Постанова

від 15.07.2015 по справі 916/167/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 916/167/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В., суддів:Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін позивача - Конончук О.В.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля Україна" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 916/167/14 за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля Україна" простягнення 46 196, 73 грн.

В С Т А Н О В И В:

Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля Україна" (далі - ТОВ "Вяртсіля Україна") про стягнення 46 196, 73 грн зайво сплачених коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2014 порушено провадження у справі № 916/167/14 за позовом Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" до ТОВ "Вяртсіля Україна" про стягнення 46 196, 73 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2014 здійснено заміну позивача у справі Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" на його правонаступника Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України").

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2014 позовну заяву ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Вяртсіля Україна" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" зайво сплачені кошти у сумі 46 196, 73 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2014 скасовано, позов ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2014 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Горячук Н.О.) від 24.11.2014 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Вяртсіля Україна" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" 499, 96 грн. В решті позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Разюк Г.П., судді Гладишева Т.Я., Колоколов С.І.) від 26.02.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2014 скасовано частково, виклавши резолютивну частину рішення в іншій редакції, згідно з якою позовні вимоги ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Вяртсіля Україна" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" 38 634, 65 грн зайво сплачених коштів. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015, ТОВ "Вяртсіля Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2014 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права щодо надання належної оцінки доказам та поясненням відповідача, не дослідивши всіх обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про непідтвердження відповідачем витрат на відрядження, проїзд та проживання спеціалістів ТОВ "АББ", а тому безпідставно скасував рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2014.

ТОВ "Вяртсіля Україна" разом з касаційною скаргою було подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду, мотивоване тим, що її виконання завдасть товариству значної шкоди та спричинить труднощі при поверненні сплачених ним коштів у випадку задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

З огляду на те, що клопотання ТОВ "Вяртсіля Україна" про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції не було належним чином обґрунтоване та підтверджене відповідними доказами, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2014.

ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" подало заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Вяртсіля Україна", в яких просило постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба", правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України" (замовник) та ТОВ "Вяртсіля Україна" (підрядник) 29.10.2012 був укладений договір № 280 на виконання робіт, за умовами якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується здійснити комплекс вимірювальних та контрольно-діагностичних робіт з метою виявлення причин підвищення температури вихлопних газів під час експлуатації головних двигунів марки 8R22 HFD WARTSILA (сер. № 3890, 3889), встановлених на с\с "Александр Охрименко", включаючи допоміжне обладнання та системи, згідно умов цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися, що попередня вартість робіт за договором складає 134 574, 79 грн.

За умовами п. 2.3 договору у вартість робіт включається: вартість робіт, виконаних працівниками підрядника, яка визначається шляхом помноження кількості відпрацьованих працівниками підрядника годин на вартість однієї години роботи, згідно прейскуранту цін на сервісні роботи (додаток №2); вартість робіт спеціалістів компанії підрядника з інших держав або третіх осіб, залучених підрядником з метою належного виконання робіт за договором; вартість проїзду, витрати на переліт, проживання та інші витрати на відрядження як працівників, так і спеціалістів компанії "Вяртсіля" із інших держав або третіх осіб, залучених підрядником; вартість матеріалів та виробів, що використовуються підрядником для виконання робіт за цим договором.

Згідно з п. 2.4. договору перед початком робіт замовник, згідно рахунку підрядника, перераховує йому аванс у розмірі 100% попередньої вартості робіт.

За умовами п. 2.5 договору кінцева вартість фактично виконаних підрядником робіт визначається на підставі Акту приймання-здачі виконаних робіт, до якого мають бути додані, узгоджені з уповноваженим представником замовника та засвідчені печаткою підрядника документи, а саме: розрахунок вартості робіт сервісних спеціалістів підрядника, виконаних відповідно до п. 2.3.1 та п. 2.3.2 договору; документи, що підтверджують вартість проїзду, проживання та інші витрати на відрядження, передбачені п. 2.3.3 договору; вартість матеріалів та виробів, що використовувалися підрядником в процесі виконання робіт за цим договором відповідно до п. 2.3.4 договору.

Кінцеве приймання замовником результатів виконаних робіт і закінчення робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками обох сторін (п. 6.2 договору).

Сторони погодили, що впродовж трьох робочих днів з моменту надання підрядником акту приймання-передачі виконаних робіт замовник перевіряє відповідність об'ємів робіт, зазначених в акті, фактично виконаним роботам, а також умовам цього договору, якість та строки виконання робіт. У випадку відсутності претензій замовник підписує акт приймання-передачі виконаних робіт, який підтверджує приймання у підрядника виконаних робіт (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що при наявності у замовника претензій, замовник викладає їх у письмовому вигляді та передає підряднику, який повинен впродовж одного робочого дня їх розглянути та усунути в погоджений із замовником строк.

Господарськими судами також встановлено, що на виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок на сплату 100% авансування робіт, а позивач здійснив 100% авансування, сплативши на розрахунковий рахунок відповідача 134 574, 79 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 901 від 01.11.2012.

ТОВ "Вяртсіля Україна" 10.12.2012 листом № 95 направило замовнику акт приймання-здачі виконаних робіт, підписаний з боку підрядника його генеральним директором та скріплений печаткою цього підприємства з вказівкою щодо дати його підписання - 22.11.2012, та в якому визначено остаточну вартість фактично виконаних підрядником робіт в сумі 134 574, 79 грн, з додатками (сервісний звіт, табель обліку робочого часу спеціалістів АВВ, табель обліку робочого часу спеціалістів ТОВ "Вяртсіля Україна", розрахунок вартості робіт спеціалістів ТОВ "Вяртсіля Україна", розрахунок вартості робіт спеціалістів ТОВ "АББ", вартість проїзду, проживання та інших витрат на відрядження спеціалістів ТОВ "АББ", вартість проїзду, проживання та інших витрат на відрядження спеціалістів ТОВ "Вяртсіля Україна"). Вказаний лист замовник отримав 13.12.2012.

Листом від 19.12.2012, який отриманий ТОВ "Вяртсіля Україна" 26.12.20012, замовник повідомив підрядника щодо невідповідності сервісного звіту умовам договору та про відсутність підстав для підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, а також зазначив, що недоліки, виявлені бухгалтерією позивача щодо документального підтвердження витрат ТОВ "Вяртсіля Україна" будуть надані пізніше.

Листом від 21.12.2012 (направленим позивачем 24.12.2012 і отриманим відповідачем 04.01.2013) Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" висловило ТОВ "Вяртсіля Україна" свої зауваження стосовно ненадання документів, у підтвердження вартості виконаних робіт та запропонувало надати додаткові документи у підтвердження вартості робіт.

Листом від 24.12.2012 Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" повідомило ТОВ "Вяртсіля Україна" про необхідність надання узгоджених з уповноваженим представником замовника та завірених печаткою підрядника документів, що підтверджують вартість проїзду, проживання та інші витрати на відрядження, передбачені п. 2.3.3 договору; розрахунок вартості робіт сервісних фахівців підрядника.

Листом від 28.12.2012 Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" повідомило, що акт приймання-передачі виконаних робіт по договору буде підписано лише після надання підтверджуючих документів.

Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" 19.06.2013 направило на адресу ТОВ "Вяртсіля Україна" претензію № 19/13, у якій з метою досудового врегулювання спору, запропонувало повернути надмірно сплачену суму у розмірі 46 196, 73 грн, проте відповідь від відповідача не отримало.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" ДП "Адміністрація морських портів України", як правонаступника Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", до ТОВ "Вяртсіля Україна" про повернення зайво сплачених коштів у розмірі 46 196, 73 грн, які документально не підтверджені та складаються з коштів на відрядження, вартість проїзду та проживання спеціалістів ТОВ "АББ", а саме: витрати на авіа переліт - 15 502, 74 грн, витрати на таксі - 3 401, 75 грн, витрати на проживання у готелі - 6 000, 00 грн, добові - 12 401, 94 грн, переваження багажу - 683, 60 грн, а також 499, 96 грн за чеком № 43060 на 47, 21 літрів бензину.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що витрати ТОВ "Вяртсіля Україна" на: авіа переліт, таксі, проживання в готелі, добові, переваження багажу підтверджені належними та допустимими доказами, окрім суми в розмірі 499, 96 грн (чек № 43060 на 47, 21 літрів бензину), оскільки в чеку не відображена дата здійснення операції. При цьому, спірна вартість витрат була включена до загальної вартості сервісного обслуговування турбокомпресора та т/х "Олександр Охріменко" за рамковим договором між ТОВ "Вяртсіля Україна" та ТОВ "АВВ" № 8РЛ0010612 від 01.11.2012 та сплачена ТОВ "Вяртсіля Україна" на користь ТОВ "АВВ", що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 13 від 28.11.2012 та випискою з рахунків від 28.11.2012. Окрім того, фактичний розмір витрат на відрядження, проїзд і проживання спеціалістів ТОВ "АВВ" не перевищує розміру, який заздалегідь погоджувався з позивачем та був підтверджений останнім шляхом підписання додатку № 1 до договору № 280.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2014 та приймаючи нове рішення, виходив з того, що ТОВ "Вяртсіля Україна" надало суду в якості доказів здійснення спірних витрат оформлені у передбаченому договором порядку документи лише щодо понесених витрат на авіа переліт на суму 7 562, 08 грн (авіаквитки).

Решта витрат відповідача, а саме: на таксі, на проживання у готелі, на оплату добових, переваження багажу та придбання бензину за твердженням ТОВ "Вяртсіля Україна", з яким погодився господарський суд першої інстанції, підтверджується його договором з ТОВ "АББ", актом здачі-приймання послуг від 22.11.2012 за цим договором та специфікацією до нього від 01.11.2012, листами та довідками згаданого підприємства та його рахунками, що оплачені ТОВ "Вяртсіля Україна", а також рахунком готелю та його довідками про проживання працівників.

Судом апеляційної інстанції згадані документи не було прийнято в якості належних доказів понесених ТОВ "Вяртсіля Україна" витрат на виконання умов договору з позивачем, оскільки оплата таксі, проживання у готелі, добових та переваження багажу взагалі документально не підтверджена, а оплата відповідачем своєму контрагенту 6641 євро прямо не випливає з правовідносин сторін спору, а з наданих відповідачем документів не вбачається зв'язок отриманих ним від ТОВ "АББ" послуг з підрядними роботами, що виконувалися на замовлення саме позивача. Крім того, не є належним та допустимим доказом чек №43060 на 42,21 л на суму 499, 96 грн, у зв'язку із відсутністю на даному документі дати здійснення операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 3 ст. 843 ЦК України).

Згідно із ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

У випадку якщо ж замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), то він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відмову від підписання акту виконаних робіт від 22.11.2012, наданого ТОВ "Вяртсіля Україна", спричинила відсутність документального підтвердження витрат, здійснених на виконання договору.

Відповідно до положень п.п. 1.3, 2.1 договору вартість робіт є попередньою, а остаточна вартість фактично виконаних підрядником робіт, згідно з п. 2.5 договору, визначається на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт, до якого мають бути додані погоджені з уповноваженим представником замовника і завірені печаткою підрядника документи.

Встановивши, що належно підтвердженими є лише витрати ТОВ "Вяртсіля Україна" на авіапереліт, а саме відповідними авіаквитками, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині 38 634, 65 грн.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Вяртсіля Україна", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля Україна" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 у справі № 916/167/14 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.