Постанова

від 17.07.2015 по справі 826/6373/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2015 року 10:32 № 826/6373/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехгруп» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №166926552203, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертехгруп» (надалі - позивач або ТОВ «Інтертехгуп») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №166926552203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 12.05.2015 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Інтертехгруп» не порушувало вимог п. 198.1, п. 198.6. ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентом, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Відекс».

У судове засідання 12.05.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Інтертехгруп» порушеннями вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 12.05.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Інтертехгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Відекс» за період липень 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки позивача складено акт від 14.11.2014 року

№ 1078/26-55-22-03/33831941, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6. ст.198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 110 786,00 грн., тобто позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року у сумі 110 786,00 грн. (рядок 19 декларації з ПДВ), що призвело до завищення зарахування від'ємного значення різниці звітного поточного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації з ПДВ) за липень 2014 року на загальну суму 110 786,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

У ході проведення перевірки контролюючим органом використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року № 2659/26-55-22-08/39080345 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Відекс» (код ЄДРПОУ 39080345) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року. Даним актом зафіксовано, що вручення посадовим особам ТОВ «Відекс» запиту №42696/10/26-55-22-08-10 від 01.09.2014 року про надання пояснень та їх документальних підтверджень, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року не є можливим, у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження ТОВ «Відекс» та його посадових осіб.

За результатом аналізу інформації у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року та даними Аналітичної системи Перегляд результатів співставлення ІС «Податковий блок», податковим органом встановлено формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Відекс» у сумі 2 919 897,3 грн. за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «КОНСУЛ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39079240), який знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та має «стан 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Питома вага податкового кредиту ТОВ «Відекс», сформованого за рахунок ТОВ «КОНСУЛ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39079240), згідно наданого додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року та даними Аналітичної системи Перегляд результатів співставлення ІС «Податковий блок», у липні 2014 року становить 99,9 % від загальної суми податкового кредиту.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Відекс», отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Відекс» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Відекс» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Відекс» за період, що перевірявся, є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №166926552203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 110 786,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному (досудовому) порядку до Головного управління ДФС у м. Києві, за результатами чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.12.2014 року №166926552203 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Інтертехгруп» в звітному (податковому) періоді за липень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

У силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Відекс».

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини позивача з ТОВ «Відекс» за перевіряємий період ґрунтувалися на договорі поставки № 05-06-14 від 05.06.2014 року, договорі про технічне сервісне обслуговування та ремонт обладнання №С08/05/14 від 08.05.2014 року та договорі про надання юридичних послуг №А 0060614 від 06.06.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору поставки № 05-06-14 від 05.06.2014 року, Покупець (позивач) купує, а Постачальник (ТОВ «Відекс») зобов'язується провести постачання обладнання та запчастин, а разом надалі Товар, а Покупець зобов'язується прийняти даний Товар та своєчасно здійснити оплату за Товар, згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.1 договору, ціна на Товар буде визначається окремо за кожну поставку, згідно із видатковими накладними .

Відповідно до п. 3.3 договору, постачання Товару здійснюється постачальником на умовах постачання товару на склад Покупця, видаткових накладних, або товарно-транспортних накладних, або акту передачі Товару.

Згідно п. 5.1 договору, товар повинен бути упакований таким чином, щоб забезпечити збереження товару при транспортуванні та перевантаженнях.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору поставки та отримання товару: Ущільнення (404.008572), Кільце (3171), Зірочка (125889), Пружина стиснення (1*9,5*20,1 мм), Кільце (94150896), Ніж У&Г Колесо (153567), Ловушка для комах, Салфетка (0052), Трійник пласт КЬ22РОХ-8, Модульна стрічка К134, Акумулятор температури Штекер (22), Ущільнення ДН50 112*102*8, Ущільнення ДН100 112*102*8, Ручка фальш пляшки Фільтр (0052), Датчик ЖУМ041С, Шланг (032065), Шланг (010065), Фільтр (0052), Бланідас А форте (20 л, 23 кг.), Енран 7420-Х, Пневмоциліндр (6431), Датчик СЕ9007, Ланцюг (7621031), Датчик (50102613), Втулка РАОР003844, Кулиса (1563320080), Кулиса (8560330256), Втулка (1782320610), позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних: від 01.07.2014 року № 14 на суму 53 259,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 876,60 грн.); від 03.07.2014 року № 46 на суму 59 608,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 934,80 грн.); від 04.07.2014 року № 67 на суму 59 184,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 864,00 грн.); від 11.07.2014 року № 173 на суму 58 374,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 729,00 грн.); від 17.07.2014 року № 269 на суму 61 574,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 262,40 грн.); від 18.07.2014 року № 291 на суму 58844,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 807,40 грн.); від 21.07.2014 року № 317 на суму 57 438,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 573,00 грн.); від 30.07.2014 року № 488 на суму 199 899,55 грн. (у т.ч. ПДВ - 33 316,59 грн.);

податкових накладних: від 01.07.2014 року № 14 на суму 53 259,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 876,60 грн.); від 04.07.2014 року № 46 на суму 59 608,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 934,80 грн.); від 04.07.2014 року № 67 на суму 59 184,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 864,00 грн.); від 11.07.2014 року № 173 на суму 58 374,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 729,00 грн.); від 17.07.2014 року № 269 на суму 61 574,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 262,40 грн.); від 18.07.2014 року № 291 на суму 58844,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 807,40 грн.); від 21.07.2014 року № 317 на суму 57 438,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 573,00 грн.); від 30.07.2014 року № 488 на суму 199 899,55 грн. (у т.ч. ПДВ - 33 316,59 грн.);

рахунків-фактур: від 01.07.2014 року № 14 на суму 53 259,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 876,60 грн.); від 03.07.2014 року № 46 на суму 59 608,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 934,80 грн.); від 04.07.2014 року № 67 на суму 59 184,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 864,00 грн.); від 11.07.2014 року № 173 на суму 58 374,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 729,00 грн.); від 17.07.2014 року № 269 на суму 61 574,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 262,40 грн.); від 18.07.2014 року № 291 на суму 58844,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 807,40 грн.); від 21.07.2014 року № 317 на суму 57 438,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 573,00 грн.); від 30.07.2014 року № 488 на суму 199 899,55 грн. (у т.ч. ПДВ - 33 316,59 грн.).

Так, зазначені суми податку на додану вартість у розмірі 101 363,79 грн. включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючого позивача банку. Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ «Відекс» не заперечується перевіряючими в акті перевірки.

Позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано суду жодних супровідних, додаткових документів, на відповідний товар.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, а тому, позивачем не доведено належними доказами отримання вказаного товару.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір № 05-06-14 від 05.06.2014 року, укладений з ТОВ «Відекс» реально виконувався сторонами, зокрема, у липні 2014 року.

22.05.2014 року від представника позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що отриманий від ТОВ «Відекс» товар, згідно договору № 05-06-14 від 05.06.2014 року, позивач зберігає на товарному складі за адресою смт. Буча, вул. Києво-Мироцька, 71, згідно договору про відповідальне зберігання, укладеного 03.01.2014 року з СПД ОСОБА_1

Суд, критично ставиться до вказаних пояснень, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору про відповідальне зберігання від 03.01.2014 року позивач (поклажодавець) передає СПД ОСОБА_1 (зберігачу) в порядку та на мовах визначених цим договором на зберігання майно перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в складських документах, що видаються зберігачем поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання.

При цьому, окрім договору позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що позивачем було передано на відповідальне зберігання за вказаним договором товари отримані від ТОВ «Відекс», згідно договору № 05-06-14 від 05.06.2014 року. Так, позивачем не надано суду ані переліку майна, його кількості, ані жодних інших складських документів, наявність яких передбачено самим договором, відповідно до яких можна було б ідентифікувати майно. Оскільки, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач взагалі передавав на зберігання будь-яке майно за договором про відповідальне зберігання від 03.01.2014 року, суд приходить до висновку про безпідставність посилань позивача про зберігання товару, отриманого від ТОВ «Відекс», згідно договору № 05-06-14 від 05.06.2014 року, на товарному складі за адресою смт. Буча, вул. Києво-Мироцька, 71.

Враховуючи, те що позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, отже, позивачем відповідно не доведено належними доказами отримання товару від ТОВ «Відекс» згідно договору № 05-06-14 від 05.06.2014 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) з ТОВ «Відекс» (Виконавець) було укладено договір №С08/05/14 від 08.05.2014 року на технічне (сервісне) обслуговування та ремонт обладнання, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується виконувати завдання Замовника технічне (сервісне) обслуговування та ремонт обладнання, а Замовник зобов'язується приймати виконані належним чином роботи та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору, перелік обладнання, вартість, зміст та періодичність обслуговування містяться у актах приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 3.2 договору, вартість робіт Виконавця визначається на підставі розцінок, визначених та затверджених Сторонами та встановлюється Сторонами в Актах приймання-передачі виконаних робіт. Загальна орієнтовна вартість робіт за цим договором на рік складає 150 000,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 30 000,00 грн., що разом складає 180 000,00 грн. (п.3.3договору).

Згідно акту № ОУ-ЗО здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.07.2014 року, ТОВ «Відекс» були надані послуги з ремонту модуля сепарації на загальну суму 21 831,60 грн., в т.ч. ПДВ 3 638,60 грн., та виписана податкова накладна.

На підтвердження виконання сторонами умов договору №С08/05/14 від 08.05.2014 року та отримання послуги з ремонту модуля сепарації, позивач надав суду отримані від ТОВ «Відекс» податкову накладну від 02.07.2014 року № 30 на суму 21 831,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 638,60 грн.); рахунок-фактуру від 02.07.2014 року № 30 на суму 21 831,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 638,60 грн.).

Проаналізувавши норми зазначеного договору суд дійшов висновку, що виконання робіт за договором №С08/05/14 від 08.05.2014 року, встановлюються позивачем відповідно до завдання.

Натомість, позивачем не надано суду жодного завдання, чи то заявки, на підставі якої позивач замовив у ТОВ «Відекс» роботи, згідно договору №С08/05/14 від 08.05.2014 року.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що модуль сепарації, послуги з ремонту якого позивач нібито отримав від ТОВ «Відекс», взагалі наявний на балансі у позивача.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження замовлення у ТОВ «Відекс» послуги з технічного (сервісного) обслуговування, ремонту обладнання та не доведено відповідними доказами, що це обладнання наявне у позивача, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарської операції з надання послуги з ремонту модуля сепарації ТОВ «Відекс», згідно договору №С08/05/14 від 08.05.2014 року, не підтверджено.

Також, у відповідності до матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Відекс» (Виконавець) було укладено договір № А0060614 від 06.06.2014 року про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, Виконавець зобов'язується надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.1 договору Виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи:

а)перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів Замовника, надає допомогу Замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів;

б)бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань;

в) організує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими Замовником;

г) бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі господарства, та вживає спільно з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості;

д)надає допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням Замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції і товарів за кількістю та якістю, проводить інструктаж працівників, які відповідають за відправлення та приймання товарно- матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій та активування у випадку нестачі, некомплектності, псування товарів та вантажів, робить висновок про законність списання матеріальних цінностей;

е) представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань;

ж)дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника;

з) за дорученням Замовника бере участь у засіданні балансової комісії та розробці пропозицій за підсумками фінансово-господарської діяльності;

и)готує за дорученням Замовника матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної і нестандартної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, судовим органам, а також вживає заходів щодо відшкодування збитків, завданих Замовнику;

і)організує систематичний облік та збереження нормативних актів, що надходять до Замовника та видаються ним;

ї)інформує Замовника про нове законодавство, організує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів, що стосуються їхньої діяльності, регулярно здійснює особистий прийом працівників Замовника та консультує з правових питань.

й)консультує та доводить до відповідності до чинного законодавства бухгалтерський облік на підприємстві Замовник.

Відповідно до п. 4.1 договору, за роботу, виконану Виконавцем, Замовник перераховує безготівкові кошти на розрахунковий рахунок Виконавця відповідну суму з урахуванням ПДВ зазначену у підписаному з двох боків Акту виконаних робіт за кожний відповідний термін надання послуг.

Згідно акту № ОУ-197 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.07.2014 року, ТОВ «Відекс» було надано позивачу юридичне та бухгалтерське обслуговування на загальну суму 34 704,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 784,00 грн.

На підтвердження виконання сторонами умов договору № А0060614 від 06.06.2014 року та отримання послуг з юридичного та бухгалтерського обслуговування ТОВ «Відекс» оформлено на ім'я позивача податкову накладну від 14.07.2014 року № 197 на суму 34 704,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 784,00 грн.).

Проаналізувавши норми зазначеного договору суд дійшов висновку, що виконання робіт за договором № А0060614 від 06.06.2014 року встановлюється позивачем відповідно до завдання.

Так, п. 2.3 договору визначено, що при виконанні зазначених у п.2.1 обов'язків Виконавець спирається виключно на інформацію, документи, матеріали надані Замовником.

Натомість, позивачем не надано суду жодного завдання, чи то заявки, на підставі якої позивач замовив у ТОВ «Відекс» роботи, згідно договору № А0060614 від 06.06.2014 року, не надано доказів, що позивач передавав ТОВ «Відекс» будь-які документи чи інформацію, необхідні для отримання юридичної допомоги, консультації, складення процесуальних документів тощо.

Тобто, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що будь-які роботи юридичного спрямування замовлялися та взагалі виконувалися ТОВ «Відекс» для позивача.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір № А0060614 від 06.06.2014 року, укладений з ТОВ «Відекс», реально виконувався сторонами, зокрема, у липні 2014 року.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких ТОВ «Інтертехгуп» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, відтак, відсутні підстави для визнання останнього протиправним та, як наслідок, скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехгруп» відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехгруп» (ідентифікаційний код: 33831941, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквізде, 18) судовий збір у розмірі 1 994,15 грн. (однієї тисячі дев'ятисот дев'яноста чотирьох грн. 15 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок