Ухвала

від 08.07.2015 по справі 804/15337/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/1981/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засыдання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Дмитренка О.О.,

представника відповідача - Української Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 804/15337/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - АК "Харківобленерго") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року № 0000235103 та № 0000245103.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі СДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "ПКФ "Нонвесттех", ТОВ "Проектний інститут "Запорізький Промбудпроект", ТОВ "Ексімтрейд", ТОВ "Південна хімічна компанія "Союз-Реагент", ТОВ "ТБМ-Буд Будівельні технології", ФОП ОСОБА_1., ТОВ "Трастова компанія "Аметист", ТОВ "НВПК " Дніпробудпроект ", ТОВ "Луганьспецмаш", TOB "ВО "Прогрес", ТОВ "Промліга", ПП "Промімпекс" за період з 01 квітня 2010 року по 31 січня 2014 року, за результатами якої складено акт №13/28-01-51-03/24432974 від 25 квітня 2014 року (далі - Акт).

Висновки акту вказують на порушення позивачем вимог: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 7 948 200,53 грн.; підпункту 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податковою кредиту наступного податкового періоду ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2013 року на суму 3 152 351,40 грн.; підпункту 7.7.1, 7.7.2, пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму на суму 3 152 351,40 грн.

За даними висновками СДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 12 травня 2014 року №0000235103, яким ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 941 934,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 7 948 200,53 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 993 733,72 грн. та форми "В1" від 12 травня 2014 року №0000245103, яким ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступник періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 152 351,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 436 145,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, спірні господарські операції мали місце і у період дії Податкового кодексу України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені статтею 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення витрат підприємства до валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Судами встановлено, що у перевіреному періоді між позивачем та ТОВ "ПКФ "Нонвесттех", ТОВ "Проектний інститут "Запорізький Промбудпроект", ТОВ "Ексімтрейд", ТОВ "Південна хімічна компанія "Союз-Реагент", ТОВ "ТБМ-Буд Будівельні технології", ФОП ОСОБА_1., ТОВ "НВПК "Дніпробудпроект", ТОВ "Луганьспецмаш", TOB "ВО "Прогрес", ТОВ "Промліга", ПП "Промімпекс" укладено ряд контрактів (договорів), за умовами яких останні надають товари, послуги, а позивач оплачує їх.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів, зокрема, відповідні контракти (договори), податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні та залізничні накладні, акти приймання виконаних робіт. Розрахунки по операціям здійснювались у безготівковій формі.

При цьому, судами встановлено, що вищенаведені первинні документи містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку що оскаржувані господарські операції у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів та підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 804/15337/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: