Постанова

від 04.03.2015 по справі 804/17962/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р. Справа № 804/17962/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватерміка» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення витрат, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акватерміка» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) (далі - відповідач) в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви від 17.11.2014 року, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.07.2014 року № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, винесені на підставі висновків акта перевірки № 329/2201/37212628 від 19.03.2014 року;

- стягнути з відповідача судові витрати, сплачені у вигляді судового збору і збитків, пов'язаних з необхідністю отримання позивачем юридичних послуг в сумі 60000,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки ОСОБА_3 перевірки №329/2201/37212628 від 19.03.2014 року, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані рішення, щодо заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 386442,00 грн. та заниження податкового кредиту на суму 176097,00 грн. є помилковими і спростовуються наявними у підприємства первинними документами, які свідчать про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту в перевіряємому періоді. Так, оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі висновків контролюючого органу відносно не підтвердження реальності господарських відносин між ТОВ «Акватерміка» і ПП «Технології комфорту» та встановлення дефектності первинних документів, які є необґрунтованими, та такими, що не відповідають як фактичним обставинам, так і приписам законодавства. На думку позивача, наявність у нього податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Технології комфорту», свідчить про наявність правових підстав відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства здійснених господарських операцій з вказаним контрагентом. Наведене, з урахуванням підтвердження використання результатів здійсненої операції в господарській діяльності підприємства, є доказом реальності здійсненої операції та отримання економічного ефекту від її здійснення, що унеможливлює настання будь-яких збитків. Враховуючи наведені доводи, позивач вважає винесені за результатами зазначеного акту перевірки податкові повідомлення-рішення противоправними та таким, що підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити і підстав, викладених в позові.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровської області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення які приєднані до матеріалів справи (т. 10 а.с. 189-196). В судових засідання представник відповідача суду пояснив, що надані позивачем в ході перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ПП «Технологія комфорту» не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, факт придбання товару та факт використання товару в господарській діяльності ТОВ «Акватерміка», а лише фіксують господарські операції з вказаним контрагентом. Проведеною перевіркою позивача також не підтверджено правомірність віднесення до валових витрат витрати, пов'язані з орендою автотранспорту та транспортування товару, а до складу витрат на збут - витрати, пов'язані із отриманням послуг мобільного зв'язку при відсутності на балансі засобів зв'язку. Крім того, участь у виставці та проживання у готелях, які, на думку відповідача, не пов'язані із господарською діяльністю і не призвели до розширення ринку збуту, також свідчать про безпідставність включення цих витрат до складу витрат на збут, що і призвело до завищення суми витрат за перевіряємий період та заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 386441,00 грн. Відповідач також вважає, що ТОВ «Акватерміка» по взаємовідносинам з ПП «Технологія комфорту» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 176097,00 грн., оскільки підприємством в ході перевірки не були надані документи, що підтверджують доставку товару від вказаного контрагента (товарно - транспортні накладні), що свідчить про його завищення. З урахуванням наведеного, вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 12.02.2014 р. по 12.03.2014 р. відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на I квартал 2014 року, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.01.2014 р. № 56, направлень від 12.02.2014 р. № № 31, 32, 33, 34, у відповідності до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1. ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватерміка» (код ЄДРПОУ 37212628) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. результати якої оформлені ОСОБА_3 перевірки № 329/2201/37212628 від 19.03.2014 р. (т. 1 а.с. 31-91). Перевірка проводилась з відома директора ТОВ «Акватерміка» ОСОБА_6 та в присутності головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 1, п. 2 ст. ( Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, внаслідок чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 386442,00 грн., в т.ч. за I квартал 2011 р. в сумі 4469,00 грн., за II квартал 2011 р. в сумі 5644,00 грн., за III квартал 2011 р. в сумі 9778,00 грн., за IV квартал 2011 р. в сумі 98587, 00 грн., за I квартал 2012 р. в сумі 61261,00 грн., за II квартал 2012 р. в сумі 128280,00 грн., за III квартал 2012 р. в сумі 59436,00 грн., за IV квартал 2012 р. в сумі 18986,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, занижено податок на додану вартість на суму 176097,00 грн., в т.ч. за січень 2012 р. на суму 6451,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 1321,00 грн., за березень 2012 р. на суму 85701,00 грн., за травень 2012 р. на суму 13762,00 грн., за червень 2012 р. на суму 12089,00 грн., за липень 2012 р. на суму 2096,00 грн., за серпень 2012 р. на суму 23105,00 грн., за вересень 2012 р. на суму 31572,00 грн.

З посиланням на ОСОБА_3 перевірки № 329/2201/37212628 від 19.03.2014 р. відповідачем 01.07.2014 р. були винесені:

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 453432,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 386441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 66991,75 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 220121,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 176097,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 44024,25 грн. (т. 1 а.с. 106-107).

Не погоджуючись із винесеними ДПІ рішеннями, позивачем було оскаржено правомірність їх винесення до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду яких у задоволенні скарг було відмовлено, а податкові повідомлення - рішення були залишені без змін (т. 10 а.с. 28-34).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 176097,00 грн. сформовані позивачем по взаємовідносинам з ПП «Технологія комфорту», які мали місце в січні - березні 2012 р, травні - вересні 2012 р.

Спірні суми витрат в розмірі 1791139,00 грн., що враховуються при оподаткуванні податком на прибуток приватних підприємств, були задекларовані підприємством в Деклараціях з податку на прибуток приватних підприємств за період - I квартал 2011 р. - IV квартал 2012 року, та на думку відповідача, є завищеними.

Так, як свідчить з матеріалів перевірки, «вибірковим порядком» встановлено:

- завищення задекларованого суб'єктом господарювання показника у рядку 4.1 декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 4.11» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. на загальну суму 19432,00 грн. (витрати щодо оренди транспортного засобу в сумі 16824,00 грн. в I кварталі 2011 р. і послуги мобільного зв'язку в сумі 2608,00 грн. у I кварталі 2011 р. (с. 8-12 ОСОБА_3 перевірки);

- завищення показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (ваготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 880485,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 р. на суму 376800,00 грн., за I квартал 2012 р. на суму 124700,00 грн., за II квартал 2012 р. на суму 212320,00 грн., за III квартал 2012 р. на суму 166665,00 грн. внаслідок включення до складу витрат витрат, пов'язаних з придбанням обладнання у ПП «Технології комфорту» (код ЄДРПОУ 34272354), доставку яких не підтверджено документально (с. 12 ОСОБА_3 перевірки);

- завищення показників, відображених в рядку 06.3/06.2 декларацій «Витрати на збут» на загальну суму 891222,00 грн. за II квартал 2011 р. в сумі 147962,00 грн., за III квартал 2011 р. на суму 150047,00 грн., за IV квартал 2011 р. в сумі 158488,00 грн., за I квартал 2012 р. в сумі 163798,00 грн., за II квартал 2012 р. в сумі 779827,00 грн., за III квартал 2011 р. в сумі 719506,00 грн., за IV квартал 2012 р. в сумі 74950,00 грн. ( витрати на доставку вантажу в сумі 38313,00 грн. у 2011 р. і в сумі 28343,00 грн. у 2012 р.; за оренду транспортного засобу в сумі 62277,00 грн. у 2011 р. та в сумі 63188,00 грн. в 2012 р.; на транспортні послуги в сумі 13090,00 грн. у 2011 р. та в сумі 595885,00 грн. у 2012 р.; послуги готелю в сумі 10023,00 грн. у 2012 р.; участь у виставці в сумі 74891,00 грн. у 2012 р.; послуги мобільного зв'язку у сумі 7820,00 у 2011 р.) (с. 16 ОСОБА_3 перевірки).

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем подані до суду: 1) Договір поставки № 09/11 від 17.01.2011 р. з ПП «Технології комфорту», згідно з умовами якого, Продавець (ПП «Технології комфорту») зобов'язується передати товар, який йому належить, а Покупець (ТОВ «Акватерміка») зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (п.1.1). Доставка товару здійснюється за рахунок покупця (п.2.1). Продавець зобов'язаний забезпечити покупця такими документами: видаткова накладна, сертифікат відповідності (п.4.1.1) (т. 1 а.с. 110-111); платіжні доручення, виписки банку, видаткові накладні; податкові накладні від 31.12. 2011 р. №№ 1200179, 1200174, 1200173; від 12.01.2012 р. №№1, 2; від 30.01.2012 р. №№ 3; від 13.02.2012 р. №№6, 7, 8, 9; від 14.02.2012 р. № 10; від 20.02.2012 р. № 11; від 27.02.2012 р. №№ 12, 13; від 05.03.2012 р. №№ 16, 18; від 12.03.2012 р. №№19,20; від 13.03.2012 р. № 21; від 15.03.2012 р. № 22; від 16.03.2012 р. № 23; від 20.03.2012 р. № 24; від 21.03.2012 р. № 25; від 23.03.2012 р. № 26; від 26.03.2012 р. №№27,28,30; від 28.03.2012 р. № 31; від 02.04.2012 р. № 35; від 03.04.2012 р. № 36; від 04.04.2012 р. № 37; від 10.04.2012 р. № 38; від 17.04.2012 р. № 40; від 26.04.2012 р. № 39, 41,42; від 28.04.2012 р. № 43; від 04.05.2012 р. № 50; від 07.05.2012 р. № 51; від 11.05.2012 р. № 52; від 14.05.2012 р. № 53; від 15.05.2012 р. № 54; від 21.05.2012 р. №№55,56; від 24.05.2012 р. № 58; від 07.06.2012 р. № 72; від 15.06.2012 р. № 79; від 16.06.2012 р. № 78; від 19.06.2012 р. № 82; від 22.06.2012 р. № 87; від 24.06.2012 р. № 88; від 26.06.2012 р. № 90; від 29.06.2012 р. № 89; від 16.07.2012 р. № № 78, 75; від 31.07.2012 р. №№ 98-101; від 01.08.2012 р. №№ 108-109; від 03.08.2012 р. № 112; від 06.08.2012 р. №№ 111,113-114; від 22.08.2012 р. № 119; від 28.08.2012 р. № 121 на загальну суму 1056576,74 грн., в т.ч. ПДВ- 176096,17 грн. (т. 2 а.с. 1-84); товарно - транспортні накладні, подорожні листи, акти виконаних робіт; 2) Договір оренди транспортного засобу від 01.12.2010 р., укладений між ОСОБА_6М (Орендодавець) та ТОВ «Акватерміка» (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) транспортний засіб марки FIAT модель DUCATO (фургон малотонажний), 2000 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 та ОСОБА_3 прийому - передачі транспортного засобу (т. 4, а.с. 103-105); акти здачі - приймання робіт, в яких зазначено про сплату орендної плати за користування автомобілем (т. 4 а.с. 106-124); подорожні листи (т. 8 а.с. 211-251, т. 9 а.с. 1-218); платіжні доручення (т. 4 а.с. 129-168); 3) Договори з перевізниками - фізичними особами - підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13; акти прийому - передачі виконаних робіт; товарно - транспортні накладні (т. 4 а.с. 181-249, т.т. 5-7, т. 8 а.с. 1-206); 4) Договір № 301 від 08.02.2012 р. участі у виставці, згідно з умовами якого Дочірнє підприємство «Прем'єр єкспо» (Організатор) та ТОВ «Акватерміка» (Учасник) уклали договір щодо надання у користування Учаснику 19,5 кв.м. необладнаної виставкової площі в період з 15.05.2012 р. по 18.05.2012 р. за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 15, Міжнародний виставковий центр; ОСОБА_3 здачі - приймання робіт; платіжні доручення (т. 10 а.с.35- 44); накази на відрядження; посвідчення про відрядження, ОСОБА_3 приймання - передачі необоротних матеріальних активів; звити про використання коштів, рахунки, накладні, платіжні доручення, рахунок - фактура, фіскальні чеки (т. 10 а.с. 45-136); 5) Договір суборенди квартири від 10.05.2012 р. укладений між ТОВ «Капітал - Сервіс» (Орендодавець) та ТОВ «Акватерміка» (Орендар), згідно з умовами якого Орендареві передається у строкове платне користування квартира, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна б. 2 кв. 4 ?; акт приймання - передачі квартаири (т. 10 а.с. 137-139); накази на відрядження; ОСОБА_3 приймання - передачі необоротних матеріальних активів; звити про використання коштів, податкові накладні, накладні, платіжні доручення, рахунок - фактура (т. 10 а.с.140-156); 6) Договір про надання послуг рухомого (мобільного зв'язку) від 04.01.2011 р. з ЗАТ «Українські радіосистеми» і Перелік обслуговуваних телефонів (т. 11 а.с. 207-208); Угода про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM - 900 та GSM - 1800 від 10.08.2011 р. № 4541141 з ПАТ «Київстар» (т. 11 а.с. 209-210); платіжні доручення і банківські виписки за оплату послуг мобільного зв'язку (т. 11 а.с. 211-236); Правила користування мобільним зв'язком працівниками підприємства; Список працівників, які користуються мобільним зв'язком на підприємстві; накази та ОСОБА_3 приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т. 12 а.с. 196-207); 7) Договори про надання транспортних (трансопртно - експедиційних) послуг з перевізниками (т. 8 а.с. 153-206); акти прийому - передачі виконаних робіт, заявки на перевезення, товарно - транспортні накладні (т.т.4-8); 8) Договір про надання юридичних послуг від 01.10.2014 р. № 1-10/14 (242-И), укладений між ТОВ юридична компанія «Юстус» (Виконавець) та ТОВ «Акватерміка» (замовник), згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти і оплатити послуги юридичного характеру та пов'язані з ним, а Виконавець в обсязі й на умовах, встановлених цим Договором (т. 10 а.с. 165-166); платіжні доручення (т. 10 а.с. 167-169).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Статтею 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 135.5.4 п.135.4 ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПК України, датою отримання доходів, які враховуються для визначенні об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм даного пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ станом на 02.10.2012 р., основними видами діяльності позивача є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а.с. 15). Придбаний позивачем за первинними документами у ПП «Технології комфорту», наведеними вище, товар (фільтр магістральний, фільтр, насос дренажний, гідроакумулятор, котел газовий, картридж та ін..) відповідає господарській діяльності позивача.

Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ПП «Технології комфорту» товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, актів здачі - приймання та дорожних листів, які були виписані позивачем для здійснення перевезення товару на орендованому автомобілі - FIAT модель DUCATO (фургон малотоннажний), реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 8 а.с. 211-251, т. 9 а.с. 1-219).

Що стосується висновків контролюючого органу щодо відсутності у підприємства документів, що підтверджують доставку товару (товарно - транспортних накладних) від ПП «Технології комфорту» та є порушенням п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (с. 12 ОСОБА_3 перевірки), суд зазначає, що такі висновки є помилковими та не відповідають нормам діючого законодавства.

Так, податковим органом не враховані положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.09 № 207, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, а також доводи позивача щодо здійснення перевезення товару на власному (орендованому) транспорті, а не на договірних умовах. Адже обов'язкова наявність дорожнього листа та товарно - транспортної накладаної визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 № 363, за змістом яких дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умова, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник. Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивач здійснював перевезення товару від продавця власним (орендованим) транспортом, (копія Договору оренди транспортного засобу знаходиться в матеріалах справи (т. 4 а.с. 103-105), що є можливим з огляду на вид та кількість товару. Отже, враховуючи, що перевізник до процесу перевезення товару від постачальника до Позивача не залучався, вимога податкового органу щодо обов'язкової наявності у позивача товарно-транспортних накладних є безпідставною та не відповідає переліку необхідних документів, наведених у Постанові КМ України №207, яким такий документ як товарно - транспортна накаладна передбачений виключно коли транспортування вантажу здійснюється перевізником на договірних умовах. Наявність же у підприємства на підтвердження факту перевезення товару від ПП «Технології комфорту» дорожних листів не є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки складання таких документів є правом підприємства та не заборонено нормами діючого законодавства.

Суд відмічає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як свідчать матеріали акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про завищення показників у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток приватних підприємств «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 880485,00 грн. саме у зв'язку із включенням підприємством до складу витрат витрат, пов'язаних із придбанням товарів у ПП «Технології комфорту», доставка якого не підтверджена документально та не підтверджено придбання обладнання ПП «Технології комфорту» у контрагентів - постачальників (с. 12 акта перевірки).

Між тим, суд зазначає, що доставка товару від ПП «Технології комфорту» підтверджена наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які також були надані при перевірці, та зауважень до яких у податкового органу не було. Крім того, жодною нормою Податкового кодексу України не встановлено залежність формування платником податків витрат від «документального підтвердження придбання товару його контрагентом», що свідчить про правомірність формування валових витрат підприємством в сумі 880485,00 грн. за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Стосовно висновків контролюючого органу щодо завищення скоригованих валових витрат у рядку 4.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 4.11» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. на загальну суму 19432,00 грн. (витрати щодо оренди транспортного засобу в сумі 16824,00 грн. в I кварталі 2011 р. і послуги мобільного зв'язку в сумі 2608,00 грн. у I кварталі 2011 р. (с. 8-12 ОСОБА_3 перевірки), суд також вважає такі висновки помилковими виходячи з наступного.

Так, контролюючим органом вказані суми втрат вважаються завищеними у зв'язку із відсутністю товарно - транспортних накладних, що підтверджують перевезення товару, а також відсутністю на балансі підприємства засобів мобільного зв'язку (с. 8-10 ОСОБА_3 перевірки). Між тим, судом раніше було зазначено, що перевезення товару на власному транспорті не передбачає складання товарно - транспортної накладної, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача в цій частині.

Що ж стосується наявності на балансі підприємства засобів мобільного зв'язку, то суд зазначає, що залучені в ході розгляду справи накази № 2/1-ОС від 01.04.2011 р. і №07-ОС від 12.11.2012 р. про введення в експлуатацію мобільних телефонів та передачу їх на відповідальне зберігання менеджерам підприємства (т. 12 а.с. 198, 203), ОСОБА_3 приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т. 12 а.с. 200-202, 204-207), а також Список працівників, які користуються на підприємстві мобільним зв'язком (т. 12 а.с. 197), докази сплати за надані послуги, свідчать про використання таких засобів ТОВ «Акватерміка» у зв'язку із специфікою господарської діяльності підприємства (оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього).

Тобто, висновки контролюючого органу щодо завищення валових витрат на суму 2608,00 грн. у I кварталі 2011 року є безпідставними та спростовуються встановленими в ході розгляду справи обставинами правомірності формування підприємством валових витрат в такому розмірі в указаний період.

Суд також не погоджується із висновками відповідача щодо завищення показників, відображених в рядку 06.3/06.2 Декларацій «Витрати на збут» на загальну суму 891222,00 грн. (витрати на доставку вантажу, оренду транспортного засобу, транспортні послуги, послуги готелю, участь у виставці, послуги мобільного зв'язку) за період II квартал 2011 р. - IV квартал 2012 р. (с. 16-20 ОСОБА_3 перевірки) з огляду на наступне.

Як свідчить з матеріалів перевірки, висновки контролюючого органу стосовно завищення валових витрат на вказану суму ґрунтуються фактично лише на доводах щодо відсутності належно оформлених документів, що підтверджують транспортування товару від позивача до покупців, а також відсутність розумної економічної причини (ділової мети) на отримання позитивного економічного ефекту від здійснення господарської діяльності.

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача та зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Договорів про надання транспортних (транспортно - експедиційних) послуг, заявок на перевезення та ОСОБА_3 прийому - передачі виконаних робіт, банківських виписок про сплату вартості послуг підтверджено реальність виконання господарських зобов'язань контрагентами - перевізниками та отримання позивачем послуг з перевезення товару від - ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ТОВ «Автоцентр», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22 та ін. Недоліки щодо оформлення товарно-транспортних накладних, на які посилається податковий орган (ст. 19 ОСОБА_3 перевірки), свідчать про допущення порушень правил заповнення накладних, встановлених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, проте не спростовують факту перевезення товарів за вказаними товарно-транспортними накладними.

Щодо ненадання товарно - транспортних накладних, що підтверджують правомірність включення до валових витрат витрат за отримані послуги за оренду автомобіля FIAT модель DUCATO (фургон малотонажний), 2000 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, то суд зазначає, що в ОСОБА_3 здачі - приймання робіт (надання послуг) вказується перш за все про розмір орендної плати, складеної у відповідності до Договору оренди транспортного засобу і наявність товано - транспортних накладних для підтвердження суми наданих послуг не є обов'язковим, виходячи із того, що транспортний засіб використовувався для власних потреб підприємства.

Таким чином, для підтвердження правомірності віднесення вартості транспортних послуг до складу валових витрат позивачем була надана вся первинна транспортна документація, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів та понесення підприємством відповідних витрат.

Що стосується посилань відповідача на відсутність в спірних господарських операцій розумної економічної причини (ділової мети), суд зважує на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Зі змісту наведених положень вбачається, що платник податків має мати намір одержати економічний ефект не в результаті окремої господарської операції, а в результаті господарської діяльності в цілому.

Згідно з п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 1 означеного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що господарська діяльність, в першу чергу, повинна мати направленість на отримання доходу. При цьому, окрема господарська операція може не призвести до отримання доходу, однак це не свідчить про те, що діяльність платника податку не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, з урахуванням того, що ця господарська операція, яка безпосередньо не направлена на отримання доходу, може бути передумовою для отримання доходу в майбутньому, або на запобігання понесення необґрунтованих збитків у подальшому.

Приписами ст.62 Господарського кодексу України передбачено, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відповідно до ст.9 Господарського кодексу України до загальних принципів господарювання в Україні відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

В ході розгляду справи було встановлено, що участь позивача у Міжнародній виставці «AQUA - THERM» в травні 2012 р. передбачала отримання інформації про вихід на ринок нової продукції, збільшення асортименту товарів та отримання нових потенційних партнерів, а тому, витрати в розмірі 74891,00 грн. безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Акватерміка» та правомірно були віднесені ним до складу валових і відображені в рядку 06.3/06.2 Декларації з податку на прибуток приватних підприємств за відповідний період.

Суд також не погоджується із висновком контролюючого органу стосовно того, що послуги готелю та послуги мобільного зв'язку на загальну суму 17843,00 грн. не відносяться до складу «витрат на збут», оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Так, з матеріалів справи вбачається, що вказані витрати понесені у зв'язку із знаходженням працівників підприємства у відрядженні в різних містах України, що підтверджується копіями наказів про відрядження, посвідченнями на відрядження, звітами про використання коштів, виданих на відрядження, проїзними документами, завданнями на відрядження, фіскальними чеками про сплату послуг за готель, що знаходяться в матеріалах справи (т. 10 а.с. 45-136), тобто, безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю підприємства, у зв'язку із чим, висновки контролюючого органу про іх завищення є безпідставними.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 453432,75 грн. прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Технології комфорту» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит в сумі 176097,00 грн. в т.ч. за січень 2012 р. на суму 6451,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 1321,00 грн., за березень 2012 р. на суму 85701,00 грн., за травень 2012 р. на суму 13762,00 грн., за червень 2012 р. на суму 12089,00 грн., за липень 2012 р. на суму 2096,00 грн., за серпень 2012 р. на суму 23105,00 грн., за вересень 2012 р. на суму 31572,00 грн.

Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Дані щодо сум податкового кредиту в розмірі 176097,00 грн. були відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, що встановлено податковим органом під час перевірки, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Розглядаючи справу «Інтерсплав» проти України, Європейський Суд з прав людини, в рішенні зазначив, що коли державні органи володіють будь - якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь - яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд зважує, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В ході розгляду справи Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом-ПП «Технології комфорту» певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, а саме, правомірність придбання товару у контрагентів - постачальників.

Окремо суд зауважує, що за змістом акту перевірки судження перевіряючих ґрунтуються виключно на підставі баз даних ДПІ, податкової звітності, які слугували джерелом такої інформації, в той час як оцінка та чіткі зауваження до первинних документів, складених позивачем з контрагентами за спірними операціями, відсутні в акті перевірки.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом - ПП «Технології комфорту», правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 220121,25 грн. прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Акватерміка» в цій частині позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат у вигляді збитків, пов'язаних з необхідністю отримання позивачем юридичних послуг в сумі 60000,00 грн., суд зазначає, що у задоволенні їх слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 і 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства україни, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 59 Конституції України вбачається, що правова допомога може надаватись на платній чи безоплатній основі.

З наведеного свідчить, що до судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в адміністративному судочинстві, належать суми, сплачені такою особою лише за послуги адвоката, або іншого фахівця в галузі права. Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 р. у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми «Максима» щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 59 Конституції України, ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) (справа № 1-4/2014).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить відшкодувати витрати в розмірі 60000,00 грн., пов'язані із наданням юридичних послуг юридичною особою - ТОВ юридична компанія «Юстус» на підставі Договору від 01.10.2014 р. № 1-10/14 (242-И) при представництві інтересів підприємства в ході розгляду справи по оскарженню податкових повідомлень - рішень від 01.07.2014 р. № № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 (т. 10 а.с. 165-166). Тобто, правова допомога надавалась не конкретним адвокатом, або іншим фахівцем в галузі права з яким укладено Договір, а з юридичною особою, що виключає можливість відшкодування витрат, понесених підприємством.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватерміка» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення витрат - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 453432,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 386441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 66991,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2014 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 220121,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 176097,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 44024,25 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акватерміка» (код ЄДРПОУ 37212628, 49019 м. Дніпропетровськ, вул. Квітки - Основ'яненка б. 5 оф. 401) судовий збір у розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1