Рішення

від 14.07.2015 по справі 922/3109/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р.Справа № 922/3109/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Електросервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", м. Харків про стягнення 14987,02 грн. за участю представників:

позивача - Солохіна В.В., довіреність від 18.05.2015 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Електросервіс", м. Харків (позивач) 22.05.2015 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", м. Харків про стягнення 14987,02 грн., що складається з: 9636,00 грн. заборгованості, 243,94 грн. 3 % річних та 5107,08 грн. індексу інфляції. Також до стягнення заявлені судові витрати. В обґрунтування позову позивач зазначає про отримання відповідачем електрообладнання за видатковою накладною № РН-0000059 від 16.07.2014 р. на загальну суму 19272,00 грн. У зв'язку з частковою оплатою відповідачем отриманого від позивача електрообладнання в розмірі 9636,00 грн., у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 9636,00 грн. В якості правових підстав позову позивач, зокрема, вказує на норми ст.ст. 20, 49, 173, 174, 216, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 526, 530, 622 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3109/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2015 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2015 року розгляд справи № 922/3109/15 відкладено на 14 липня 2015 р. о 10:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлений позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на його задоволенні.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі та в обґрунтування своєї правової позиції до матеріалів справи не надав.

Разом з тим, ухвала про порушення провадження у справі від 25.05.2015 р., яка була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, що співпадає з адресою вказаною у витягу з ЄДР: 61082, м. Харків, проспект Московський, буд. 144, кімната 704/2, - повернулася до суду 30.06.2015 р., без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою підстав невручення - повернуто за закінченням терміну зберігання.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим господарська справа №922/3109/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.04.2014 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Електросервіс" було виставлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" рахунок-фактуру № СФ- 0000032 на суму 19272,00 грн. (т.с. І а.с. 14).

Так, 07.07.2014 року відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 9636,00 грн. за електрообладнання, відповідно до вищевказаного рахунку - фактури № СФ- 0000032, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №389 від 07.07.2014 року та примірник банківської виписки за рахунком позивача (т.с. І а.с. 15, 16).

16.07.2014 року відповідачем було отримано товар за видатковою накладною № РН-0000059 від 16.07.2014 року (т.с. І а.с. 17). Відповідач товар отримав без будь - яких зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства за відповідною довіреністю №171 від 16.07.2014 року (т.с. І а.с. 18).

Тож, підписуючи вищевказану видаткову накладу, відповідач погоджувався прийняти та оплатити товар.

Вищевказаний факт також свідчить про те, що на момент прийняття товару у відповідача були відсутні жодні заперечення чи претензії до позивача щодо кількості, якості та комплектності поставленого товару, які узгоджені сторонами у рахунку - фактурі № СФ- 0000032.

Відповідно до вищевказаної господарської операції на адресу відповідача було виписано податкові накладні № 1 від 07.07.2014 року на суму 9636,00 грн. та № 4 від 16.07.2014 року на суму 9636,00 грн. (т.с. І а.с. 19-20).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що відповідач станом на 20.05.2015 року в повному обсязі не здійснено оплату за отриману електрообладнання, що було передано останньому відповідно до видаткової накладної № РН-0000059 від 16.07.2014 року та довіреності №171 від 16.07.2014 року, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, яка склала 9636,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що поставка товару за накладними є позадоговірною, оскільки позивачем не надано суду будь-якого договору в обґрунтування договірної передачі товару і який би свідчив про його виконання.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 43 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 цього Кодексу).

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 9636,00 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавства України, є такими, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 243,94 грн. та інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 5107,08 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3 % річних у розмірі 243,94 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 5107,08 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 3 % річних у розмірі 215,42 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 5094,43 грн., в частині стягнення 28,52 грн. 3% річних та 12,63 грн. інфляційних суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (61082, м. Харків, проспект Московський, буд.144, кімн. № 704/2, код ЄДРПОУ: 32868567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Електросервіс"61020, м. Харків, проспект Ілліча, буд. 77, код ЄДРПОУ: 38000578) - 9636,00 грн. заборгованості; 215,42 грн. 3 % річних; 5094,43 грн. індексу інфляції; 1822,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.07.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв