріуполь, вул.Гавань Шмідта та стягнення понесених збитків у сумі 805грн. 85коп.
Зустрічний позов мотивований тим, що ЗАТ “Укрінтервугілля” порушило умови договору № 92/11 від 01.11.2006р. та здійснило поставку вугільної продукції, яка не може бути використана за призначенням.
Як зазначив, позивач за зустрічною позовною заявою, 22.11.2006р. ЗАТ “Укрінтервугілля” поставило у адресу Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” вугільну продукцію марки Гр 0-200 в кількості 69тон, що підтверджується залізничною накладною №48939367. Але у порушення умов п.2.2. договору № 92/11 від 01.11.2006р., який визначає, що якість постачаємого вугілля повинна відповідати якості, вказаній у специфікації до договору та підтверджуватися посвідченням (сертифікатом) якості. Стверджує, що відповідачем не було надано посвідчення (сертифікат), яке підтверджувало якість поставленої вугільної продукції.
Позивач вказує на те, що у виконання п.2.3 укладеного договору, 22.11.2006р. Маріупольське ДП ВАТ “Облпаливо” відправило у адресу ЗАТ “Укрінтервугілля” телефонограму №12 з проханням направити своїх представників у м.Маріуполь для вирішення питання про якість поставленого вугілля марки Гр 0-200 (вагон №67354738).
Спільно з прибулими представниками ДП ВАТ “Облпаливо” та ЗАТ “Укрінтервугілля” були відібрані зразки проб для аналізу якості поставленої вугільної продукції. Сертифікат аналізів наданих проб, виданий ДП австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед” м.Луганськ, визначає зольність поставленої вугільної продукції в кількості 69тон (вагон №67354738) 33,7%. Крім того, у вказаному сертифікаті аналізів визначена загальна волога –17,6% та калорійність –3760ккал/кг, що є на думку позивача за зустрічною позовною заявою нижче за показники прийнятних для використання поставленої вугільної продукції в якості побутового палива, тобто не може бути використано за призначенням.
Крім того, позивач за зустрічною позовною заявою зазначив, що ним був додатково проведений аналіз якості поставленої вугільної продукції шляхом передачі зразків проб у центральну хімічну лабораторію ВАТ “МК “Азовсталь”, яка у свою чергу додатково підтвердила неякісність поставленої вугільної продукції (зольність 39,9%, зміст вологи 15,3%).
Позивач за зустрічною позовною заявою стверджує, що у зв”язку з поставкою неякісної вугільної продукції він поніс збитки в розмірі 654грн. 11коп. за подачу-уборку, простій вагону, а також збитки у зв”язку з вивантаженням неякісної вугільної продукції у сумі 151грн. 74коп., тому наполягає на стягненні з Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м.Донецьк понесених збитків у сумі 805грн. 85коп. та зобов”язанні його вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію марки Гр 0-200 зі складу Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” за адресою: м.Маріуполь, вул.Гавань Шмідта.
Суд вважає вимоги позивача необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2.3 договору купівлі-продажу №92/11 від 01.11.2006р. прийомка вугільної продукції по якості повинна бути здійснена відповідно з вимогами “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” №П-7.
Ухвалою від 22.01.2007р. суд вимагав у позивача за зустрічною позовною заявою представити акт приймання продукції по якості відповідно з Інструкцією №П-7. Але позивач вимоги суду не виконав, вказаний документ не представив.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У порушення вказаної норми закону позивачем не представлено суду акту приймання продукції по якості відповідно “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” №П-7.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2006р. о 13год. 15хв. Маріупольське ДП ВАТ “Облпаливо” направило у адресу ЗАТ “Укрінтервугілля” телефонограму з проханням направити своїх представників у м.Маріуполь для вирішення питання про якість поставленого вугілля марки Гр 0-200 (вагон №67354738).
23 листопада 2006р., згідно вищевказаної телефонограми прибув представник ЗАТ “Укрінтервугілля”, в особі директора Ковбасюк Л.Л. Представником ЗАТ “Укрінтервугілля” згідно умов договору № 92/11 від 01.11.2006р. був наданий пакет документів щодо поставки вугільної продукції, а саме: видаткова накладна №РН-0000060 від 18.11.2006р., залізнична квитанція №48939367 від 18.11.2006р., посвідчення (сертифікат) якості від 18.11.2006р. №2076, рахунок-фактура №СФ-0000057 від 17.11.2006р., лист про передачу права власності на відвантажений товар та податкова накладна №65 від 18.11.2006р.
Але відповідач відмовився прийняти пакет документів наданих ЗАТ “Укрінтервугілля” до отримання анализів проб вугілля, виданих ДП австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед” м.Луганськ.
Згідно сертифікату аналізу проб зробленого ДП австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед” м.Луганськ U8849 від 24.11.2006р. були визначені наступні показники: зольність 33,7%, загальна вологість 17,6%, калорійність 3760ккал/кг тобто вугільна продукція поставлена у адресу Маріупольського ДП ВАТ “Облпаливо” відповідає показникам якості встановлених у договорі (з урахуванням допустимих відхилень по результатах між різними лабораторіями).
Відповідно до ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам"яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети" допускається зольність на сухий стан топлива зі значенням показників більш ніж 20% базового похиблого показника, +/- 10 відносних відсотків, та з вологою +/-2 абсолютних відсотки. Тим самим, відповідно до посвідчення якості, виданого ДХК «Луганськвугілля» ГЗФ «Луганська» №2076 від 18.11.2006р. та сертифіката аналізу проб вугілля марки Гр 0 -200, виданого ДП австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед” м.Луганськ:
- показники ДХК “Луганськвугілля” ГЗФ “Луганська” – зольність 30,2%;
- показники ДП австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед” м.Луганськ – 33,7%.
Базова похибність у даному випадку склала – 3,5%, що допускається ДСТУ 4096-2002 та вказує на те, що ЗАТ “Укрінтервугілля” поставило вугільну продукцію відповідної якості.
Що стосується показників вологості та калорійності, на яких акцентує увагу відповідач, то відповідно до додатку №2 від 14.11.2006р. до договору №92/11 від 01.11.2006р. підписаного директором Маріупольського ДП ВАТ “Облпаливо” Зеленським В.В. на поставку вугільної продукції у листопаді 2006р. стосовно цих показників, яким повинна відповідати якість вугільної продукції, вимоги не було.
А саме, відповідно до сертифіката аналізів ДП австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед” м.Луганськ, наданого 24.11.2006р. марка вугілля Гр 0-200 має наступні характеристики: загальна вологість 17,6%, зольність 33,7%, калорійність 3760ккал/кг, що є допустимими показниками для даної марки вугілля. Тим самим, ЗАТ “Укрінтервугілля” зі своєї сторони поставило вугільну продукцію відповідної якості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ЗАТ “Укрінтервугілля” (первісний позивач) дотримався вимог положення ч.1 ст.673 ЦК України, які передбачають, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, а також ч.2 вищевказаної статті, в якій визначено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Стосовно додатково проведеного Маріупольським ДП ВАТ “Облпаливо” аналізу якості поставленої вугільної продукції шляхом передачі зразків проб у центральну хімічну лабораторію ВАТ “МК “Азовсталь”, яка в свою чергу додатково підтвердила неякісність поставленої вугільної продукції(зольність – 39,9%, зміст вологи –15,3%) відповідно п.2.3 договору №92/11 від 01.11.2006р. суд не може прийняти до уваги, так як виклик представника продавця обов”язковий при виявлені відхилень з якості товару, але у даному випадку вдруге виклику представника ЗАТ “Укрінтервугілля” не було.
Статтею 6 Статуту залізниць встановлено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно ст.23 Статуту залізниць дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом, однак у залізничній накладній №48939367 від 18.11.2006р. у графі 6 не має відмітки про видачу вантажу, тому суд не може встановити коли саме залізниця видала вантаж Маріупольському ДП ВАТ “Облпаливо” та не може перевірити в якому стані він прибув.
Також у сертифікаті аналізу проб зробленого ДП австралійської компанії “ССІ Холдинг Лімітед” м.Луганськ U8849 від 24.11.2006р. вказано, що вантажовідправником вугілля є ТОВ “Тигрис”, але у даному випадку постачальником вугільної продукції є ЗАТ “Укрінтервугілля”. Документи, які б свідчили про той факт, що неякісна продукція поставлена саме ЗАТ “Укрінтервугілля” суду не представлені.
Оскільки ЗАТ “Укрінтервугілля” поставило якісну продукцію з допустимим показниками для даної марки вугілля відповідно ДСТУ 4096-2002, то вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
На підставі вищевикладене, суд вважає, що позивачу у позові слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 692, п.1 ст. 693, ст. 538 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Первісний позов Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м.Донецьк до Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь про стягнення 19 152грн. 08коп. задовольнити частково.
Стягнути з Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (87500, м.Маріуполь, вул.Гавань Шмідта, ЄДРПОУ 30735909, МФО 351005, р/р № 26000011360200 в АКІБ “УкрСиббанк” м.Харків) на користь Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” (83086, м.Донецьк, вул.Артема,1а, ЄДРПОУ 32645059, МФО 334817, р/р № 2600401517521 в філії “Укрексімбанку” м.Донецьк) заборгованість за поставлену вугільну продукцію у сумі 17 411грн. 08коп., витрати по сплаті держмита у сумі 174грн. 11коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.
В решті частині позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Маріупольського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Маріуполь до Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м.Донецьк про стягнення збитків у сумі 805грн. 85коп., зобов”язання вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію та витрат у сумі 1 741грн. 10коп. у виді оплати послуг адвоката відмовити.
У судовому засіданні 06.03.2007р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2007р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Суддя Подколзіна Л.Д.
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 06.03.2007 |
Оприлюднено | 22.08.2007 |
Номер документу | 470102 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні