Постанова

від 14.06.2017 по справі 910/2044/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 910/2044/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Малетича М.М.,

Плюшка І.А.,

за участю представників:

позивача - Биченка І.Я.,

відповідача - Миколенка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2015

у справі № 910/2044/15-г господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання недійсним договору банківського рахунку

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хрещатик Агро" (надалі - ТОВ "Хрещатик Агро") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (надалі - ПАТ "Укргазбанк") про визнання недійсним договору банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014, укладеного між банком, в особі начальника відділення № 278/20 - Салащенко Оксани Олександрівни, та позивачем, в особі заступника директора - ОСОБА_5.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ТОВ "Хрещатик Агро" посилалося на ст. ст. 203, 207, ч. 1 ст. 215 ЦК України та вказувало на підписання договору банківського рахунку від 01.12.2014 заступником директора ОСОБА_5 за відсутності повноважень, зазначаючи при цьому, що ОСОБА_5 не наділявся від імені ТОВ "Хрещатик Агро" повноваженнями на укладення договору, не є працівником товариства та не призначався на посаду заступника директора цього товариства, а при укладенні спірного договору з ПАТ "Укргазбанк" ОСОБА_5 для підтвердження своїх повноважень надав підроблені документи, зокрема: картку із зразками підпису та відбитка печатки від 06.11.2014, наказ про його призначення заступником директора позивача від 03.07.2012 та підроблені копії статутних документів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015, позов задоволено повністю: визнано недійсним договір банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014, стягнуто з ПАТ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Хрещатик Агро" 1 218 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду. При цьому, суд касаційної інстанції вказав, що місцевий та апеляційний господарські суди порушили вимоги ст. ст. 34, 38, 41, 43 ГПК України при встановленні фактичних обставин справи, зокрема, суди не розглянули можливість призначення у справі судової експертизи з метою встановлення справжності підпису ОСОБА_5 на банківській картці із зразками підписів і відбитками печатки та наказі директора ТОВ "Хрещатик Агро" № 2 від 03.07.2012; судами попередніх інстанцій не було витребувано від сторін доказів, які б підтверджували рух коштів на спірному рахунку та схвалення позивачем, в порядку ст. 241 ЦК України, дій ОСОБА_5 щодо укладення відповідного договору.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2015 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (колегія суддів у складі: суддя Отрюх Б.В. - головуючий, судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), позов задоволено повністю: визнано недійсним договір банківського рахунку № 257198 від 01.12.2014, укладений між ПАТ "Укргазбанк" та ТОВ "Хрещатик Агро".

Господарські суди, приймаючи такі рішення, виходили з того, що у статуті ТОВ "Хрещатик Агро" не передбачено такого виконавчого органу як заступник директора, а ОСОБА_5, який підписав від імені ТОВ "Хрещатик Агро" спірний договір банківського рахунку, не був наділений правом другого першого підпису, водночас, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на дату укладення договору (01.12.2014) підписантом ТОВ "Хрещатик Агро" був зазначений Іващенко О.О., а керівником, відповідно, - Ващенко О.В., при цьому, будь-яка інформація щодо ОСОБА_5 в Реєстрі відсутня. Що стосується можливого наступного схвалення правочину в порядку ст. 241 ЦК України, то суди вказали, що в матеріалах справи відсутні докази, які напряму і в очевидній формі свідчили б про таке схвалення. Зважаючи на вказане, суди дійшли висновку, що ОСОБА_5 не був уповноважений на укладення договору банківського рахунку від імені ТОВ "Хрещатик Агро", у зв'язку з чим і визнали такий договір недійсним.

У касаційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 910/2240/15-г та направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва у новому складі суду.

В обґрунтування касаційної скарги касатор стверджує, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з грубим порушенням норм процесуального права (ст. ст. 4 2 , 4 7 , 33, 34, 41, 43, 111 12 ГПК України) та неправильним застосування норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 241 ЦК України. Так, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не було виконано вказівок Вищого господарського суду України, викладений у постанові від 30.09.2015, в тому числі, щодо призначення судової експертизи у зв'язку з необхідністю перевірки справжності підпису ОСОБА_5 на банківській картці зі зразками підписів і відбитками печатки; стосовно витребування доказів наступного схвалення позивачем, в порядку ст. 241 ЦК України, дій ОСОБА_5 щодо укладення спірного договору. Також, ПАТ "Украгазбанк" вважає, що судами не надано правової оцінки факту існування двох різних комплектів установчих документів ТОВ "Хрещатик Агро" та не визначено відповідних правових наслідків такої оцінки.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого:

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, встановили наступне:

- 01.12.2014 між ПАТ "Укргазбанк" (відповідачем), в особі начальника відділення № 278/20 - Салащенко Оксани Олександрівни, яка діяла на підставі довіреності від 04.10.2013, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та ТОВ "Хрещатик Агро" (позивачем), в особі заступника директора - ОСОБА_5, що діяв на підставі статуту, укладено договір банківського рахунка № 257198, згідно з яким банк на підставі заяви клієнта про відкриття поточного рахунка, що є невід'ємною частиною договору, відкриває ТОВ "Хрещатик Агро" поточний рахунок в національній валюті України та/або в іноземних валютах та/або в банківських металах № 26001257198.980 у відділенні 278/20 АБ "Укргазбанк", код банку 320748;

- до заяви про відкриття банківського рахунку ОСОБА_5 було подано картку із зразками підписів і відбитка печатки, на якій міститься напис про засвідчення справжності підписів 26.11.2014 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Довгань Оксаною Ярославівною за реєстровим № 851; копію наказу № 2 від 03.07.2012 про призначення ОСОБА_5 на посаду заступника директора з наданням йому права другого першого підпису, підписувати необхідні документи, відкривати та закривати рахунки у банківських установах;

- відповідно до листа № 110/01-16 від 18.11.2015 приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Довгань Оксана Ярославівна повідомила суд, що ніколи на засвідчувала справжність підпису директора ТОВ "Хрещатик Агро" Ващенка Олександра Валерійовича та заступника директора ОСОБА_5 на картках із зразками підписів для банківських операцій, 26.11.2014 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в неї не було реєстраційних номерів 845 та 851, а були дії з реєстраційного номера 1803 по 1810 включно;

- у статуті ТОВ "Хрещатик Агро" не передбачено такого виконавчого органу, як заступник директора; при цьому, без довіреності від імені товариства діє тільки директор, який і є виконавчим органом товариства;

- згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дату укладення спірного договору (01.12.2014) Іващенко Олександр Олександрович був підписантом, а Ващенко Олександр Валерійович - керівником, особою яка має право виступати від імені юридичної особи без довіреності, а такої особи як ОСОБА_5 серед підписантів не значиться;

- наказ № 2 від 03.07.2012 про призначення ОСОБА_5 на посаду заступника директора, надання йому права другого першого підпису, підписання необхідних документів, відкриття та закриття рахунків в банківських установах, - не є належним та достовірним доказом уповноваження ОСОБА_5 на укладення спірного договору банківського рахунку, оскільки оригінал такого наказу відсутній, а сам позивач заперечує видачу зазначеного наказу.

Беручи до уваги наведені вище обставини, висновки місцевого та апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог Вищий господарський суд України вважає правомірними та обґрунтованими, з огляду на таке:

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності . Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта .

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців .

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень , і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (така правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Отже, беручи до уваги встановлені судами обставини справи, зокрема, відсутність в Статуті ТОВ "Хрещатик Агро" будь-яких положень щодо наявності такого виконавчого органу як "заступник директора", чи наділення ОСОБА_5 повноваженнями діяти від імені товариства, в тому числі, без довіреності підписувати будь-які договори, зокрема, спірний договір банківського рахунку від 01.12.2014, відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про наявність у ОСОБА_5 права підпису від імені ТОВ "Хрещатик Агро" на дату укладення спірного договору (01.12.2014), господарський суд міста Києва, з позицією якого погодився і Київський апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність у ОСОБА_5 зазначених повноважень свідчить про недотримання вимог законодавства, яке врегульовує інститут представництва, а відтак, договір був правомірно визнаний недійсним в судовому порядку.

Що стосується посилань касатора на невиконання судами попередніх інстанцій вимог Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 30.09.2015, зокрема, стосовно не призначення у справі судової експертизи з метою встановлення справжності підпису ОСОБА_5 на банківській картці зі зразками підписів і відбитками печатки, то суд касаційної інстанції зазначає, що в силу ч. 1 ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. При цьому, як роз'яснено в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, приймаючи рішення про визнання спірного договору банківського рахунку від 01.12.2014 недійсним, суди виходили з того, що ОСОБА_5 не мав, ні в силу закону, ні на підставі положень Статуту ТОВ "Хрещатик Агро", необхідного обсягу дієздатності під час укладення договору, встановлення чого не потребує спеціальних знань, а отже, не є обов'язковим призначення судової експертизи для правильного вирішення даної справи.

Також, у касаційній скарзі ПАТ "Укргазбанк" вказує, що судами не було витребувано докази схвалення позивачем, в порядку ст. 241 ЦК України, дій ОСОБА_5 щодо укладення спірного договору банківського рахунку від 01.12.2014.

Так, згідно приписів статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

З наведеного вбачається, що наступне схвалення оспорюваного правочину має місце при його подальшому виконанні та не може вважатись наявним, у розумінні ст. 241 ЦК України, на момент його укладення.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в матеріалах справи відсутні, а самим відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів такого наступного схвалення спірного договору банківського рахунку від 01.12.2014, при цьому, доводи заявника касаційної скарги зводяться до невірного тлумачення наведеної вище норми права.

Крім того, твердження касатора про те, що судами обох інстанцій не надано правової оцінки факту існування двох різних комплектів установчих документів ТОВ "Хрещатик Агро" та не визначено відповідних правових наслідків, відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки наявність таких двох комплектів жодним чином не спростовує висновки судів про відсутність повноважень у ОСОБА_5 на укладення договору банківського рахунку від 01.12.2014, більш того, як вбачається з наявної в матеріалах копії статуту позивача, наданої ПАТ "Украгазбанк" (т. 1, а.с. 151-176), положеннями статуту в наданій відповідачем редакції передбачено, що виконавчим органом товариства є директор , який має право виконувати дії від імені товариства та представляти товариство без довіреності, при цьому, такого виконавчого органу як "заступник директора" цієї редакцією статуту не визначено .

Решта доводів касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів. Однак, за відсутності з боку господарських судів порушень приписів процесуального законодавства щодо оцінки поданих доказів, такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно зі ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/2044/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: М. Малетич І. Плюшко