Ухвала

від 13.07.2015 по справі 910/9681/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.07.2015№ 910/9681/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Київської міської ради, м. Київ, про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі №910/9681/15

за позовом Київської міської ради

до приватного підприємства "Пірінавік компані", м. Київ та

товариства з обмеженою відповідальністю "Премікс Плюс", м. Київ,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Якимець О.І. (довіреність від 27.05.2015 №225-КР-1777);

відповідача-1 - Скребець І.О. (довіреність від 14.04.2015 №б/н);

відповідача-2 - Іванченка В.А. (довіреність від 15.06.2015 №б/н);

третьої особи - Якимець О.І. (довіреність від 15.06.2015 №05703-10601),

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі - КМР) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання приватного підприємства "Пірінавік компані" (далі - ПП "Пірінавік компані"):

- звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва;

- повернути вказану земельну ділянку КМР, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд, у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Позов мотивовано тим, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, далі - Департамент) за результатами проведеної перевірки 11.08.2014 складено акт обстеження земельної ділянки (далі - Акт), розташованої на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва; за результатами перевірки встановлено, що на вказаній земельній ділянці ведеться будівництво споруди невизначеного призначення; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; правовстановлюючих документів на земельну ділянку до 01.01.2013 в Департаменті не зареєстровано, рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування відповідачу КМР як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста не приймала; оскільки земельна ділянка не була відведена у відповідності до чинного законодавства України для будівництва об'єктів нерухомого майна, то майно, розміщене на ній, є самочинним будівництвом відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України і підлягає знесенню, а земельна ділянка з урахуванням статті 212 Земельного кодексу України- поверненню КМР.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 порушено провадження у справі; залучено до участі у справі Департамент як тертю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Департамент 12.05.2015 подав суду пояснення, в яких зазначив, що: Департаментом 11.08.2014 складено Акта; за результатами перевірки встановлено, що на вказаній земельній ділянці ведеться будівництво споруди невизначеного призначення; правовстановлюючих документів на земельну ділянку до 01.01.2013 в Департаменті не зареєстровано, а тому такі споруди підлягають знесенню.

ПП "Пірінавік компані" 02.06.2015 подало суду відзив на позов, в якому зазначило, що:

- до проведення обстеження земельної ділянки не було залучено власника нерухомого майна - ПП "Пірінавік компані", тобто Департаментом здійснено обстеження іншої земельної ділянки, яка не перебуває у користуванні відповідача; разом з тим, відповідач був власником нежитлової будівлі "Автобаня", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Любарська, 10-Н;

- 14.08.2013 відповідачем та комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації земель" укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до якого Підприємством було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: вул. Київ, вул. Любарська, 10-Н;

- відповідно до договору від 27.05.2014, укладеного ПП "Пірінавік компані" та комунальним підприємством "Київблагоустрій" відповідачу-1 було надано дозвільну документацію;

- 12.12.2014 ПП "Пірінавік компані" та товариством з обмеженою відповідальністю "Премікс Плюс" (далі - ТОВ "Премікс Плюс") укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Микитченком О.В. (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого власником нежитлової будівлі "Автобаня" стало ТОВ "Премікс Плюс";

- таким чином, ПП "Пірінавік компані" вживає заходів щодо оформлення права на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2015 залучено до участі у справі ТОВ "Премікс Плюс" як іншого відповідача.

19.06.2015 ТОВ «Премікс Плюс» подано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що, враховуючи, що назване товариство належним чином володіє та користується майном, розташованим на земельній ділянці по вул. Любарській, 10-Н, - нежитловою будівлею «Автобаня», то користування такою земельною ділянкою не можна вважати її самовільним зайняттям; крім того, ТОВ «Премікс Плюс» як землекористувач сплачує податок за землю.

Департамент у додаткових поясненнях, поданих суду 22.06.2015, просив суд залучити до участі у справі комунальне підприємство "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації земель" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, та нотаріуса Київського нотаріального округу Микитченка О.В. як третю особу, яку не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

У судовому засіданні 22.06.2015 суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання Департаменту.

09.07.2017 КМР подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила суд зобовязати обох відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва, та повернути її КМР, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель і споруд у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Суд, перевіривши дотримання позивачем приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не прийняв заяву про зміну предмета позову до розгляду.

Крім того, 09.07.2015 КМР також подала клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/9681/15, в якому зазначила, що, враховуючи, що МВС України на сьогоднішній день проводиться перевірка самовільного будівництва в межах червоних ліній посадовими особами ПП "Пірінавік компані" та відповідачі здійснюють підприємницьку діяльність на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка знаходиться в межах червоних ліній і в межах якої заборонено розміщення будь-яких споруд, то слід забезпечити позов шляхом заборони здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці до набрання судовим рішенням законної сили.

Представник позивача та Департаменту у судовому засіданні 13.07.2015 підтримали заяву та просили їх задовольнити; представники відповідачів заперечили проти задоволення заяви.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаної заяви позивача з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обґрунтування необхідності вжиття судом заходів до забезпечення позову КМР посилається лише на те, що МВС України на сьогоднішній день проводиться перевірка самовільного будівництва в межах червоних ліній посадовими особами ПП "Пірінавік компані", спірна земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній і в її межах заборонено розміщення будь-яких споруд,.

Разом з тим, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 названої постанови пленуму).

Виходячи з наведеного, господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів КМР щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову і дійшов висновку, що вимога КМР щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати на спірній земельній ділянці підприємницьку діяльність є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі в разі невжиття такого заходу; немає зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, крім того, позивачем не подано жодного рішення органів МВС України на підтвердження того, що земельна ділянка по вул. Любарській, 10-Н у Дарницькому районі міста Києва розміщена в межах червоних ліній.

Керуючись статтями 66, 67 і 86 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Київської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/9681/15 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.

Суддя О. Марченко