Постанова

від 29.06.2010 по справі 2-а-1541/10/1970

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1541/10/1970

"29" червня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А.

при секретарі

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 Доручення № 05/1851 від 30.12.2009 року ,

представник відповідача - ОСОБА_2 Довіреність №24 від 20.09.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Підволочиського районного центру зайнятості

до товариства з обмеженою відповідальністтю "Агрофірма Нива"

про стягнення заборгованості та

зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»

до Підволочиського районного центру зайнятості

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2008 року Підволочиський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 27393 грн. 84 коп. та пені в сумі 10 349 грн. 25 коп., всього на загальну суму 37 743 грн. 09 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті страхових внесків.

04 лютого 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»звернулось до Підволочиського районного центру зайнятості з зустрічним позовом про визнання дій відповідача щодо несписання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страховим внескам незаконними та зобов'язання вчинити дії щодо списання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страхових внесках.

Зустрічний позов мотивований тим, що у 2004 році Товариство звернулось до центру зайнятості з клопотанням про списання безнадійної заборгованості на підставі форс-мажорних обставин, а саме: сильних дощів 10 липня 2004 року на площах Агрофірми. Проте районний центр зайнятості відмовив у задоволення цього клопотання.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, в задоволенні первісного позову відмовлено та задоволено зустрічний позов.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30 березня 2010 року Постанову Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20 квітня 2010 року, матеріали справи за позовом Підволочиський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 27393 грн. 84 коп. та пені в сумі 10 349 грн. 25 коп. передано за підсудністю Тернопільському окружному адміністративному суду.

В судовому засіданні, по первинному позову - Підволочиського районного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 27393 грн. 84 коп. та пені в сумі 10 349 грн. 25 коп., представник Підволочиського районного центру зайнятості позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», щодо позову Підволочиського районного центру зайнятості заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях (т.2 а.с.11-15), просив в задоволені позову відмовити. Просив також врахувати, що Підволочиським районним центром зайнятості пропущено строк звернення з позовом до суду, який встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та цільовими фондами»(в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) та становить три роки.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»до Підволочиського районного центру зайнятості про визнання дій відповідача щодо несписання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страховим внескам незаконними та зобов'язання вчинити дії щодо списання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страхових внесках представник Товариства в судовому засіданні підтримав, з мотивів викладених в позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник Підволочиського районного центру зайнятості зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»не визнав, просив в задоволені позову відмовити з тих мотивів, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та цільовими фондами»не підлягає до застосування до правовідносин, які існували між Підволочиським районним центром зайнятості та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»з приводу сплати та нарахування страхових внесків, так як ці платежі не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування".

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»(надалі -Товариство) зареєстроване в Центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі -Фонд) з 12.06.2000 року за № 19140231.

23 березня 2007 року Центром зайнятості проведено перевірку Товариства щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків з загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року.

Перевіркою виявлено порушення правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків та складено акт від 23.03.2007 року № 17/137 щодо несвоєчасного перерахування до Фонду страхових внесків які виникли в минулих періодах у сумі 29 753 грн. 45 коп.; в акті також зазначено про нарахування пені в сумі 7 989 грн. 64 коп. (т. 1 а.с. 10-17).

Акт перевірки від 23.03.2007 року № 17/137 підписано Товариством.

Відповідними посадовими особами органів Фонду не приймався акт ненормативного характеру про застосування до Товариства фінансових санкцій за результатами перевірки.

Вимога про сплату недоїмки та пені викладена Фондом у надісланій Товариству Претензії №05/415 від 05.06.2007 року. Відповідно до змісту претензії, недоїмка на суму 41 944,38 грн. виникла в 2004 році та сплачена Товариством частково на суму 13 065,00 грн., причому Фондом зазначено, що залишок недоїмки в сумі 28 879,38 грн. та пені в сумі 2 359, 61 грн. залишається не сплачений та не підлягає до списання не зважаючи на те, що виникла в наслідок не переборної сили. Запропоновано Товариству сплатити заборгованість і пеню на суму 37 743,09грн. (т.1 а.с.8).

Заборгованість на суму в суму 37 743,09 грн. (27 393, 84 грн. недоїмки зі сплати страхових внесків та 10 349,25 грн. пені), яка є предметом спору у даній справі, виникла за період з 01.04.2003 року по 01.01.2005 року, що підтверджується поясненнями сторін та іншими доказами у справі, в тому числі з актом взаємозвірки розрахунків між Фондом та Товариством проведеної на вимогу суду, розрахунками заборгованості наданими сторонами, актами перевірки №19 від 30.05.2005 року та №17/137 від 23.03.2007 року.

Судом також встановлено, що в липні 2004 року на площах Товариства загинули посіви сільськогосподарських культур внаслідок несприятливих погодних умов, які відповідно до довідки Торгово-промислової палати України від 30 вересня 2004 року № 4331/05-4 є форс-мажорними обставинами.

На підставі цього висновку Товариство звернулось до Центру зайнятості з клопотанням про списання безнадійної заборгованості згідно із ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та цільовими фондами»у сумі 29 941 грн. 40 коп.

Центр зайнятості відмовив в списанні заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що звернення Центру зайнятості до суду з позовом відповідає приписам частини другої статті 124 Конституції України, статей 2, 3, 6 Закону України В«Про судоустрій УкраїниВ» і є правомірним. Таку ж правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 22.06.2004 зі справи № 2-13/12765-03.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття В» (далі - Закон № 1533), який набрав чинності з 01.01.2001 року.

Згідно з частиною другою статті 35 цього Закону Товариство зобов'язано своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття.

Статтею 38 Закону № 1533 передбачено, що в разі несвоєчасної або неповної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків та пеню. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 38 Закону № 1533 право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду надано керівнику виконавчої дирекції Фонду, його заступникам, керівникам робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

Безпосередньо порядок проведення органами Фонду перевірок та прийняття рішень за їх результатами визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі -Інструкція), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 за № 30/5221.

Підпунктом 9.6 Інструкції (в редакції яка діяла на момент проведення перевірки Фондом та на час подання позову) також встановлено, що право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають директор Державного центру зайнятості, його заступники, директор центру зайнятості Автономної Республіки Крим, директори обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступники.

Відповідно до підпункту 9.7 Інструкції (в редакції, що діяла на час подання даного позову) не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника в судовому порядку відповідно до законодавства.

Отже, стягненню фінансових санкцій має передувати прийняття уповноваженою особою рішення про їх застосування.

Суд встановлено відсутність рішення осіб, визначених у частині четвертій статті 38 Закону № 1533, про застосування фінансових санкцій до Товариства, а тому стягнення з Товариства пені на суму 10 349,25 грн. є безпідставним.

Посилання Фонду на те, що акт перевірки у встановленому порядку не визнано недійсним та не скасовано, та Фондом надіслано Товариству претензію за підписом директора Підволочиського районного центру зайнятості не може бути обґрунтуванням правомірності нарахування Товариству пені, оскільки акт перевірки відповідно до статей 1, 12 ГПК України та статей 1, 17 КАС України самостійному оскарженню в судовому порядку не підлягає.

Крім того, форма, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

На момент оформлення Фондом Претензії за вих. № 05/415 від 05.06.07 року, в Інструкції було визначено типову форму Рішення про стягнення донарахованих сум страхових внесків та застосування фінансових санкцій (Додаток №7), причому ні Інструкцією, ні Законом № 1533 не було надано право Фонду оформляти рішення про нарахування пені та штрафу за формою Претензії.

Слід також відмітити, що відповідно до статті 38 Закону № 1533 та п.9.6. Інструкції (в редакція які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду надано керівнику виконавчої дирекції Фонду, його заступникам, керівникам робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники, а не керівникам районного центру зайнятості.

Правом накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду, а саме міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники наділені з 31.01.2009 року, а саме з моменту набрання чинності Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI, яким внесено відповідні зміни в абзац другий частини четвертої статті 38 Закону № 1533.

В свою чергу, твердження Товариства про поширення на спірні правовідносини дії Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами В» в тому числі, щодо строків позовної давності є невірним, оскільки страхові внески до Фонду не є податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом № 1533, таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 13.09.2005 року зі справи № 3/199 та у пункті 2 статті 38 Закону № 1533 визначено, що строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Відповідно, Товариство має непогашену заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 27 393,84грн., а тому вимоги Фонду в цій частині є правомірними.

Вимоги зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»до Підволочиського районного центру зайнятості про визнання дій Фонду щодо несписання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страховим внескам незаконними та зобов'язання вчинити дії щодо списання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страхових внесках суд вважає такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. п. «г»ч. 2 п. 18.2.1. ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та цільовими фондами»(в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

В преамбулі Закону України N 2181 (зі змінами, внесеними згідно із Законом N 550-IV від 20.02.2003 р.) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Разом з тим, аналіз положень наведеного Закону, Закону України "Про зальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону України "Про систему оподаткування" не дає підстав для віднесення страхових внесків на зальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом ст. 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування".

Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлює, що ставки, механанізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у статтях 14, 15 цього Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України N 2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п. 2 розділу 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили, не застосовуються.

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997р. встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України N 2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2. ст. 1 Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування". Закон України N 2181 не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків па платежі, які не включені у систему оподаткування.

Крім того, стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (пункти 2, 5 ст. 8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страхових внесках податковим боргом, на який поширюється дія Закону України N2181, згідно з його преамбулою.

Включення Законом України N 2181 органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, положення закону України N 2181 не підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Відповідно, позовні вимоги Товариства про визнання дій Фонду щодо несписання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страховим внескам незаконними та зобов'язання вчинити дії щодо списання безнадійного боргу в сумі 29 753 грн. 45 коп. по страхових внесках є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94, 160-163, 164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

- по первісному позову:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма НиваВ» (ід. код 03719866) в користь Підволочиського районного центру зайнятості розрахунковий рахунок 37173301900408 в УДК у Тернопільській області МФО 838012, код 21139601, 27 393 грн. 84 коп. недоїмки зі сплати страхових внесків.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

- по зустрічному позову:

1. В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма НиваВ» до Підволочиського районного центру зайнятості про визнання дій Підволочиського районного центру зайнятості щодо несписання товариству з обмеженою відповідальністю „Агрофірма НиваВ» безнадійного боргу в сумі 29753 грн. 45 коп. по страхових внесках до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, незаконними та зобов'язання Підволочиський районний центр зайнятості вчинити дії передбачені Законом України №2181 від 21.12.2000 року „Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 14.03.2001 року №103, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за №0528298-97 щодо списання товариству з обмеженою відповідальністю „Агрофірма НиваВ» безнадійного боргу в сумі 29753 грн. 45 коп. по страхових внесках до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 липня 2010 року.

Головуюча суддя Мірінович У.А.