Постанова

від 17.07.2015 по справі 826/6205/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2015 року           15:05           № 826/6205/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вент Тек»

доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2015 року №0000062203, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вент Тек» (надалі – позивач або ТОВ «Вент Тек») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2015 року №0000062203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, позивач вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4., п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не порушував, а реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Будівельник БК» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 14.05.2015 року з'явився представник відповідача, який проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Вент Тек» порушень вимог податкового законодавства.

Позивач явку свого представника у вказане судове засідання не забезпечив, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

При цьому, у попередньому судовому засіданні, яке відбулося 28.04.2015 року представником позивача заявлено клопотання про проведення судового засідання без участі позивача.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 14.05.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2015 року №0000062203, яким ТОВ «Вент Тек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 203 125,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 162 500,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 40 625,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту перевірки від 17.03.2015 року №875/26-58-22-03-18/38792221 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вент Тек» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Будівельник БК» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року (надалі – акт перевірки).

Перевіркою було встановлено, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 162 500,00 грн. було здійснено за результатами документального оформлення податкової накладної, виданої ТОВ «Будівельник БК» за договором підряду № 1/1-14 від 08.01.2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4., п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) при виконанні операцій з придбання робіт, послуг у підприємства-виконавця ПП «Будівельник БК», а саме: завищено суму податкового кредиту за вересень 2014 року на загальну суму ПДВ 162 500,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 162 500,00 грн.

Дані висновки контролюючим органом зроблено з посиланням на Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.02.2015 року № 101/26-57-22-05/38132491 про проведення документальної виїзної перевірки ПП «Будівельник БК» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, зі змісту якого вбачається, що, згідно наданого до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2014 року, контролюючим органом встановлено, що податкові накладні, виписані для ПП «Будівельник БК» контрагентом – постачальником ТОВ «Консалтингова Компанія «Економічний Альянс» – подрібнені із сумою ПДВ менше, або дорівнює 10 000,00 грн. у кількості 23 штук.

Так, вказаною перевіркою встановлено, що контрагенти контрагента позивача дрібнили суми податку на додану вартість менше 10 000,00 грн., що призвело до декларування ПП «Будівельник БК» безтоварних операцій за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

Посилаючись на те, що податковим органом встановлено порушення вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з ПДВ контрагентами ТОВ «Консалтингова Компанія «Економічний Альянс», ТОВ «НВК «Київлутафарм» контрагента ПП «Будівельник БК» у період з 01.09.2014 року по 31.09.2014 року, перевіряючими зроблено висновок про безпідставність формування податкового кредиту позивача за вересень 2014 року.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ПП «Будівельник БК», отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ПП «Будівельник БК» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Будівельник БК» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ПП «Будівельник БК» за період, що перевірявся є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ПП «Будівельник БК» за вересень 2014 року.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.03.2015 року №0000062203 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Вент Тек» в звітному (податковому) періоді за вересень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

У силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі – Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді – такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку – продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «Будівельник БК».

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Будівельник БК» позивачем суду надано договір будівельного субпідряду № 1/1-14 від 08.01.2014 року.

Відповідно до п. 2 даного Договору, Субпідрядник (ПП «Будівельник БК») зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектно-кошторисної документації, умов цього Договору, завдання Підрядника (позивача) і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений Договором строк виконати наступні роботи: монтаж систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування, монтаж систем опалення, ливневої, виробничої та господарчої каналізації та монтаж слабострумних мереж, електричного освітлення та електропостачання до 0,4 на об'єкті будівництва ТРК «Леополіс» по вул. Кульпарківській у м. Львові.

Згідно п. 2.2 договору, Підрядник зобов'язується у відповідності до умов договору надати Субпідряднику фронт для виконання робіт, передати йому Договірну документацію, прийняти належним чином виконані роботи від Субпідрядника за Актом приймання - передачі, а також оплачувати роботи на умовах та в порядку, визначеному Договором.

Відповідно до п. 2.3 договору, Субпідрядник зобов'язується виконати всі роботи, що передбачені договором, з належною якістю та в обумовлені терміни, керуючись вказівками Підрядника, які не суперечать умовам і договірної документації.

Роботи виконуються з використанням інструментів, техніки, робочої сили Субпідрядника, їх вартість вважається включеною в договірну ціну (п.п.3.2.1).

Згідно з п.п. 3.2.2 договору, придбання та постачання матеріалів, необхідних для здійснення робіт за даним Договором, а також усіх інших допоміжних матеріалів здійснюється Підрядником.

Найменування використаних для виконання робіт, вказаних в р. 3 даного договору, матеріалів та обладнання вказується в Акті приймання - здачі виконаних робіт (типова форма №КБ-2) (п.п. 3.2.5 договору).

Згідно п. 4.1 договору, договірна ціна робіт за договором складається з сум додаткових угод за договором, які визначають вартість кожного виду -(етапу) робіт окремо, відповідно до кошторисів на виконання робіт.

У разі, виникнення додаткових об'ємів робіт, сума договору збільшується відповідно до погоджених сторонами розцінок на виконання робіт (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що субпідрядник приступає до виконання робіт після отримання від Підрядника фронту робіт.

Моментом закінчення виконання всіх робіт, передбачених договором, ж дата підписання Підрядником останнього акту приймання-передачі робіт від Субпідрядника, який підписується Підрядником після усунення всіх виявлених недоліків і дефектів в роботах. Такий акт є підставою для остаточного розрахунку за договором (п. 5.7 договору).

Підрядник здійснює оплату вартості робіт в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника, що вказаний в цьому договорі (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 7.1.5 договору, Субпідрядник зобов'язаний: самостійно та на вимогу Підрядника проводити вибіркові перевірки технічних характеристик матеріалів та конструкцій, організовувати попередні випробування та огляд прихованих робіт, передавати Підряднику сертифікати, паспорти, протоколи перевірок і випробувань; систематично та належним чином вести всю виконавчу документацію, що передбачена діючими нормами та правилами, цим договором. Призначити особу та у письмовій формі повідомити про Підрядника, яка є відповідальною за ведення журналу виконання робіт, інших необхідних журналів (п.7.1.11 договору); своєчасно повідомляти Підрядника про готові для прийому роботи та забезпечити спільно з Підрядником введення об'єкта в експлуатацію (п.7.1.12 договору).

Згідно п.7.3.1 договору, Підрядник зобов'язаний: передати Субпідряднику за актом приймання-передачі фронт робіт; дозвільну документацію; проектну документацію.

На виконання умов договору № 1/1-14 від 08.01.2014 року між позивачем та ПП «Будівельник БК» складено Акт приймання виконаних будівельних робіт (опалення та охолодження) за вересень 2014 року від 03.10.2014 року на загальну суму 293 430,24 грн., в тому числі ПДВ у сумі 48 905,04 грн. Також в акті зазначено, що вартість матеріалів генпідрядника використаних під час робіт становить 389 513,41 грн.

При цьому, наявна у матеріалах справи копія підсумкової відомості ресурсів (витрати по факту) за вересень 2014 року на суму 389 513,41 грн., не містить інформації щодо прізвища особи, яка її підписала.

Також, сторонами за договором № 1/1-14 від 08.01.2014 року, складено Акт приймання виконаних будівельних робіт (монтаж систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування) за вересень 2014 року від 03.10.2014 року на загальну суму 652 550,97 грн., в тому числі ПДВ у сумі 108 758,50 грн., яким зафіксовано, що вартість матеріалів генпідрядника використаних під час виконання робіт становить 958 395,63 грн.

Підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту), використаних під час будівельних робіт з монтажу систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування за вересень 2014 року, складена на суму 958 395,63 грн., яка не містить інформації щодо прізвища особи, яка її підписала.

Також, сторонами договору було складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2014 року за договором № 1/1/14 від 08.01.2014 року від 03.10.2014 року.

На підтвердження отримання зазначених будівельно-монтажних робіт у вересні 2014 року позивач надав суду видану ПП «Будівельник БК» податкову накладну № 31 від 15.09.2014 року на загальну суму 475 000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 791 661,67 грн., № 41 від 22.09.2014 року на загальну суму 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 83 333,33 грн.

Позивачем за будівельно-монтажні роботи, згідно договору № 1/1/14 від 08.01.2014 року, було сплачено ПП «Будівельник БК», у відповідності до платіжного доручення №11 від 15.09.2014 року, грошові кошти у сумі 475 000,00 грн. та згідно № 13 від 22.09.2014 року – у сумі 500 000,00 грн.

При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зокрема, того, що роботи за договором будівельного субпідряду № 1/1/14 від 08.01.2014 року з монтажу систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування, монтажу слабострумних мереж, електричного освітлення та електропостачання до 0,4 на об'єкті будівництва ТРК «Леополіс» по вул. Кульпарківській у м. Львові, були здійснені саме ПП «Будівельник БК».

Зокрема, не надано доказів на підтвердження того, що позивачем було забезпечено

ПП «Будівельник БК» доступ до місць виконання робіт та надано субпідряднику за актом приймання-передачі фронт робіт, а також передано йому договірну, дозвільну та проектну документацію на виконання п. 2.2 та п. 5.2, п.7.3.1 договору.

На підтвердження того, що будівельні роботи з будівництва ТРК «Леополіс» по вул. Кульпарківській у м. Львові, було виконано саме ПП «Будівельник БК» позивачем також не надано суду відповідних доказів, зокрема, як це визначено п.7.1.5, п.7.1.11 договору. Так, позивачем не надано суду, доказів того, що працівники від ПП «Будівельник БК» з метою виконання робіт за договором взагалі заходили на територію будівництва об'єкту, зокрема, не надано відміток у журналі пропуску осіб, оформлення перепусток, тощо.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що субпідрядник з метою виконання робіт за договором використовував на об'єкті, тобто заносив перед початком виконання робіт та виносив після закінчення робіт власні інструменти та техніку, як це визначено п.3.2.1 договору.

Відповідно до п. 7.1.5 договору, ПП «Будівельник БК» зобов'язаний самостійно та на вимогу підрядника проводити вибіркові перевірки технічних характеристик матеріалів та конструкцій, організовувати попередні випробування та огляд прихованих робіт, передавати підряднику сертифікати, паспорти, протоколи перевірок і випробувань; систематично та належним чином вести всю виконавчу документацію, що передбачена діючими нормами та правилами, цим договором. Призначити особу та у письмовій формі повідомити про підрядника, яка є відповідальною за ведення журналу виконання робіт, інших необхідних журналів; своєчасно повідомляти підрядника про готові для прийому роботи.

Отже, позивачем не надано суду доказів на підтвердження, того що ПП «Будівельник БК» здійснювало роботи згідно договору № 1/1-14 від 08.01.2014 року, зокрема, не надано жодного акту чи листа, журналу, перепустки, дозволу тощо, наявність яких передбачена положеннями договору, зокрема, п. 2.2, п.3.2.1, п. 5.2, п.7.3.1, п. 7.1.5, п.7.1.12, п.7.1.11 останнього.

Крім того, відповідно до п. 2 договору будівельного субпідряду № 13/01/14 від 13.01.2014 року, перед Генпідрядником – ТОВ «УСХ Буд» – позивач взяв на себе зобов'язання на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектно-кошторисної документації, умов цього договору, завдання Генпідрядника і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений договором строк виконати наступні роботи: монтаж систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування, монтаж систем опалення, ливневої, виробничої та господарчої каналізації та монтаж слабострумних мереж, електричного освітлення та електропостачання до 0,4 на об'єкті будівництва ТРК «Леополіс» по вул. Кульпарківській у м. Львові.

При цьому, суд звертає увагу на те, що договір будівельного субпідряду № 1/1-14 від 08.01.2014 року, укладено раніше ані ж укладено договір № 13/01/14 від 13.01.2014 року, відповідно до умов якого позивач отримав об'єкт будівництва ТРК «Леополіс» по вул. Кульпарківській у м. Львові, для проведення будівельних робіт, що додатково підтверджує, що вказані роботи за договором ПП «Будівельник БК» не виконувало, а лише документально оформлено.

Крім того, позивач листом від 21.04.2015 року №21/4-2 повідомив суд, про неможливість надати докази попереднього придбання позивачем будівельних матеріалів, що були передані та використані ПП «Будівельник БК» для виконання договору № 1/1-14 від 08.01.2014 року, посилаючись на те, що всі матеріали були передані замовником позивачу, як давальницька сировина.

Однак, жодного акту чи іншого документального доказу на підтвердження передачі будівельних матеріалів позивачу, які використовувалися на об'єкті будівництва ТРК «Леополіс» по вул. Кульпарківській у м. Львові, суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір будівельного субпідряду № 1/1-14 від 08.01.2014 року, укладений з ПП «Будівельник БК», реально виконувався сторонами, зокрема, у вересні 2014 року.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких ТОВ «Вент Тек» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, відтак, відсутні підстави для визнання останнього протиправним та, як наслідок, скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Тек» відмовити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Тек» (ідентифікаційний код: 38792221, адреса: 03037, м. Київ, вул. Червонопартизанська, 21, офіс 4) судовий збір у розмірі 3 656,25 грн. (трьох тисяч шестисот п'ятдесяти шести грн. 25 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок