Постанова

від 07.07.2015 по справі 804/2428/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/2428/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005932203 від 09.10.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 18.09.2014 року по 20.09.2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ "Велес Ойл" (код 37149258) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Антарес" за період липень 2014 р., за результатами якої складено Акт № 3301/2203/37149258 від 19.09.2014 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ

"Велес Ойл", а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Велес Ойл" операцій по ланцюгу з ТОВ "Антарес" (код 31037491) за період липень 2014р на суму 2327187,87 грн.; порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2014 р. на загальну суму 1967465,00 грн.; ТОВ "Велес Ойл" у зв'язку з порушеннями, встановленими Актом перевірки не має права на віднесення до складу податкового кредиту в наступних податкових періодах сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Антарес" за липень 2014 р. в розмірі 359723,00 грн.

09.10.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0005932203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання на суму у розмірі 2 951 197,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 967 465,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 983 732,50 грн.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистика та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) згідно договорів поставки нафтопродуктів від 01.07.2014 р. №ДГ0107-7, від 02.07.2014 р. №ДГ0207-1, від 31.07.2014 р. №ДГ3107-1.

Згідно умов вказаних договорів, постачальник (ТОВ "Антарес") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Велес Ойл"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

Товар поставляється на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належить ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використання ним на підставі цивільно-правових договорів (Інкотермс-2010).

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі товару або інших документів.

На виконання договорів суб'єктом господарювання виписано (оформлено) наступні первинні документи: договір поставки нафтопродуктів №ДГ0207-1 від 02.07.2014 р., додаткова угода №140731000000016 від 02.07.2014 р., додаткова угода від 01.11.2014 р. до договору поставки нафтопродуктів №ДГ-0207-1 від 02.07.2014 р.; договір поставки нафтопродуктів №ДГ0107-7 від 01.07.2014 р., додаткова угода №140731000000015 від 01.07.2014 р., додаткова угода від 01.11.2014 р. до договору поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-7 від 01.07.2014 р.; договір поставки нафтопродуктів №ДГ3107-1 від 31.07.2014 р., додаткова угода №140731000000017 від 31.07.2014 р., додаткова угода від 01.11.2014 р. до договору поставки нафтопродуктів №ДГ-3107-1 від 31.07.2014 р.; сертифікат відповідності серії ВВ (зареєстровано в реєстрі за №UA1.035.0193651-11), сертифікат відповідності серії ВВ (зареєстровано в реєстрі за №UA1.035.0070536-12), сертифікат відповідності серії ВВ (зареєстровано в реєстрі за №UA1.035.0193654-11); аналітичний журнал-ордер по рах. №631; акти приймання-передачі нафтопродуктів №140731000000017, №140731000000016, №140731000000015 від 31.07.2014 р., акт №07260 приймання-передачі виконаних послуг згідно договору №1008/10-13 від 10.08.2010 р., протокол узгодження ціни до договору №1008/10-13 від 10.08.2010 р., додаткові угоди до договору №1008/10-12 від 10.08.2010 р.; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №22 від 29.03.2012 р., додаткові угоди до вказаного договору №4 від 27.09.2013 р., №2 від 28.12.2012 р., №3 від 16.04.2013 р., б/н від 28.12.2013 р.; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортним №3743 від 01.11.2013 р. додаткова угода від 31.01.2014 р. до договору №3743 від 01.11.2013 р.; договір на зберігання №1008/10-12 від 10.08.2010 р., акт №07178 приймання-передачі виконаних послуг згідно договору №1008/10-12 від 10.08.2010 р., акти прийому-передачі товарів до договору №1008/10-12 від 10.08.2010 р.; акт здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0001 749; акт №073 приймання-передачі виконаних послуг згідно договору №3743 від 01.11.2013 р.; податкові накладні №12, 17, 19, 178, 260 від 31.07.2014 р.; платіжні доручення №5818, №5807 від 11.07.2014 р., №5907 від 18.07.2014 р., №5976 від 29.07.2014 р., №5978, №5979 від 31.07.2014 р., №6393, 6394, 6395 від 20.03.2015 р.; товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів за липень 2014 р. за формою №1-ТТН (нафтопродукт).

Щодо ненадання податковому органу сертифікатів відповідності згідно запиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України в листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

До того ж, слід зазначити, що сертифікати якості на поставлені нафтопродукти були надані позивачем як при поданні заперечень до акту перевірки так і до суду першої інстанції, як і платіжні доручення на оплату товару за договорами поставки (т. 1 а.с. 43-45, т. 2 а.с. 31-34).

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Суд апеляційної інстанції також не може погодитись із висновками суду першої інстанції про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ "Антарес" з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем вчинено не було.

Отже, в рамках даної справи і на що не звернув уваги суд першої інстанці, відповідачем не надано доказів, які свідчать про те, що товар насправді не поставлявся позивачеві, або поставлявся іншою особою ніж та, що вказана в первинних документах та не доведено здійснення підприємством та його контрагентом узгоджених дій, спрямовиних на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Як встановлено, подані платником документи на обґрунтування понесених витрат за операціями, що розглядаються у їх сукупності відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять усі необхідні реквізити, дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій.

Доводи відповідача про відсутність у спірного постачальника задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи (так само як і посилання відповідача на наявність ознак «транзитера» у ТОВ «Антарес») є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого підприємство не може нести відповідальність.

Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Відомості ж про наявне у контрагентів на праві власності або оренди майно не знаходяться у вільному доступі, у зв'язку з чим у підприємства була відсутня реальна можливість перевірити такі дані відносно його постачальника.

Так само і перевірка фактичного перебування контрагента за місцем реєстрації не входить до кола обов'язків платника податків-покупця, а відтак не може впливати на порядок формування ним даних податкового обліку.

Щодо припущення відповідача, що по своїй суті операції між ТОВ "Антарес" і ТОВ "Велес Ойл" не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Кваліфікуючою ознакою поняття господарської діяльності, визначеної в п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є отримання доходу.

Частиною 1 статті 43 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, ТОВ "Велес Ойл" здійснювало право надане законом на ведення вільної на власний ризик підприємницької діяльності, та керуючись принципом вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, укладало договори поставки та інші договори, з метою подальшого отримання доходу. Зазначена мета реалізовувалася шляхом реалізації придбаних нафтопродуктів через мережу АЗС, перелік договорів оренди яких зазначено в Акті перевірки.

Тобто, в цьому сенсі ТОВ "Велес Ойл" керувалось принципом розумної економічної причини (ділової мети), передбаченої п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, та одержувало економічний ефект у результаті господарської діяльності, у вигляді доходу, з якого сплачувало податки і збори. Тобто, жодного порушеня п.п. 41.1.36 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України не відбулося.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Беручи до уваги викладене, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції вищезазначене враховано не було.

У відповідності до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ».

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005932203 від 09 жовтня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ОЙЛ" судовий збір у сумі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай