Постанова

від 01.03.2007 по справі 5/3214

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3214

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" березня 2007 р.                                                     Справа № 5/3214

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Сікорська Н.А.

при секретарі Біленька Ю.П.

за участю представників сторін

від позивача Бєлікова О.А. - дор. № 06-902/1084 від 03.10.06р.

від відповідача Юрченко І.В. - дов. №37 від 21.01.07р.

прокурор: Стемковський Д.Б. - посв. №114 

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир).  

до Відкритого акціонерного товариства "Житомирнафтопродукт" (м. Житомир).

про стягнення 20194,44 грн.

В судовому засіданні 28.02.07р., у відповідності до ст. 150 КАС України, оголошувалась перерва до 14:05 год. 28.02.07р. та до 12:50 год. 01.03.07р.

Прокурор Корольовського району м. Житомира  звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах позивача про стягнення з відповідача 20194,44 грн.  штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу по працевлаштуванню інвалідів.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги   підтримали.

Представник відповідача проти позову заперечує. Надано  письмовий відзив на позовну заяву № 4760 від 06.12.04р. (а.с.18-20), у якому відповідач позов не визнає.

Суд оглянув у  засіданні оригінали документів, на яких сторони грунтують свої вимоги та заперечення.

При розгляді справи судом також було враховано рекомендації Вищого адміністративного суду України, викладені в його ухвалі від 26.04.06р. по даній справі (а.с.128-130).

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно пункту 10 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 03.05.1995 року № 314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

У відповідності до пункту 5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно пункту 14  вищезазначеного Положення, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (яке повинно відповідати встановленим вимогам робочого місця для інвалідів); інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладений обов'язок по своренню (пристосуванню) певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.

Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що загальна чисельність працюючих ВАТ "Житомирнафтопродукт" у 2002 році становила 686 - осіб,  середньорічна заробітна плата штатного працівника становила  3365,74 грн. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 27 робочих місць.

Згідно поданого відповідачем звіту про працевлаштування інвалідів у 2002 році вбачається, що ним створено 21 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Відповідач не виконав чотирьохвідсотковий норматив, встановлений чинним законодавством щодо створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Житомирський міський   центр   зайнятості          листом    від    17.01.07р.    №322 (а.с.141) повідомив, що протягом 2002 року ВАТ "Житомирнафтопродукт" - центр зайнятості про створення вільних робочих місць та наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів не повідомляло. Вказане підтверджується переліком вакансій, наданим відповідачем до центру зайнятості (а.с.142-143).

З листа Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому №4/85 від 09.01.07р. (а.с.144) вбачається, що відповідач не звертався до вказаного управління по питанню направлення до нього інвалідів для подальшого їх працевлаштування.

Суд вважає, що працевлаштування інвалідів центром зайнятості на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, а тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на підприємство.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що ВАТ "Житомирнафтопродукт" було зобов'язано у 2002 році створити ще 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте додатково вказану кількість працівників - інваліда не працевлаштувало. Тому, відповідно до ст.20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач мав би сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце (6 місце) не зайняте інвалідами, тобто 20194,44 грн. (середньорічна заробітна плата штатного працівника 3365,74 грн.х6).

Проте штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є видом адміністративно-господарських санкцій, а не видом обов'язкового платежу чи внеском виду загальнообов'язкового державного страхування.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно ст. 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів на Україні" Фонд України соціального захисту населення є органом на який покладено зобов'язання здійснювати фінансування роботи по соціальній захищеності інвалідів.

Згідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, Фонд соціального захисту нвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Виходячи зі змісту ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Як видно з наведеної норми, адміністративно -господарські санкції відрізняються від інших санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання, наявністю у цих відносин    особливого   суб'єкта,    такого   як   державний    орган виконавчої влади або виконавчий орган місцевого самоврядування.

Згідно з приписом пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисти інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510.1 Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідно до змісту статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з приписами розділу IX ГК "Прикінцеві положення", цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року (пункт 1).

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також: за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (частина перша пункту 5).

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення (частина друга пункту 5).

З викладених приписів чинного законодавства та встановлених судами обставин справи випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2002 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2003 року. Отже, припис статті 250 ГК має бути застосовано до спірних відносин сторін зі   справи.

Позивачем було пред'явлено позов лише 03.11.04р., тобто поза межами встановлених ст.250 ГК України строків.

Про необхідність застосування ст.250 ГК України до спірних правовідносин вказує і Верховний Суд України у постанові №21/221 від 18.10.2005 року.

Зазначену позицію притримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10.08.06р. по справі 8/3008.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов заявлено безпідставно, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок  працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 03.05.1995р. №314, Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998р. за №464/2904, ст. 250 ГК України, керуючись  ст.ст. 71, 94, 158, 163, 167, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд

                                                    ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення постанови у повному обсязі у відповідності до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України. 

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4,5- прок.