Постанова

від 17.07.2015 по справі 2а-10146/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-10146/11/1470

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Тріадіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТК» про визнання недійсними договорів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те, що договори №145-ТР від 05 травня 2011 року та №136 від 05 травня 2011 року укладені сторонами з метою створення штучного податкового кредиту з ПДВ та ухилення від оподаткування, оскільки жодної необхідності укладати такий договір та отримувати послуги і відповідно - сплачувати їх вартість, не було, просив суд, відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України: визнати недійсними договори між ТОВ Компанія «Тріадіс» і ТОВ «ВСТК» №145-ТР та №136 від 05 травня 2011 року; застосувати наслідки недійсності правочину, і відповідно до ст.. 208 ГК України та ч.3 ст. 228 ЦК України стягнути з ТОВ «ВСТК» вартість всього отриманого за договором №145-ТР від 05 травня 2011 року у сумі 63384 грн. в дохід держави; застосувати наслідки недійсності правочину і відповідно до ст.. 208 ГК України та ч.3 ст. 228 ЦК України стягнути з ТОВ «ВСТК» вартість всього отриманого за договором від 05 травня 2011 року №136 в сумі 2299193 грн. 30 коп. в дохід держави; застосувати наслідки недійсності правочину і відповідно до ст.. 208 ГК України та ч.3 ст. 228 ЦК України стягнути з ТОВ «ВСТК» в дохід держави все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного за договором від 05 травня 2011 року №136, а саме - дизельне паливо в кількості 261, 727 т.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 30 серпня 2013 року ухвалено постанову про відмову Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - ДПІ) у задоволенні позову.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані правочини не є таким, що порушують публічний порядок та відповідають моральним засадам суспільства. Несплата сторонами правочину податків, не впливає на дійсність самого правочину. Всі надані позивачем аргументи щодо недоліків товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, стосуються можливості виконання чи не виконання спірних правочинів, та не вказують на протиправність змісту правочинів. Невиконання своїх зобов'язань за цивільно-правовим договором та виготовлення завідомо неправдивих документів про його виконання, з метою отримання податкової вигоди, не може бути підставою для визнання його недійсним.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову.

Обргунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач послався на ту обставину, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що за даними декларації з податку на прибуток від 19 лютого 2011 року №338333 основні засоби у ТОВ «ВСТК» відсутні, балансова вартість запасів - відсутня, що не підтверджує факт здійснення ТОВ «ВСТК» видів діяльності заявлених підприємством та формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. До декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011 року податок к1/1 не надавався. Значення в рядках 04.10 - «витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2011 року склала 1 особу. Все це вказує на неможливість фактичного здійснення ТОВ «ВСТК» господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 228 ЦК України «Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 ЦК визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Звідси можна зробити висновок, що, статтею 228 ЦК встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 ЦК).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в період з 08 серпня 2011 року по 12 серпня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія «Тріадіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «ВСТК» за період травень 2011 року.

Під час перевірки було встановлено, що 05 травня 2011 року між ТОВ Компанія «Тріадіс» (покупець) та ТОВ «ВСТК» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Кількість товару, ціна визначаються накладними.

ТОВ Компанія «ТРІАДІС» надано до перевірки договір від 05.0.2011 №145-ТР про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладе ТОВ «ВСТК» (Експедитор) в особі директора Бунько Р.А. з одного боку та ТОВ Компанія «ТРІАДІС» (Замовник) в особі директора Синюк О.В. з іншого боку. Згідно з умовами договору, Експедитор надає послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні. На підставі даного договору Експедитор надає наступні послуги: - здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України на під відповідних заявок; - розсилає товарно-транспортну документацію; - здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; - приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує з замовником претензійні питання, - за згодою сторін виконує інші доручення Замовника.

На адресу ДПІ надійшов акт від 29.07.11 №1919/23-513/35179825 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСТК» (код ЄДРПОУ 35179825), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.11 по 31.05.11».

В акті від 29.07.11 №1919/23-513/35179825 викладене наступне: за даними декларації з податку на прибуток від 19.02.2011 р. № 338333 основні засоби у ТОВ «ВСТК» відсутні, балансова вартість запасів - відсутня, що не підтверджує факт здійснення ТОВ «ВСТК» видів діяльності, заявлених підприємством та формування податкових зобов'язань з по податку на додану вартість. До декларацій з податку на прибуток за 1 кв. 2011 додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 04.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизацій відрахувань" декларацій відсутні.

Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1 квар 2011 року складала 1 особу.

Отже, під час проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ВСТК» господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів.

Відповідно до п. 186.1. ст. 186 ПКУ, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передба 1 у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до пп. 10.5. п. 10 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 (далі - Правила), місце фактичної здачі - приймання для перевезення точно зазначається в Договорі з наступним уточненням у заявці.

Наведені факти щодо відсутності в ТОВ «ВСТК» будь-яких складських приміщень, придатних для зберігання нафтопродуктів, оскільки відсутні документи про навантаження і розвантаження товару, дають підстави стверджувати про відсутність реальної поставки товару Відповідачу,.

Згідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2011 р. за договором № й 145-ТР від 05.05.2011 р. ТОВ «ВСТК» здійснив виконання транспортно-експедиторських послуг за травень 2011 р. в обсязі 222,4 тон. Однак, згідно товарно-транспортних накладних, ТОВ «ВСТК» поставило в травні 2011 р. ТОВ «Компанія Тріадіс» 261,727 т нафтопродуктів.

Також, згідно товарно-транспортних накладних, ТОВ "Компанія Тріадіс" власними силами і перевозило товар 30 травня 2011 року та 23 травня 2011 року у загальній кількості 57,816 т.

Між тим за наведеним вище договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 05 травня 2011 №136. ТОВ «ВСТК», як продавець товару, зобов'язаний передати товар покупцю без будь-яких додаткових умов і договорів.

Таким чином надання ТОВ "ВСТК" на користь ТОВ Компанія «Тріадіс» послуг з організації перевезення найманим вантажним транспортом, який належить ТОВ «Компанія Тріадіс» не відповідає умовам договору, цілям і завданням господарської діяльності, оскільки покупець товару ТОВ «Компанія Тріадіс» мало право отримати товар безпосередньо на складі постачальника без укладення додаткового договору, по якому необхідно сплатити кошти за послуги, які в дійсності надаються за іншим правочином. Організація перевезення вантажу є обов'язком ТОВ «ВСТК» як постачальника товарів.

Наведене дає підстави стверджувати про укладання договору (№ 145-ТР від 05.05.2011 р.) з метою створення штучного податкового кредиту з ПДВ та намір ухилитися від оподаткування.

Підтвердженням цьому є встановлення податківцями недоліків оформлення товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «ВСТК» на адресу ТОВ «Компанія Тріадіс».

Так, в жодній товарно-транспортній накладній конкретно не зазначено пункти навантаження та розвантаження. Більш того, в одних товарно-транспортних накладних зазначено пункт розвантаження - м. Миколаїв, в інших - м. Южноукраїнськ. При цьому, згідно договору оренди № 10/03-1 ІЗ- від 03 березня 2010 р., ТОВ «Компанія Тріадіс» орендує в ТОВ «Миколаївська технічна компанія» нерухоме майно розташоване за адресою: м. Южноукраїнськ, Гідрокомплекс, 12.

Також в товарно-транспортних накладних відсутнє посилання на посадову особу вантажовідправника, яка здала товар для перевезення, відсутній її підпис та штамп. Не зазначено і посадову особу та її ім'я, яка дозволила відпуск товару.

Згідно товарно-транспортних накладних від 30 травня 2011 року, 27 травня 2011 року, 17 травня 2011 року, товар перевозився ПП ОСОБА_3 Проте, в зазначених накладних відсутні будь-які печатки, штампи або підписи зазначеного підприємця або його уповноважених осіб, відсутня будь-яка інформація, що дозволить ідентифікувати зазначеного підприємця (адреса, ідентифікаційний код і т.ін.).

Відповідно до пп. 11.6 п. 11 Правил приймання вантажу, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Ця обставина свідчить про те, що приймання вантажу перевізником не відбулось та, як наслідок, не було перевезення товару.

Згідно пп. 11.9 п. 11 Правил, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил. В порушення п.п.8.25, 826 п.8 в товарно-транспортних накладних не зазначено час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. В жодній товарно-транспортній накладній немає посилання на номер подорожнього листа, до перевірки подорожні листи не надано.

Хоча, згідно з п. 1 Правил, дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. За пп. 11.1 п. 1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Згідно пп. 11.3 п. 11 Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

ТОВ «Компанія Тріадіс» не надано до перевірки дорожніх листів, що ще одним доказом відсутності перевезення вантажу.

Таким чином, через зазначені недоліки, всі товарно-транспортні накладні, виписані ТОВ «ВСТК» на адресу ТОВ «Компанія Тріадіс» не можна вважати доказом реальної поставки товару, а відсутність важливих реквізитів вказує на удаваність такої поставки. Відсутність доказів постачання товару свідчить про ненадання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір від 05 травня 2011 №136 укладений з метою мінімізації грошових зобов'язань ТОВ «Компанія Тріадіс», тобто з метою ухилення від оподаткування. Досліджене господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Відтак, договір від 05 травня 2011 №136 має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ч.3 ст. 228 ЦК України.

Згідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання…».

Зважаючи на те, що при прийнятті постанови від 30 серпня 2-13 року Миколаївським окружним адміністративним судом невірно застосовано норми матеріального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення та ухвалити нову постанову суду про задоволення адміністративного позову ДПІ у повному обсязі.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва - задовольнити повністю.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити повністю.

Визнати недійсними договори між ТОВ Компанія «Тріадіс» і ТОВ «ВСТК» №145-ТР та №136 від 05 травня 2011 року.

Застосувати наслідки недійсності правочину, і відповідно до ст.. 208 ГК України та ч.3 ст. 228 ЦК України: стягнути з ТОВ «ВСТК» в дохід держави вартість всього отриманого за договором №145-ТР від 05 травня 2011 року у сумі - 63384 грн.; стягнути з ТОВ «ВСТК» вартість всього отриманого за договором від 05 травня 2011 року №136 в сумі - 2299193 грн. 30 коп.; стягнути з ТОВ «ВСТК» в дохід держави все належне - з неї ТОВ Компанія «Тріадіс» на відшкодування одержаного за договором від 05 травня 2011 року №136, а саме - дизельне паливо в кількості 261, 727 тон.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: