Постанова

від 14.07.2015 по справі 910/1999/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/1999/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання: Товстенко О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Віллард груп"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015р.

у справі № 910/1999/15-г (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Український інвестиційний холдінг"

до Приватного акціонерного товариства ,,Віллард груп"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Український інвестиційний холдінг" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Віллард груп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій: 41 858,68 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати, 2 092,93 грн. - штраф, 7 318,54 грн. - пеня (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 66-67).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015р. у справі № 910/1999/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41 858,68 грн. - заборгованості по орендній платі, 4 251,24 грн. - пені, 2 092,93 грн. - штрафу та 1 626,03 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015р. у справі №910/1999/15-г змінити, зменшивши суму заборгованості по орендній платі, яка підлягає стягненню, визначивши її у сумі 26 549,92 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує, що суд першої інстанції прийняв передчасне рішення, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання від 27.04.2015р. про відкладення розгляду справи, тим самим позбавивши відповідача можливості надати необхідні документи в підтвердження оплати заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.06.2015.

Даною ухвалою зобов'язано позивача подати суду обґрунтований розрахунок стягуваних сум:

- помісячно основний борг з орендної плати (п.5.2 договору);

- штрафні санкції згідно з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України (помісячно з дня прострочення), та попереджено про наслідки невиконання вимог ухвали.

25.06.2015р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, відповідно до яких він вказав, що станом на дату подання даних заперечень, заборгованість відповідача складає 26 549,92 грн., оскільки після подання позову до суду останнім здійснено платежі зі сплати орендної плати. Також відповідачем наведено розрахунок стягуваних сум неустойки та зазначено прохання змінити оскаржуване рішення в частині стягнення основної заборгованості. Однак, в наданих розрахунках позивачем не наведено розмежування помісячно, як то зазначено в ухвалі суду згідно з п. 5.2 договору та ч. 6 ст. 232 ГК України

Ухвалою суду від 30.06.2015р. розгляд скарги у справі № 910/1999/15-г відкладено на 14.07.2015р. Повторно зобов'язано позивача подати суду обґрунтований розрахунок стягуваних сум:

- помісячно основний борг з орендної плати (п.5.2 договору);

- штрафні санкції згідно з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України (помісячно з дня прострочення), та попереджено про наслідки невиконання вимог ухвали.

13.07.2015р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача з розрахунком стягуваних сум, однак, помісячного розрахунку неустойки, як то вимагалось ухвалами суду згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, не надано.

В судовому засіданні 14.07.2015р. представники відповідача апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з врахуванням суми здійсненої оплати після подання позову.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2011р. між сторонами було укладено договір оренди № У/30/Р (далі - договір, а.с. 16-19), за змістом п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове оплатне користування нерухоме майно, а саме приміщення площею 244,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 47, кв. 9 та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату.

Відповідно до п. 3.2 договору передача приміщення в оренду здійснюється уповноваженими особами сторін за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.2 договору строк оренди: з 20 серпня 2011р. до 19 серпня 2012р.

В п. 5.1 договору сторони погодили, що орендар оплачує орендодавцю щомісячну орендну плату в гривнях в розмірі, еквівалентному 7 320,00 доларів США, в т.ч. ПДВ, що на момент укладення договору складає 58 349,18 грн., в тому числі ПДВ 9 724,86 грн. Нарахування орендної плати розпочинається з дня прийняття орендарем приміщення, що орендується, за актом приймання-передачі.

Орендна плата сплачується у безготівковій формі орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця, за офіційним курсом НБУ на день оплати (п.5.2).

Згідно з п. 8.1 договору після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом трьох днів повернути приміщення, що орендується, орендодавцю за актом приймання-передачі.

Актом приймання-передачі приміщення від 20.08.2011р. орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування нерухоме майно, а саме - приміщення площею 244,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 47, кв. 9.

29.05.2012р. між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду № 1 по договору оренди № У/30/Р від 19.08.2011р., якою сторони змінили строк сплати орендної плати, виклавши п. 5.2 договору договору оренди в наступній редакції:

5.2. Орендна плата сплачується в безготівковій формі орендодавцю щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним на поточний рахунок орендодавця, за офіційним курсом НБУ на день оплати.

Крім того, п. 4.2 сторони погодили викласти в наступній редакції:

4.2 Строк оренди: з 20 серпня 2011р. до 19 серпня 2013р.

Листом № 01/15/2014-2 від 15.01.2013р. відповідач повідомив позивача про відмову від договору оренди з 15 березня 2014р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. у справі № 910/18128/14 встановлено, що актом № у-00000242 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15 березня 2014р., підписаним представниками ТОВ ,,Український інвестиційний холдінг" та ПрАТ ,,Віллард Груп", відповідач передав позивачу орендоване приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначав про те, що станом на 16.03.2014р. борг відповідача перед позивачем по орендній платі становив 130 867,44 грн., який відповідач частково погасив за період з 16.03.2014р. по 22.12.2014р., внаслідок чого на момент подачі позову до суду основний борг відповідача перед позивачем склав 41 858,68 грн., які позивач просив стягнути з відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 2 092,93 грн. штрафу та 7 318,54 грн. пені (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 66-67).

За правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди, регулювання якого на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлюється, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, наявних на час розгляду в суді першої інстанції, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних платежів, в зв'язку з чим у нього існує заборгованість за період з 28.08.2012р. по 16.03.2014р., в розмірі 41 858,68 грн. (130 867,44 грн. (нарахована орендна плата) - 89 008,76 грн. (сплачена орендна плата).

Оскільки матеріали справи на час прийняття рішення судом не містили належних та допустимих доказів оплати орендної плати за вказаний період, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості за договором оренди в розмірі 41 858,68 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Водночас, доводи скаржника в частині того, що судом першої інстанції не враховано платежі у розмірі 15 308,76 грн. (платіжне доручення № 641 від 30.12.2014р. на суму 5 308,76 грн., платіжне доручення № 49 від 11.02.2015р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення від 19.03.2015р. № 111 на суму 5 000,00 грн.) колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Як вбачається з ухвали господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. про порушення провадження у справі, суд першої інстанції зобов'язав відповідача подати суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 06.03.2015р., представник відповідача в судове засідання 06.03.2015р. не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Вказаною ухвалою відкладено розгляд справи на 17.04.2015р., повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Зазначену ухвалу суду відповідач отримав 30.03.2015р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015р. розгляд справи було відкладено на 27.04.2015р. за клопотанням відповідача та повторно зобов'язано його виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

27.04.2015р. на адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник відповідача Голубєва О.П., з якою укладено цивільно - правовий договір на надання послуг з фінансового та бухгалтерського обслуговування перебуває у відпустці, що унеможливлює підтвердження розрахунків орендної плати.

Відзиву на позовну заяву та будь - яких інших документів відповідачем подано не було.

Зазначене клопотання відповідача було відхилено судом першої інстанції.

З огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За змістом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За наведених вище норм законодавства, суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Оскільки на момент прийняття рішення докази сплати заборгованості, як то платіжні доручення, які надані відповідачем суду апеляційної інстанції, в матеріалах справи були відсутні, то, відповідно суд першої інстанції не міг знати про їх існування та врахувати при винесенні рішення у справі, що виключає порушення судом першої інстанції норм процесуального права та скасування чи зміни рішення у відповідній частині.

Суд апеляційної інстанції також не може прийняти надані відповідачем платіжні доручення в якості доказів, оскільки додаткові докази надані лише в суді апеляційної інстанції, в суд першої інстанції не подавались, посилання на неможливість їх подання в суд першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими.

Враховуючи вимоги ст. 101 ГПК України, зазначені додаткові докази не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині сплаченої суми заборгованості в порядку ст. 117 ГПК України, або ж це питання може бути врегульовано на стадії виконання рішення згідно з Законом України ,,Про виконавче провадження".

Щодо позовних вимог в частині стягнення 2 092,93 грн. штрафу та 7 318,54 грн. пені (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 66-67) колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки не оплатив за оренду приміщення, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 9.3 договору орендар несе наступну відповідальність за цим договором:

- при невиконанні чи неналежному виконання зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, орендар сплачує неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, у випадку, якщо прострочення триває 20 календарних днів і більше, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 5% від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення умов договору оренди з оплати понад 20 календарних днів з боку відповідача, а тому перевіривши розрахунок суми штрафу, колегія суддів вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що ж до позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 7 318,54 грн. колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково в розмірі 4 251,24 грн. за період з 16.03.2014р. по 16.09.2014р. на суму боргу 41 858,68 грн.

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції наведених вище приписів не враховано, невірно здійснено розрахунок пені з 16.03.2014р., оскільки нарахування пені повинно здійснюватися з дня прострочення, тобто з 26 числа місяця, за який позивач прострочив оплату, виходячи з простроченої місячної суми, відтак рішення в частині задоволення вимог про стягнення 4 251,24 грн. пені не можна вважати правильним.

Як вже зазначалось вище, ухвалами апеляційного суду від 02.06.2015р., 30.06.2015р. суд зобов'язував позивача подати суду, зокрема, обґрунтований розрахунок штрафних санкцій згідно з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України (помісячно з дня прострочення), та попереджено про наслідки невиконання вимог ухвали.

Позивачем надавались суду розрахунки, зокрема пені, однак вимоги суду щодо розрахунку пені з моменту прострочення помісячно з урахуванням умов (п.5.2) договору та ч. 6 ст. 232 ГК України позивачем не виконано, що не дає можливості суду здійснити перевірку та розрахунок пені, поважності причин неподання витребуваного розрахунку позивачем не наведено.

Відповідно до пункту 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 7 318,54 грн. пені слід залишити без розгляду, а рішення суду в частині стягнення пені підлягає скасуванню.

За змістом пункту 3 статті 103 ГПК апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині нарахування пені, не дотримавшись приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню. В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, тому має бути залишено без змін.

Виходячи з викладеного колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства ,,Віллард груп" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову згідно з рішенням суду розподіляються пропорційно задоволеним вимогам, а тому підлягають зміні, за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його неправильних дій щодо виконання зобов'язань за договором оренди.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п.5 ст. 81, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Віллард Груп" - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015р. у справі № 910/1999/15-г скасувати частково в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4 251,24 грн. пені.

3. Залишити позов без розгляду в частині вимог про стягнення 7 318,54 грн. пені.

4. Змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, стягнувши з Приватного акціонерного товариства ,,Віллард Груп" (код 30167553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Український інвестиційний холдінг" (код 36336201) 1 476,79 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову до суду.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук