Постанова

від 17.07.2015 по справі 826/6356/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2015 року 15:43 № 826/6356/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Систем Гласс Менеджмент» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 року №4926552211, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Систем Гласс Менеджмент» (надалі - позивач або ТОВ «Систем Гласс Менеджмент») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 року №4926552211.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Систем Гласс Менеджмент» не порушувало вимог п. 185.1, ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентом, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Венеція Груп».

У судове засідання 22.06.2015 року з'явилися представники сторін.

При цьому, у вказаному судовому засіданні ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийнятим у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Систем Гласс Менеджмент» порушеннями вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 22.06.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Систем Гласс Менеджмент» з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Венеція Груп» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 31.12.2014 року № 1329/26-55-22-08/36844508, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог п. 185.1, ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Венеція Груп» на загальну суму 109 159,04 грн. за серпень 2014 року.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

У ході проведення перевірки ТОВ «Систем Гласс Менеджмент» відповідачем використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.11.2014 року № 180/26-55-22-08/39079759 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Венеція Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року. В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Венеція Груп» до податкового органу та у зв'язку з неподанням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «Венеція Груп» відсутня.

За результатом аналізу інформації у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року та даними Аналітичної системи ІС «Податковий блок», податковим органом встановлено, що податковий кредит з ПДВ ТОВ «Венеція Груп» за серпень 2014 року сформовано за рахунок ТОВ «Еко-Сервіс» на суму 2 918 081,40 грн., що становить 82,90 відсотків задекларованого податкового кредиту, які відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Венеція Груп», постачали до ТОВ «Венеція Груп» наступні товари: квіти в асортименті, електротехнічне обладнання, опорні стійки.

Відповідно до акту від 01.09.2014 року № 2638/26-55-22-07/32155487 ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року на суму 5 211891,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року на суму 5 166 891,00 грн.

Посилаючись на те, що податковим органом встановлено порушення вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з ПДВ контрагентом ТОВ «Еко-Сервіс» контрагента ТОВ «Венеція Груп» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, перевіряючими зроблено висновок про безпідставність формування податкового кредиту позивача за серпень 2014 року.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Венеція Груп», отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Венеція Груп» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Венеція Груп» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Венеція Груп» за період, що перевірявся є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 31.12.2014 року № 1329/26-55-22-08/36844508 ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 року №4926552211, яким ТОВ «Систем Гласс Менеджмент» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 163 738,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 109 159,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54 579,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2015 року №5226/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 року №4926552211 залишено без змін, а скарга ТОВ «Систем Гласс Менеджмент» - без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Систем Гласс Менеджмент» в звітному (податковому) періоді за серпень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

У силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Венеція Груп».

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Венеція Груп», які ґрунтувалися на договорі поставки № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору поставки № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року, Постачальник (ТОВ «Венеція Груп») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити склобій на умовах цього договору.

Відповідно до умов даного договору, передача товару здійснюється на території Покупця. Постачальник здійснює доставку Товару власники силами та за власний рахунок на склад Покупця. Факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується накладними, які підписують уповноважені особи Покупця та Постачальника.

Ціна Товару та кожної окремої партії погоджується Сторонами додатково і фіксується у рахунках-фактурах та видаткових накладних по кожній відвантаженій партії Товару і визначається в національної валюті України. Сума договору складається з сум вартості партій товарів, переданих (поставлених) Постачальником протягом дії даного Договору. Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20-ти календарних днів з дати фактичної доставки товару на склад Покупця за умови наявності оригіналів супровідних документів: накладна, податкова накладна, рахунок на оплату. Умови оплати можуть бути змінені за домовленістю Сторін і повинні бути вказані у відповідному рахунку-фактурі або видаткової накладній (п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, термін дії Договору зазначено в 12 місяців з моменту його підписання. Також зазначено, що якщо не менше ніж за десять днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не повідомила іншу сторону про його припинення у зв'язку з закінченням терміну його дії, то дія договору продовжується на кожен наступний рік. Доказів на підтвердження припинення договору суду не надано.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору поставки та отримання товару - склобою, позивачем надані суду копії наступних первинних документів, виданих ТОВ «Венеція Груп»:

видаткових накладних: від 01.08.2014 року № ВГ-00030 на суму 55 569,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 261,60 грн.); від 01.08.2014 року № ВГ-00031 на суму 53 366,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 8894,40 грн.); від 04.08.2014 року № ВГ-00032 на суму 54 933,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 155,52 грн.); від 05.08.2014 року № ВГ-00033 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 05.08.2014 року № ВГ-00034 на суму 56 410,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 401,68 грн.); від 06.08.2014 року № ВГ-00035 на суму 53 105,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 850,88 грн.); від 07.08.2014 року № ВГ-00036 на суму 52 411,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 735,28 грн.); від 08.08.2014 року № ВГ-00037 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 12.08.2014 року № ВГ-00038 на суму 52 419,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 736,64 грн.); від 13.08.2014 року № ВГ-00039 на суму 39 820,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 636,80 грн.); від 14.08.2014 року № ВГ-00040 на суму 37 699,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 283,20 грн.); від 15.08.2014 року № ВГ-00041 на суму 41 730,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 955,04 грн.);

податкових накладних від 01.08.2014 року № 30 на суму 55 569,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 261,60 грн.); від 01.08.2014 року № 31 на суму 53 366,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 8894,40 грн.); від 04.08.2014 року № 32 на суму 54 933,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 155,52 грн.); від 05.08.2014 року № 33 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 05.08.2014 року № 34 на суму 56 410,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 401,68 грн.); від 06.08.2014 року № 35 на суму 53 105,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 850,88 грн.); від 07.08.2014 року № 36 на суму 52 411,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 735,28 грн.); від 08.08.2014 року № 37 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 12.08.2014 року № 38 на суму 52 419,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 736,64 грн.); від 13.08.2014 року № 39 на суму 39 820,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 636,80 грн.); від 14.08.2014 року № 40 на суму 37 699,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 283,20 грн.); від 15.08.2014 року № 41 на суму 41 730,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 955,04 грн.); № 42 на суму 56 630,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 438,40 грн.).

Так, зазначені суми податку на додану вартість у розмірі 109 159,04 грн. включено позивачем до податкового кредиту за серпень 2014 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючого позивача банку. Відповідно до даних бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість за даними операціями ТОВ «Систем гласс менеджмент» по відносинах з ТОВ «Венеція Груп» становить 4 954,24 грн., що не заперечується перевіряючими в акті перевірки.

При цьому, суд відзначає, що зазначені видаткові накладі, складені сторонами за результатами вказаної фінансово-господарської операції, в порушення положень ч. 2 ст. 9 Закону №996п. 2.4 Положення №88, не містять інформації щодо особи, яка отримувала товар від імені позивача.

Також, позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано суду жодних супровідних, додаткових документів, журналу видачі довіреностей щодо уповноваження відповідної особи на отримання зазначеного товару тощо.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, а тому, позивачем, відповідно, не доведено належними доказами отримання вказаного товару.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року, укладений з ТОВ «Венеція Груп», реально виконувався сторонами, зокрема, у серпні 2014 року.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що отриманий від ТОВ «Венеція Груп» товар - склобій - ним було реалізовано, зокрема, АТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» та ПАТ «Консюмере-Скло-Зоря», згідно договору поставки №03/183 від 26.12.2012 року та № 28-08/2014 від 28.08.2014 року відповідно, з огляду на наступне.

Так, суд відзначає, що видаткові накладні та вантажні митні декларації, надані позивачем на підтвердження подальшого продажу склобою, придбаного у ТОВ «Венеція Груп» у серпні 2014 року, не можуть бути доказом такого отримання позивачем зазначеного товару, оскільки з даних видаткових накладних та вантажних митних декларацій не можливо встановити, що позивач відправляв склобій, який отриманий саме від ТОВ «Венеція Груп» у серпні 2014 року.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами фактичного отримання у серпні 2014 року від ТОВ «Венеція Груп» склобою, оскільки зазначені вище документи не підтверджують того, що позивач отримав склобій та здійснив його транспортування, тобто вивіз автотранспортом чи цистерною, що підтверджувалося б відповідними товаросупроводжуючими документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Натомість, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження, того, що позивач отримав від ТОВ «Венеція Груп» у власність товар, а саме: склобій, згідно договору постачання № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року. Зокрема, позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання від ТОВ «Венеція Груп» товару та відповідно оприбуткування цього товару на складі позивача, актів розвантаження, навантаження, зваження тощо.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання у власність від ТОВ «Венеція Груп» склобою, доставки та оприбуткування даного товару, суд приходить до висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу про безтоварність (нереальність) господарської операції з поставки ТОВ «Венеція Груп» позивачу відповідного товару та відповідно придбання позивачем товару, згідно договору № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року у серпні 2014 року.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару, зокрема, товарно-транспортних накладних, або інших супровідних документів, які б свідчили про факти поставок та отримання позивачем товару від ТОВ «Венеція Груп» (як це визначено умовами договору), не надано суду жодних супутніх документів, які б складалися у разі отримання та вивезення товару позивачем, зокрема, актів про зважування товару перед розвантаженням та завантаженням товару, фіксації записів у журналі обліку придбаних товарів (ваги) та, відповідно, обліку отриманого позивачем товару, а тому позивачем відповідно не доведено належними доказами отримання вказаного товару.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року, укладений з ТОВ «Венеція Груп», реально виконувався сторонами, зокрема, у серпні 2014 року.

Натомість, посилання позивача на те, що отриманий від ТОВ «Венеція Груп» товар позивачем в подальшому було реалізовано, судом не приймається, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позивачем у серпні 2014 року взагалі було отримано у власність товар за договором № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Гласс Менеджмент» відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Гласс Менеджмент» (ідентифікаційний код: 36844508, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, кімната 408) судовий збір у розмірі 2 947,27 грн. (двох тисяч дев'ятисот сорока семи грн. 27 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок