Ухвала

від 09.06.2015 по справі п/811/3448/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"09" червня 2015 р. справа № П/811/3448/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №П/811/3448/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Арсенал 2002"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В жовтні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001502202 від 23.09.2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120 834 грн., в тому числі за основним платежем - 96 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 167 грн. та №0001512202 від 23.09.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 114 791 грн. в тому числі за основним платежем - 91 833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 958 грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 01.09.2014 року по 03.09.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТОВ "Компанія Арсенал 2002" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Інтеко-Трейд" за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №181/11-23-22-02/38613813 від 05.09.2014 р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 91 833,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за травень 2013 року на суму 96 667,00 грн. (а.с.13-39).

Відповідно до акту №181/11-23-22-02/38613813 від 05.09.2014 р. правочин між позивачем та ПП "Інтеко-Трейд" спрямований не на реальне настання правових наслідків, зазначено про завищення позивачем задекларованих витрат в загальній суму 483 333 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 96 667 грн. в частині взаємовідносин з ПП "Інтеко-Трейд", які на думку Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, не носять реального характеру (а.с.13-39).

Позиція податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ПП "Інтеко-Трейд" ґрунтується на отриманому акті перевірки Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 26.05.2014 року №103/11-23-22-02/38340369 контрагента позивача щодо фіктивності його діяльності "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Інтеко-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.09.2012 по 31.12.2013 року".

На підставі акту перевірки від 05.09.2014 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001502202 від 23.09.2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120 834 грн., в тому числі за основним платежем - 96 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 167 грн. та №0001512202 від 23.09.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 114 791 грн. в тому числі за основним платежем - 91 833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 958 грн. (а.с.9,11).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №0001502202, №0001512202 від 23.09.2014 року, з наступних підстав.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Компанія Агромир", СП "Петрівське" та ПП "Віктор і К" (покупці) та ТОВ "Компанія Арсенал 2002" (продавець), останнє взяло на себе зобов'язання передати у власність покупців обладнання та виконати роботи з монтажу цього обладнання, а покупці зобов'язалися прийняти товар і оплатити його (а.с.41-49, 71-75, 88-92).

З метою виконання своїх зобов'язань, як продавця, перед ТОВ "Компанія Агромир", СП "Петрівське" та ПП "Віктор і К", позивач залучив за договорами №22/04 від 22.04.2013 р. та №26/04 від 26.04.2013 р. ПП "Інтеко-Трейд" (виконавець), останнє взяло на себе зобов'язання здійснити наступний перелік робіт, а саме, збирання металоконструкцій Хоперний Бункер 1103.070845-ZО шт.1, збирання металоконструкцій норія 50 тон/год - 30.40 м шт. - 1 та 50 тон/год - 19.00 м. шт. - 0,875, роботи по збиранню Зерносушарки 2133 - 1 шт. та UА-132 - 1 шт., а замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця в повному обсязі (а.с.109, 113).

ПП "Інтеко-Трейд" виконало для позивача необхідний об'єм робіт на суму 580 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 96 667,00 грн., що підтверджується податковими накладними та актами здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.111-112, 114-115). Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується доказами та відображено в акті (а.с.110).

Дані роботи позивачем, як продавцем, в подальшому передано замовникам ТОВ "Компанія Агромир", СП "Петрівське" та ПП "Віктор і К", що підтверджується актами здачі-приймання товару і робіт, а також фотокартками змонтованого обладнання (а.с.158-174). Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується доказами та відображено в акті (а.с.105-108).

Суму 483 333,00 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат за 2013 рік, а суму ПДВ 96 667,00 грн. - до складу податкового кредиту за травень 2013 року (а.с.134 а - 143).

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ПП "Інтеко-Трейд" підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З акту перевірки вбачається, що ПП "Інтеко-Трейд" перебував на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки акта від 26.05.2014 р. №103/11-23-22-02/38340369 Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Матадор", №7211/224/34914473 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Інтеко-Трейд". Апелянт зазначає: постановою слідчого з ОВС ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 16.10.2013 року "Про призначення позапланової перевірки ПП "Інтеко-Трейд" визначено: "Слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №32013120000000087 від 26.02.13 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України вчиненого службовими особами Підприємства громадського об'єднання "Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника "Фірма Ласка", які за рахунок здійснення протягом квітня-жовтня 2011 р., січня-липня 2012 р., нікчемних та безтоварних фінансово-господарських операцій з ПП "Еверест" та ФОП ОСОБА_1, безпідставно зависили податковий кредит з ПДВ, в результаті чого занизили об'єкт оподаткування та як наслідок умисно ухилились від сплати до бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, а висновки акту перевірки, що ґрунтуються на наведених доказах, не можуть бути покладені у підставу прийняття податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Згідно висновків акту перевірки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ПП "Інтеко-Трейд" по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ПП "Інтеко-Трейд" підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

ПП "Інтеко-Трейд" на час здійснення господарських операції з позивачем перебував на обліку як платник податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 96 667 грн. до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 114 791 грн. в тому числі за основним платежем - 91 833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 958 грн., оскільки позивачем правомірно віднесені витрати за договорами з ПП "Інтеко-Трейд" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №П/811/3448/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун