Постанова

від 14.07.2015 по справі 910/2044/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/2044/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку ,,Укргазбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015р.

у справі № 910/2044/15-г (суддя Спичак О.М.).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро"

до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку ,,Укргазбанк"

про визнання договору банківського рахунку недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку ,,Укргазбанк" про визнання недійсним договору банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2015р. у справі № 910/2044/15-г позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014р., укладений між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк ,,Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ,,Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" 1 218,00 грн. судового збору.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на положення ЦК України і дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, оскільки спірний договір банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014р. був укладений Дудник Віктором Петровичем від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" без належних повноважень, що є порушенням чинного законодавства та тягне за собою недійсність зазначеного правочину.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015р. у справі № 910/2044/15-г скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Так, на думку скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги приписи ст. 241 ЦК України та ту обставину, що спірний правочин був схвалений, про що свідчить виписка з якої вбачається, що позивач здійснював розрахунки з контрагентами за допомогою даного рахунку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2015р. у справі № 910/2044/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.06.2015р.

В судовому засіданні 30.06.2015р. оголошено перерву до 14.07.2015р.

В судовому засіданні 14.07.2015р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти наведених доводів заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк ,,Укргазбанк" (далі - банк, відповідач) в особі начальника відділення № 278/20 Салащенко Оксани Олександрівни, яка діє на підставі довіреності від 04.10.2013р., що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" (далі - клієнт, позивач) в особі заступника директора Дудника Віктора Петровича, який діє на підставі статуту, було укладено договір банківського рахунку № 257198.

Відповідно до п. 1.1 договору, для зберігання грошових коштів, банківських металів та здійснення усіх видів операцій у відповідності з чинним законодавством України банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті України та/або в іноземних валютах та/або в банківських металах згідно з даними клієнтом заявою про відкриття поточного рахунків, які є невід'ємною частиною цього договору: № 26001257198,980 в відділенні 278/20 АБ ,,Укргазбанк", код банку 320748.

Зазначений договір зі сторони клієнта ТОВ ,,Хрещатик Агро" підписаний заступником директора Дудником В.П.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що договір банківського рахунка від 01.12.2014р. № 257198 має бути визнаний судом недійсним з огляду на те, що Дудник Віктор Петрович, який при укладенні зазначеного договору діяв від імені ТОВ ,,Хрещатик Агро" як уповноважений представник, не наділявся від імені зазначеної юридичної особи повноваженнями на укладення договору, не є працівником та не призначався на посаду заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро". Так, за твердженням позивача, при укладенні спірного договору Дудником В.П. для підтвердження своїх повноважень було надано підроблені документи, зокрема: картку із зразками підпису та відбитка печатки від 06.11.2014р., наказ про його призначення заступником директора позивача від 03.07.2012р. та підроблені копії статутних документів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав про те, що у відповідності до умов п. 3.2 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, Дудник В.П. надав всі необхідні документи для відкриття банківського рахунку, зокрема картку із зразками підписів і відбитка печатки, що була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Довгань О.Я., інформація щодо якого міститься в Єдиному реєстрі нотаріусів України.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснено в п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Пунктом п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 роз'яснено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вже зазначалось вище, з договору банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014р. вбачається, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" він укладений заступником директора Дудником Віктором Петровичем, який діє на підставі статуту.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. № 492 уповноважений працівник банку в присутності особи, що відкриває рахунок (власника рахунку/представника власника рахунку/особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), робить копії відповідних сторінок паспорта та/або інших документів з інформацією, яку банк має визначити відповідно до законодавства України з метою ідентифікації особи. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

Пунктом 3.2 Інструкції визначено, що банк відкриває поточний рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, на підставі таких документів:

заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 1). Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення);

копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить відомості про юридичну особу;

картки із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2).

Згідно з ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Договір банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014 р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" було підписано заступником директора Дудник Віктором Петровичем на підставі статуту підприємства, тобто без довіреності.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" станом на 01.12.2014р. Іващенко О.О., Іващенко О.О. є підписантами, Ващенко О.В. є керівником підприємства, та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Такої особи, як Дудник В.П., серед підписантів не зазначено.

З листа приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Довгань Оксани Ярославівни вбачається, що вона 26.11.2014р. не посвідчувала справжність підпису Ващенка Олександра Валерійовича, як директора ТОВ ,,Хрещатик Агро" на картках із зразками підписів для банківських операцій.

Положеннями статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" не передбачено такого виконавчого органу, як заступник директора, у зв'язку з чим і не наділяють останнього повноваженнями щодо підпису правочинів від імені зазначеної юридичної особи без довіреності.

Отже, Дудником В.П. було укладено договір банківського рахунку № 257198 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" без наявності відповідних повноважень.

Відповідач, в свою чергу не перевірив належним чином повноваження зазначеної особи на укладання такого договору.

Посилання відповідача на те, що Дудник В.П. був уповноважений на укладення оспорюваного договору згідно з наказом ТОВ ,,Хрещатик Агро" № 2 від 03.07.2012р., суд вважає необгрунтованим, оскільки законом не передбачено представництво за наказом. Крім того, в оспорюваному договорі зазначено, що ,,Дудник В.П. ,,діє на підставі статуту", а не наказу.

Таким чином, Дудник Віктор Петрович не був уповноважений на укладення договору банківського рахунку № 257198 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро".

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи вищенаведене, спірний договір банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014 р. був укладений Дудник Віктором Петровичем від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Хрещатик Агро" без належних повноважень, що є порушенням чинного законодавства та тягне за собою недійсність зазначеного правочину.

Таким чином, позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Посилання скаржника на приписи ст. 241 ЦК України з вказанням, що в подальшому спірний правочин був схвалений позивачем, тому не може бути визнано недійсним, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

За змістом ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як роз'яснено в п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

На підтвердження факту схвалення спірного правочину відповідачем надано виписку з рахунку, відкритого на підставі оспорюваного договору.

Водночас, за наявності лише банківської виписки не можна дійти висновку, що дії з перерахування коштів були вчинені за розпорядженням повноважної особи позивача, тобто, правочин було схвалено саме позивачем.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015р. у справі № 910/2044/15-г, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним та має бути залишено без змін. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015р. у справі № 910/2044/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку ,,Укргазбанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко