Постанова

від 25.06.2015 по справі 2а-0770/1804/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2015 рокум. Ужгород№ 2a-0770/1804/12

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судового засідання - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1

представники відповідачів - не з"явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс-Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс України" про визнання не дійсним договору та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс-Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс України" про визнання не дійсним договору та стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході проведення документальної виїзної планової перевірки було встановлено, що 01.08.2010 року між ТОВ „Альфа-сервіс Груп" та ТОВ „Агроімпекс Україна" укладено Договір №01-09/10 поставки сжиженного газу. Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком. Сторони домовились про можливість використання вексельної форми розрахунку.

В ході перевірки досліджено первинні документи, складені на підтвердження фінансово-господарських операцій: видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Операції проведені протягом вересня 2010 року (02.09.; 08.09.; 13.09.; 16.09.; 20.09.; 23.09.; 25.09.; 27.09.; 30.09.).

Перевіркою встановлено розбіжність податкового кредиту ТОВ «Альфа-сервіс Груп» та ТОВ „Агроімпекс-Україна" на суму ПДВ 186165,75 грн.

Оскільки на Товаристві з обмеженою відповідальністю „Агроімпекс-Україна" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З огляду на вищевикладене за своїм змістом та спрямованістю правовідносини між ТОВ „Альфа-сервіс Груп" та ТОВ „Агроімпекс-України" завідомо суперечать інтересам держави і суспільства оскільки порушують встановлений правовий порядок як у сфері господарської діяльності так і податкових правовідносинах., спотворюють показники податкового обліку та мають на меті несплату податків до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (Т.1 а.с. 196).

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду, однак надіслав на адресу суду письмові заперечення, згідно яких проти задоволення даного адміністративного позову заперечує, посилаючись при цьому у своїх запереченнях на те, що ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» та ТОВ «Агроімпекс-Україна» перебували в договірних відносинах щодо поставки на користь ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» скрапленого газу згідно Договору поставки скрапленого газу №01-09/10 від 01.09.2010 року. Поставка скрапленого газу в рамках зазначеного Договору проводилась на протязі вересня місяця 2010 року на підставі видаткових накладних №16 від 02.09.2010р., №40 від 08,09.2010р., №60 від 13.09.2010р., №77 від 16.09.2010р., №97 від 20.09.2010р., №119 від 23.09.2010р., №121 від 25.09.2010р., №135 від 27.09.2010р., №146 від 30.09.2010р. на загальну суму 1116994,50 грн. Дана сума, збільшена у два рази, є ціною адміністративного позову ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, за яким порушено провадження у справі №2а-0770/1804/12.

Вимоги позивача побудовані на тому, що оскільки вказаний вище договір є нікчемним в силу ст.228 Цивільного кодексу України, то, відповідно, вся сума є державним майном та підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім цього, відповідач посилається а те, що ДПІ у м. Ужгороді встановлено порушення товариством вимог п.4.1. ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 та пп. 11.2 ст.11, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через неправомірне віднесення сплаченої вартості скрапленого газу до складу валових витрат, внаслідок чого товариству знято зазначені суми з складу валових витрат в розмірі 930 829,00 грн. (стор. 31 Акту ), а також встановлено порушення товариством вимог п.3.1., п. 4.1., п.п.7.4.1 п.7.4 та пп. 7.4.4 сг.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариству знято з податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений в ціні придбання товару в розмірі 186165,75 грн.

Відповідач вважає, що позовні вимоги є незаконним та спрямовані на втручання в господарську діяльність товариства

Крім цього, відповідач у своїх запереченнях посилається на п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, згідно якої правочини, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, - це : правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Жодного доказу та обґрунтування вини товариства позивач в Акті перевірки не навів, а таким чином у задоволенні даного адміністративного позову позивачу слід відмовити повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача в даній адміністративній справі, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено в ході судового розгляду даної адміністративної справи та вбачається із матеріалів такої, 16 червня 2011 року Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді складено Акт № 1419/ 23-1/10/34547407 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс Груп" , код - 34547407 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року."

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту перевірки, такий був предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції, податковим органом зафіксовано порушення п.3 ст.5 п.1 ст.7 Господарського кодексу України, внаслідок чого є нікчемними - договір між ТОВ "Альфа-Сервіс Груп" та ПП "ВКФ "Лугсервіс", укладений в усній формі (договір не був представлений) за червень 2010 року з обсягом проведених операцій в розмірі 370972,80 грн., в т.ч. ПДВ 61828,80 грн.;. п.4.1 ст. 4, п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1п.11.3 ст.11, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого донараховно податку на прибуток в розмірі 426780, 0 грн., в тому числі по періодам: 1-й квартал 2010 року - донараховано 25212,0 грн.; 2-й квартал 2010 року- донараховано 313674,0 грн.;

3-й квартал 2010 року- до зменшення 87 704,0 грн.,. п.3.1, п.4.1, п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " із врахуванням від'ємного значення ПДВ по рядку 26 Декларації донараховано податку на додану вартість в загальній сумі 183551,0 грн., в тому числі по періодам :червень 2010 року- донараховано податку в сумі 104863,0 грн.; липень 2010 року- донараховано податку в сумі 41208,0 грн.; серпень 2010 року- донараховано податку в сумі 37480,0 грн.; вересень 2010 року- донараховано податку в сумі 70163 грн. жовтень 2010 року - зменшено податку в сумі 70 163,0 грн.

На підставі Актів "Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс-України" (код ЄРДПОУ 37092558)з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року від 17.12.2010 року № 1702/16 за квітень-червень 2010 року; "Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП "ВКФ"Лугсервіс" (код ЄРДПОУ 36901576) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за період квітень, травень, червень 2010 року від 13.08.2010 року № 1702/16 за квітень-червень 2010 року; "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Єлектробитприбор", код ЄРДПОУ 32136050 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Надежда" (код 30773924) за липень, серпень, вересень 2010 року від 30.11.2010 року № 8013/182/32136050 за серпень-вересень 2010 року були визначені розбіжності у визначенні валових витрат. На підставі вказаних перевірок було встановлено, що у ПП "ВКФ "Лугсервіс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, з чого слідує, що у відповідності до ст. 203,215,228 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що правочини вчинені у перевіряємому періоді ТОВ "Надежда" з ТОВ "Агроімпекс-Україна" мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що за період червень-вересень 2010 року податковий кредит ТОВ "Агроімпекс-Україна" сформовано за рахунок ТОВ "Надежда", питома вага якого складає 100% податкового кредиту ТОВ "Агроімпекс-Україна", і основним постачальником ТОВ "Надежда" в липні-вересні 2010 року було підприємство ТОВ "Гавас 52", свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано, а органом ДПС подані податкові декларації не визнані як податкова звітність , що свідчить про безпідставність складання податкових накладних контрагентами ТОВ "Гавас-52" та про відсутність правових підстав для формування ТОВ "Надежда" податкового кредиту за операціями з придбання товарів та послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

За наслідками перевірки ТОВ "Єлектробитприбор" також встановлені порушення ст.203,ст. 215, п. 1 ст. 216, т. 228 ЦК України в період вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ТОВ "Надежда" у липні, серпні, вересні 2010 року та їх подальшою реалізацією покупцям (ТОВ "Електробитприбор"), а також відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: податкові зобов'язання недійсні у липні 2010 року на суму 9 689 429 грн., у серпні 2010 року на суму 10 973 906 грн., у вересні 2010 року на суму 1 173 695 грн.; податковий кредит недійсний у липні 2010 року на суму 9 609 400 грн., у серпні 2010 року на суму 10 846 337 грн., у вересні 2010 року на суму 1 162 616 грн.

Документальною перевіркою також встановлено, що по ланцюгу постачання ТОВ "Альфа-Сервіс Груп" при реалізації газу зрідженого ТОВ "Сан-Газ", ТОВ "Веста-Сервіс", ПП "Калан" виступає транзитером.

Саме зважаючи на вищевикладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.07.2012 року, позивач просить суд визнати недійсним договір між ТОВ "Альфа-Сервіс Груп " та ТОВ "Агроімпекс Україна" № 01-09/10 від 01.09.2010 року поставки зрідженого газу з обсягом проведених операцій за вересень 2010 року в розмірі 11169994,50 грн., та стягнути з ТОВ "Альфа-Сервіс Груп " та ТОВ "Агроімпекс Україна" в дохід держави по 11169994,50 грн.

В обґрунтування своєї позиції викладеної у своєму позові та наданих представником поясненнях позивач як на підставу для визнання судом недійсним договору укладеного між ТОВ "Альфа-Сервіс Груп " та ТОВ "Агроімпекс Україна" № 01-09/10 від 01.09.2010 року та стягнення в дохід держави коштів посилається на ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне. У відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так, частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Ст. 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Назва статті 228 в редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010

В той же час частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу свого позову визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Статтю 228 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010 .

Виходячи з приписів даної норми статті ЦК України законодавець визначив підстави та порядок для визнання недійсним правочину та при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно порядок повернення іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд вважає за важливе зазначити , що зміни до даної норми ст. 228 ЦК України вступила в силу 01.01.2011 року згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до акту № 1419/ 23-1/10/34547407 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс Груп" , код - 34547407 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року." Складеного позивачем 16 червня 2011 року договір Договір №01-09/10 поставки сжиженного газу, який є предметом спору і був укладений між ТОВ „Альфа-сервіс Груп" та ТОВ „Агроімпекс Україна" 01.08.2010 року. Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком. Сторони домовились про можливість використання вексельної форми розрахунку. Як заначає сам позивач і в своєму позові і в самому акті перевірки первинні документи, складені на підтвердження фінансово-господарських операцій: видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Операції проведені протягом вересня 2010 року (02.09.; 08.09.; 13.09.; 16.09.; 20.09.; 23.09.; 25.09.; 27.09.; 30.09.).

Таким чином дія та виконання даного договору сторонами мали місце починаючи з вересні 2010 року виконувались до 01.01.2011 року, коли ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка в даному випадку може бути підставою для визнання даного договору не дійсним ще не діяла.

З цього приводу слід зазначити, що неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права слід розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і (або) обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема, застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права закону в подібних правовідносинах.

Отже, незастосування норми матеріального права, яка підлягала застосуванню, може свідчити як про неоднакове застосування зазначеної норми, так і про незаконність судового рішення у справі (постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі N 21-352а13).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Таким чином, до вчинених у зазначений період правовідносин має застосовуватися той закон, під час дії якого вони здійснені, тому суд дійшов висновку, що до правочинів, які мали місце починаючи з вересня 2010 р. до 01.01.2011 року, ч. 3 ст. 228 ЦК України застосована бути не може, оскільки чинності у зазначений період ще не набула (постанова Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 р. у справі N 21-281а13).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконливого висновку, що в даному випадку даний адміністративний позов є безпідставний та не обґрунтований оскільки норми матеріального права на які посилається позивач і які б давали суду право на можливість визнання даного договору не дійсним на момент виникнення спірних правовідносин була відсутня, а тому з врахуванням вищевказаної позиції Верховного Суду України щодо спірних правовідносин, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України має враховуватися при застосуванні таких норм права, в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс-Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпекс України" про визнання не дійсним договору та стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя C.А. Гебеш