Постанова

від 17.07.2015 по справі 821/1921/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1921/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Приватного підприємства "До" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області з адміністративним позовом до Приватного підприємства "До" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника.

Представником позивача подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Повістка про виклик до суду надсилалася на адресу відповідача, проте повернулася на адресу суду із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістки у разі неможливості вручити її адресату чи відмова адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що Приватне підприємство "До" здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні 02.06.2009 №14991020000010949, знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у м. Херсоні з 03.06.2009 р. №38006.

Також, судом встановлено, що за результатами здійснення фінансово- господарської діяльності за відповідачем рахується податковий борг в сумі 3223,27 грн. у т.ч.:

- по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3223,27 грн., який виник починаючи з 27.04.2013 р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань нарахованих згідно до податкових декларацій з податку на додану вартість від 20.05.2013 р. №9029126501, від 20.06.2013 р. №9036732151, від 22.07.2013 р. №9044193115, від 20.08.2013 р. №9051789284, від 20.09.2013 р. №9059051933, від 21.10.2013 р. №9066574815; податкових повідомлень - рішень від 25.02.2013 р. № НОМЕР_1, від 14.02.2014 р. №0000521502, від 09.07.2014 р. №0003241502, від 09.07.2014 р. №0003251502, від 17.10.2014 р. №0004981502.

Враховуючи вищенаведене, загальна сума податкового боргу відповідача становить 3223,27 грн., що підтверджується вищенаведеними матеріалами адміністративної справи.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки, а саме: ДРРПНМ від 21.03.2014 р. за №19329776, ВРЕР ДАІ м. Херсон УМВС України Херсонській області від 13.02.2014 р. та Державної інспекції сільського господарства Херсонської області від 19.03.2014 р. №05/11/1701/1817 про відсутність реєстрації за ПП "До" об'єктів нерухомості. У зв'язку з чим, складено акт опису майна від 10.03.2015 р. №130 на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 3223,27 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 3223,27 грн., який має несплачений податковий борг в сумі 3223,27 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 3223,27 грн. відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства "До" (код ЄДРПОУ 36505091) в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3223,27 грн. (Три тисячі двісті двадцять три гривні 27 коп.), що знаходяться у банках на наступних рахунках:

- ПАТ "Уксоцбанк", р/р 26009000064806, 26058000011480, МФО 300023;

- ОСОБА_1Ф.ПАТ "УСБ" м. Одеса, МФО 328016, р/р26007870012771, 26052870012771.

- ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, р/р26002699971;

- Херсон.Ф.ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Херсон МФО 352479, р/р 26006052309789, 2605405230610, 26003000795809, 26004052307170,;

- Казначейство України (ел. адм. подат.) 899998, р/р 37512000135874.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.2.2