Постанова

від 14.07.2015 по справі 910/4723/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/4723/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від Генеральної прокуратури: не з'явився;

від позивача: Ковіка П.П. - представник; Бут Ю.В. - представник; Шишлов О.М. - представник;

від відповідача: Гуринець Д.П. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтерасах держави в особі Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м. Києва

від 20.04.2015р. у справі № 910/4723/15-г (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповдальністю "Фірма "Террапром"

до Міністерства оборони України

про стягнення 16 258 291, 40 грн.

за учатю Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Террапром" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 16 258 291, 40 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 910/4723/15-г позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства оборони України з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь ТОВ "Фірма "Террапром": 15 981 999 (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп. заборгованості та 71 838 (сімдесят одну тисячу вісімсот тридцять вісім) грн. 09 коп. судового збору

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що в описовій частині рішення суд зазначає, що відповідач має претензії стосовно якості постачених за договором № 343/3/133 про закупівлю товарів за державні кошти від 24.12.2014 року позивачем двох кранів з переданих семи одиниць спецтехніки, однак, як наголошує апелянт, позивачем постачено техніку низької якості, що призвело до завищення ціни при укладенні договору.

З цією метою в межах кримінального провадження замовлено проведення незалежних експертиз у ТОВ «Карола» та НДБСЕ «Сантодор».

За результатами проведених експертами досліджень та складених на їх підставі експертних висновків і звітів про оцінку ринкової вартості встановлено, що на окремих кранах змінювалось маркувальне позначення номерів шасі (рами), змінювалось маркувальне позначення номерів кранової установки. Більш того, модельні роки виготовлення автомобілів та кранових установок не відповідають зазначеним у специфікації, а визначена вартість шести одиниць техніки має бути значно меншою, ніж прописана в договорі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що останнім було здійснено поставку 5 автокранів на шасі КрАЗ, відповідно до умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/133 від 24 грудня 2014 року.

Виходячи з п. 4.1. договору про закупівлю товарів за державні кошти розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Скаржник зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Міністерство оборони України не здійснило оплату за продукцію, поставлену на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/133.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/4723/15-г та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання щодо призначення експертизи.

Згідно зч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" N 4 від 23.03.2012 р. господарським судам було роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" N 4 від 23.03.2012 р., недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до матеріалів справи, 04.06.2015р. Міністерство оборони України надало до Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: висновок експерта Науково-дослідного екпертно - криміналістичного центру № 113 від 28.04.2015р.; висновок експерта Науково-дослідного екпертно - криміналістичного центру № 8/1-11-94 від 18.04.2015р.; висновок експерта Науково-дослідного екпертно - криміналістичного центру № 8/1-11-95 від 18.04.2015р.

Вказані висновки автотоварознавчої та трасологічних експертиз зроблені на виконання відповідних постанов винесених слідчим СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Київі лейтенантом міліції Боголюб М.В., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100090002587 від 20.03.2015р..

Положеннями пункту 21 Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлено, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила, відмовити в задоволенні клопотання оскільки в матеріалах справи містяться висновки автотоварознавчої та трасологічних експертиз.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

24.12.2014 Товариством (постачальник) і Міністерством (замовник) укладено договір, про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/133.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується до 27.12.2014 поставити замовникові автомобілі спеціального призначення (29.10.5, автомобільні крани 18-28 т) у асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в специфікації постачання товарів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1 договору).

Підставою для укладення договору є рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства, оформлене протоколом від 18.12.2014 № 75/642/5 (пункту 1.4 договору).

Пунктом 2. 1 договору визначено, що постачальник повинен передати замовнику передбачені договором товари, якість яких відповідає умовам ДСТУ (ГОСТ, ТУ, ІSО тощо), визначених у специфікації.

Контроль якості товарів здійснюється штатними працівниками відділу технічного контролю постачальника та представником замовника - військовою частиною А0107 (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару становить 19 833 999,84 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 305 666,64 грн.

Розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості і кількості проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постальником рахунку-фактури протягом двадцяти банківських днів з дати постачання за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків; дозволяється оплата за поставлені партії товарів; замовник бере на себе фінансові зобов'язання щодо оплати товарів лише за умови наявності відповідних видатків державного бюджету (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору зазначено, що до рахунку постачальником додаються акти приймання-передачі товару та видаткова накладна.

Замовник протягом п'яти днів повертає рахунки постачальнику без оплати в таких випадках: при перевищенні суми договору, визначеної пунктом 3.1 договору; при неналежному оформленні документів (відсутності печатки, підписів, невідповідності форми та змісту актів формам, наведеним у додатках до договору, тощо); при поданні документів на оплату після закінчення строку дії договору; відсутності повного комплекту документів, передбаченого пунктом 4.2 договору (п. 4.3 договору).

Після постачання товару за договором сторони у місячний строк проводять остаточну звірку розрахунків; за умови відсутності заборгованості за наданий товар акт звірки розрахунків між Міністерством та Товариством є підтвердженням повного виконання cторонами договору (пункту 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору постачання товарів здійснюється постачальником до 27.12.2014.

Пунктом 5.2 договору визначено, що місцем поставки товарів є місцезнаходження вантажоодержувача (військова частина А0543).

Приймання товарів за кількістю та якістю проводиться представниками від замовника та від постачальника, оформляється актом приймання-передачі товару, який складає вантажоодержувач (п. 5.7 договору).

Пунктом 5.8 договору зазначено, що у разі виявлення замовником або вантажоодержувачем товарів неналежної якості, постачальник за свій рахунок здійснює додаткове постачання належної кількості товарів або їх заміну на товари належної якості протягом 10 (десяти) робочих днів.

Датою виконання зобов'язання з постачання товарів є дата підписання вантажоодержувачем актів приймання-передавання товару (п. 5.10 договору).

Постачальник гарантує, що товари, які передаються замовнику за договором відповідають вимогам нормативно-технічної документації, зазначеної у паспортах (формулярах); постачальник несе гарантійні зобов'язання за договором; гарантійний термін експлуатації товарів (всі найменування) становить не менше 12 місяців з дня їх постачання до військових частин; заміну неякісних товарів, в яких закінчується термін придатності, постачальник здійснює своїми силами та за свій рахунок протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання письмового повідомлення замовника (підпункти 6.3.4, 6.3.5 пункту 6.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 10.1 договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до матеріалів справи, позивач виконав умови договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 15 981 999,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № 47 від 24.12.2014; актом приймання-передачі товару від 26.12.2014 № 1; товарно-транспортними накладними (від 26.12.2014 № 1-26; від 26.12.2014 № 2-26; від 26.12.2014 № 3-26; від 26.12.2014 № 5-26; від 26.12.2014 № 6-26; від 26.12.2014 № 7-26; від 26.12.2014 № 8-26); актом приймання автокранів від 27.12.2014 № 75.

Слід зазначити, що вищезазначані документи підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Позивачем було зауважено, що останнім було вручено 27.12.2014 представнику Міністерства рахунок-фактуру від 24.12.2014 № 1-24/12 на суму 15 981 999,84 грн.

Відповідач умови договору не виконав та отриманий товар не оплатив у визначений пунктом 4.1 договору строк, товар не повернув.

Міністерство заперечувало проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач поставив неякісний товар, що підтверджується висновками ТОВ "Карола" та НДБСЕ "Сантодор" (від 20.01.2015 № 33628558-09-01-12325.14; від 20.01.2015 № 33628558-09-02-12325.14; від 16.01.2015 № 1601/1G; від 16.01.2015 № 1602/1G; від 16.01.2015 № 1601/3G; від 16.01.2015 № 1601/4G; від 16.01.2015 № 1601/5G; від 16.01.2015 № 1601/6G; від 16.01.2015 № 1601/7G від 16.01.2015) і звітами про оцінку ринкової вартості автокранів (від 02.01.2015 № 3474/4; від 02.01.2015 № 3476/4; від 02.01.2015 № 3475/4; від 02.01.2015 № 3473/4; від 02.01.2015 № 3479/4; від 02.01.2015 № 3478/4; від 02.01.2015 № 3480/4).

Статтею 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Разом з тим, відповідач не звернувся до позивача у встановлено договором та ЦК України порядку з відповідною вимогою про заміну неякісного товару.

Що ж до завищення вартості товару, то слід зазначити про те, що, укладаючи договір, сторони узгодили всі його умови, зокрема ціну.

Відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Претензії щодо якості виникли у відповідача лише до двох кранів, у свою чергу відповідач не пояснив причини невиконання обов'язку з оплати решти поставленого товару належної якості.

З огляду на наведене відповідач документально не підтвердив наявність підстав для невиконання обов'язку за договором щодо оплати отриманого та прийнятого без зауважень товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач умови договору не виконав, заборгованість за отриманий від позивача товар у сумі 15 981 999,84 грн. не погасив.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15 981 999,84 грн. заборгованості.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 276 291,56 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частинами першою та другою ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з тим, п. 7.3 договору встановлено, що відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів - 0 (нуль) процентів.

Відповідач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б спростовували доводи позивача.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню щодо стягнення основного боргу, в решті ж позовних вимог слід відмовити.

Викладені в апеляційнйних скаргах доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду, а також змістом спірного договору, який укладався між сторонами.

Стосовно доводів викладених в апляційній скарзі Заступника Генерального прокурора слід зазначити наступне, що при винесенні рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 року по справі №910/4723/15-г було вивчено висновки, надані фахівцями Приватного підприємства науково-дослідне бюро судових експертиз «Сантодор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Карола» та відповідно до чинного законодавства України надано їм правову оцінку, як доказам по справі, що відображено безпосередньо у рішенні.

При винесенні рішення Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2015 року по справі №910/4723/15-г не було враховано той факт, що відповідно до висновків, наданих Приватним підприємством науково-дослідне бюро судових експертиз «Сантодор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карола» щодо ринкової вартості поставленого товару, вартість автокранів, поставлених на виконання умов договору №133343/3/133 про закупівлю товарів за державні кошти від 24 грудня 2014 року є нижчою, ніж та, що встановлена договором, слід зауважити, що ціною, згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України є виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Частиною 1 ст. 190 Господарського кодексу України на всі види продукції (робіт, послуг) встановлюються вільні ціни, за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Згідно з ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Крім того, договір №343/3/133 від 24 грудня 2015 року було укладено між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Террапром» на підставі рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України, яким у протоколі №75/642/5 від 18 грудня 2014 року, переможцем конкурсних торгів щодо поставки автомобілів спеціальної призначеності (29.10.5) (автомобільні крани 18-28 т), було визнано ТОВ «Фірма «Террапром».

Відповідно до пропозиції, обраної комітетом з конкурсних торгів Міністерства оборони України, було укладено договір №343/3/133 від 24 грудня 2014 року про закупівлю товарів за державні кошти, в якому сторони ще раз підтвердили вартість обладнання, яке підлягає поставці.

При винесенні рішення Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2015 року, до правовідносин, які склалися між сторонами з приводу ціни товару, було застосовано положення чинного законодавства України, які регулюють порядок погодження сторонами при укладенні господарських договорів істотних умов договору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, якщо господарський договір вважається укладеним, то між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Отже, ціну товару, який підлягав поставці за умовами договору №343/3/133 від 24 грудня 2015 року про закупівлю товарів за державні кошти було сформовану у чіткій відповідності до вимог законодавства України про закупівлю товарів за державні кошти, що і було встановлено при винесенні рішення Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2015 року по справі №910/4723/15-г.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Стосовно доводів викладених в апеляційній скарзі позивача слід зазначити наступне, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачене частиною шостою ст. 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, п. 7.3 договору встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів - 0 (нуль) процентів.

Тому вимоги позивача щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 276 291,56 грн. є безпідставними, оскільки сторони скористалися своїм правом та самостійно погодили їх розмір.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційних скарг, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтерасах держави в особі Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 910/4723/15-г залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповдальністю "Фірма "Террапром" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 910/4723/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015р. у справі № 910/4723/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4723/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська