Ухвала

від 07.09.2015 по справі 826/6356/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6356/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 року №4926552211.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Систем Гласс Менеджмент" з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Венеція Груп" за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 31.12.2014 року № 1329/26-55-22-08/36844508, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог п. 185.1, ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Венеція Груп" на загальну суму 109 159,04 грн. за серпень 2014 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 31.12.2014 року № 1329/26-55-22-08/36844508 ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 року №4926552211, яким ТОВ "Систем Гласс Менеджмент" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 163 738,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 109 159,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54 579,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2015 року №5226/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 року №4926552211 залишено без змін, а скарга ТОВ "Систем Гласс Менеджмент" - без задоволення.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ "Венеція Груп", які ґрунтувалися на договорі поставки № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору поставки № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року, Постачальник (ТОВ "Венеція Груп") зобов'язується передати, а Покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити склобій на умовах цього договору.

Відповідно до умов даного договору, передача товару здійснюється на території Покупця. Постачальник здійснює доставку Товару власники силами та за власний рахунок на склад Покупця. Факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується накладними, які підписують уповноважені особи Покупця та Постачальника.

Ціна Товару та кожної окремої партії погоджується Сторонами додатково і фіксується у рахунках-фактурах та видаткових накладних по кожній відвантаженій партії Товару і визначається в національної валюті України. Сума договору складається з сум вартості партій товарів, переданих (поставлених) Постачальником протягом дії даного Договору. Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20-ти календарних днів з дати фактичної доставки товару на склад Покупця за умови наявності оригіналів супровідних документів: накладна, податкова накладна, рахунок на оплату. Умови оплати можуть бути змінені за домовленістю Сторін і повинні бути вказані у відповідному рахунку-фактурі або видаткової накладній (п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, термін дії Договору зазначено в 12 місяців з моменту його підписання. Також зазначено, що якщо не менше ніж за десять днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не повідомила іншу сторону про його припинення у зв'язку з закінченням терміну його дії, то дія договору продовжується на кожен наступний рік. Доказів на підтвердження припинення договору суду не надано.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору поставки та отримання товару - склобою, позивачем надані суду копії наступних первинних документів, виданих ТОВ "Венеція Груп":

- видаткових накладних: від 01.08.2014 року № ВГ-00030 на суму 55 569,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 261,60 грн.); від 01.08.2014 року № ВГ-00031 на суму 53 366,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 894,40 грн.); від 04.08.2014 року № ВГ-00032 на суму 54 933,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 155,52 грн.); від 05.08.2014 року № ВГ-00033 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 05.08.2014 року № ВГ-00034 на суму 56 410,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 401,68 грн.); від 06.08.2014 року № ВГ-00035 на суму 53 105,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 850,88 грн.); від 07.08.2014 року № ВГ-00036 на суму 52 411,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 735,28 грн.); від 08.08.2014 року № ВГ-00037 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 12.08.2014 року № ВГ-00038 на суму 52 419,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 736,64 грн.); від 13.08.2014 року № ВГ-00039 на суму 39 820,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 636,80 грн.); від 14.08.2014 року № ВГ-00040 на суму 37 699,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 283,20 грн.); від 15.08.2014 року № ВГ-00041 на суму 41 730,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 955,04 грн.);

- податкових накладних від 01.08.2014 року № 30 на суму 55 569,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 261,60 грн.); від 01.08.2014 року № 31 на суму 53 366,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 8894,40 грн.); від 04.08.2014 року № 32 на суму 54 933,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 155,52 грн.); від 05.08.2014 року № 33 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 05.08.2014 року № 34 на суму 56 410,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 401,68 грн.); від 06.08.2014 року № 35 на суму 53 105,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 850,88 грн.); від 07.08.2014 року № 36 на суму 52 411,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 735,28 грн.); від 08.08.2014 року № 37 на суму 50 428,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 404,80 грн.); від 12.08.2014 року № 38 на суму 52 419,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 736,64 грн.); від 13.08.2014 року № 39 на суму 39 820,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 636,80 грн.); від 14.08.2014 року № 40 на суму 37 699,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 283,20 грн.); від 15.08.2014 року № 41 на суму 41 730,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 955,04 грн.); № 42 на суму 56 630,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 438,40 грн.).

Так, зазначені суми податку на додану вартість у розмірі 109 159,04 грн. включено позивачем до податкового кредиту за серпень 2014 року.

Здійснення розрахунків позивачем за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючого позивача банку. Відповідно до даних бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість за даними операціями ТОВ "Систем гласс менеджмент" по відносинах з ТОВ "Венеція Груп" становить 4 954,24 грн., що не заперечується перевіряючими в акті перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначені видаткові накладі, складені сторонами за результатами вказаної фінансово-господарської операції, в порушення положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже вони не містять інформації щодо особи, яка отримувала товар від імені позивача.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано суду жодних супровідних, додаткових документів, журналу видачі довіреностей щодо уповноваження відповідної особи на отримання зазначеного товару тощо.

Водночас, позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, а тому, позивачем, відповідно, не доведено належними доказами отримання вказаного товару.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року, укладений з ТОВ "Венеція Груп", реально виконувався сторонами, зокрема, у серпні 2014 року.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що отриманий від ТОВ "Венеція Груп" товар - склобій - ним було реалізовано, зокрема, АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" та ПАТ "Консюмере-Скло-Зоря", згідно договору поставки №03/183 від 26.12.2012 року та № 28-08/2014 від 28.08.2014 року відповідно, з огляду на наступне.

Так, суд відзначає, що видаткові накладні та вантажні митні декларації, надані позивачем на підтвердження подальшого продажу склобою, придбаного у ТОВ "Венеція Груп" у серпні 2014 року, не можуть бути доказом такого отримання позивачем зазначеного товару, оскільки з даних видаткових накладних та вантажних митних декларацій не можливо встановити, що позивач відправляв склобій, який отриманий саме від ТОВ "Венеція Груп" у серпні 2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами фактичного отримання у серпні 2014 року від ТОВ "Венеція Груп" склобою, оскільки зазначені вище документи не підтверджують того, що позивач отримав склобій та здійснив його транспортування, тобто вивіз автотранспортом чи цистерною, що підтверджувалося б відповідними товаросупроводжуючими документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Натомість, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження, того, що позивач отримав від ТОВ "Венеція Груп" у власність товар, а саме: склобій, згідно договору постачання № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року. Зокрема, позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання від ТОВ "Венеція Груп" товару та відповідно оприбуткування цього товару на складі позивача, актів розвантаження, зваження тощо.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару, зокрема, товарно-транспортних накладних, або інших супровідних документів, які б свідчили про факти поставок та отримання позивачем товару від ТОВ "Венеція Груп" (як це визначено умовами договору), не надано суду жодних супутніх документів, які б складалися у разі отримання та вивезення товару позивачем, зокрема, актів про зважування товару перед розвантаженням та завантаженням товару, фіксації записів у журналі обліку придбаних товарів (ваги) та, відповідно, обліку отриманого позивачем товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що договір № ВГ-01-08 від 01.08.2014 року, укладений з ТОВ "Венеція Груп", реально виконувався сторонами, зокрема, у серпні 2014 року.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат та податкового кредиту є правомірними.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.