Постанова

від 21.02.2007 по справі ас-40/30-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-40/30-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" лютого 2007 р.                Справа № АС-40/30-07

вх. № 824/4-40

Суддя господарського суду Харківської області Хотенець П.В.

за участю секретаря судового засідання Дуброва Н.О.

представників сторін

позивача - Кривошеєнко О.Ю., Поддашкіна О.Ю., дов. від 03.01.2007 року

першого відповідача - Корнієнко Є.О., дов. від 29.01.2007 року

другого відповідача - Корнієнко Є.О.

по справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  "КОНЕКС, ЛТД", м. Харків   

до  1.Харківської митниці, м. Харків, 2. Державної митної служби України,м. Київ  

про визнання нечинниою картки відмови  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/6/00505 та стягнути з відповідача судові витрати вартість послуг адвоката та державне мито. Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на договір № 1102/Д на декларування та митне оформлення вантажів від 20 листопада 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "КОНЕКС,ЛТД" на підставі якого позивач виконував зобов'язання декларанту товару: рукави фільтрувальні, зроблені з поліестру, що надійшов на митну територію України згідно контракту, укладеного між BWF Tec GmbH & Co KG та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС". Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОНЕКС,ЛТД" в силу статті 1 Митного Кодексу України є декларантом та діє на підставі Свідоцтва № 80000/084БМ-01701 про визнання підприємства декларантом від 21 червня 2002 року, і відповідно до статті 88 Митного Кодексу України до зобов'язань позивача віднесено сплата податків та зборів. На виконання зазначених приписів Митного Кодексу та умов договору № 1102/Д позивач перерахував на рахунок Харківської митниці попередню плату за митне оформлення у сумі 67000,00 грн. та пред'явив товар, що надійшов за контрактом від 28 грудня 2006 року для митного оформлення за вантажною митною декларацією № 800000003/6/349155, але Харківська Митниця не погодилася із проведеною позивачем сплатою податку на додану вартість з метою оформлення товарів у митному відношенні та видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/6/00505.   Позивач   вважає   зазначену картку   відмови   в   прийнятті   митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України незаконною, у зв'язку з чим просить визнати її не чинною.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Предствник першого відповідача у судовому засіданні і у запереченнях на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на відповідність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/6/349155 приписам нормативних актів. Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях вказує, що згідно Закону України "Про податок на додану вартість" ПДВ при митному оформленні має сплачувати особа, яка в силу Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію. Перший відповідач зауважує, що декларування товарів та транспортних засобів, власником яких є підприємство можливо працівником даного підприємства, який має відповідні повноваження. Позивач не є митним брокером, покупцем чи імпортером товару. А ліцензійні умови на митну брокерську діяльність на сьогоднішній день не затверджені на жодного митного брокера в України.

Представник другого відповідача у судовому засіданні і у запереченнях на позовну заяву  проти позову заперечує, вказуючи що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОНЕКС,ЛТД" має право проводити декларування товару у відповідності до Свідоцтво про визнання підприємства декларантом № 80000/084БМ-01701 від 21 червня 2002 року, виданого Державною Митною службою України, тому на це підприємство вимоги статті 88 Митного Кодексу України розповсюджуються у повному обсязі. Але Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" також мало право на сплату ПДВ до бюджету за товар, заявлений по ВМД № 800000003/6/349155. Представник другого відповідача у судовому засіданні вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОНЕКС,ЛТД" має право на сплату податків та зборів, але згідно преамбули договору № 1120/Д від 20 листопада 2006 року на декларування та митне оформлення вантажів від 20 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "КОНЕКС,ЛТД" визначено що позивач діє у відповідності до Ліцензії ДМС України № 80000/084БМ-01701 від 21 червня 2002. Другий відповідач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОНЕКС,ЛТД" уклавши договір на декларування та митне оформлення вантажів з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" із зазначенням про себе неправдивих відомостей, не усвідомлюючи свого статусу не дотримувалась (не відповідала) вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" п. 1.3. статті 1 та п. 10.2. статті 10.

Справа розглядається на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного Судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, у їх сукупності та заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

28 грудня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОНЕКС,ЛТД", діючи на підставі Свідоцтва № 80000/084БМ-01701 про визнання підприємства декларантом від 21 червня 2002 року, виданого Державною Митною службою України та договору № 1102/Д на декларування та митне оформлення вантажів від 20 листопада 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "КОНЕКС,ЛТД", виконуючи зобов'язання декларанту товару: рукави фільтрувальні, зроблені з поліестру, що надійшов на митну територію України згідно контракту, укладеного між BWF Tec GmbH & Co KG та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" перерахувало на рахунок Харківської митниці попередню плату за митне оформлення у сумі 67000,00 грн. та пред'явило зазначений товар для митного оформлення за вантажною митною декларацією № 800000003/6/349155.

Перший відповідач у справі - Харківська митниця перевіривши вантажну митну декларацію № 800000003/6/349155 та надані документи, прийняла її до оформлення, про що свідчить штемпель ВМД № 800000003/6/349155 "Під митним контролем".

Судом встановлено, що 28 грудня 2006 року карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/6/00505 Харківська митниця відмовила позивачу у оформленні вантажу у митному відношенні з причин порушення вимог статті 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість".

Порядок декларування товарів та інших предметів, митного оформлення вантажу визначено Митним Кодексом України.

Згідно пункту 5 статті 1 Митного Кодексу України декларант - це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "КОНЕКС,ЛТД" визнано декларантом згідно Свідоцтва, виданого Державною Митною Службою України № 80000/084БМ-01701 про визнання підприємства декларантом від 21 червня 2002 року.

Статтею 88 Митного Кодексу України встановлено обов'язки декларанта та закріплено: декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Частина друга статті 88 Митного Кодексу України визначає зобов'язання декларанта, а саме: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно платіжного доручення № 2090 від 25 грудня 2006 року, що міститься у матеріалах справи позивач, виконуючи приписи статті 88 Митного Кодексу України виконав обов'язок щодо сплати податків і зборів та перерахував на рахунок Харківської Митниці 67000,00 грн. з метою оформлення у митному відношенні товару, що надійшов на митну територію України за контрактом укладеним між BWF Tec GmbH & Co KG та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" та був пред'явлений позивачем для митного оформлення за вантажною митною декларацією № 800000003/6/349155, де позивачем, визначеним декларантом було зазначено наведений вище вантаж.

Заперечуючи проти позовних вимог Харківська Митниця зазначає, що у відповідності до статті 87 Митного Кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Безумовне право декларування шляхом заявлення точних відомостей про товари та транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення мають підприємства або громадяни, які відповідно до чинного законодавства є власниками товарів, транспортних засобів, що декларуються.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи першого відповідача, оскільки така позиція Харківської митниці суперечить пункту 5 статті 1, статті 87, 88 Митного Кодексу України та спростовується матеріалами справи, що містять Свідоцтво видане Державною Митною Службою України № 80000/084БМ-01701 про визнання підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС,ЛТД" декларантом від 21 червня 2002 року.

Необгрунтованими Суд визнає доводи Харківської митниці про право на декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України лише за умови наявності ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності, яка видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Ліцензійні умови на поточний момент не затверджені на жодного митного брокера в Україні. Зазначені доводи першого відповідача у справі суперечать правовій позиції центрального органу - Державної Митної служби України.

Матеріалами справи встановлено, що 28 грудня 2006 року позивач направив на адресу другого відповідача термінову скаргу № 1228.5 від 28 грудня 2006 року, де зазначив суть порушень Харківської митниці та незаконність дій по відмові у митному оформленні товарів за митною декларацією 800000003/6/349155 з тієї причини, що відповідач визначив за неможливе провести митне оформлення товару за вантажною митною декларацією № 800000003/6/349155 через порушення вимог статті 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість".

У відповідності до відповіді на зазначену скаргу, викладеній Державною Митною службою України у Листі № 15/104 від 29 січня 2007 року, за підписом заступника директора Департаменту митних платежів С. Джигалова, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "КОНЕКС,ЛТД" визнано декларантом, то воно має право сплачувати податки і збори при митному оформленні товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Статтею 178 Митного Кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV ліцензування діяльності митного брокера здійснюється відповідно до Закону України від 01 червня 2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", що передбачає видачу ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності, як відповідного документа дозвільного характеру зі сплатою відповідних коштів за видачу.

Разом з цим, статтею 72 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статей 47, 85, 86, 87 та глави 2 "Митні збори" розділу V "Мито та митні збори" Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1970-XII продовжено до моменту набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі, що передбачає здійснення діяльності з декларування товарів митним органам на підставі принципово іншого документа дозвільного характеру зі сплатою відповідних митних зборів.

Згідно зі статтею 47 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1979-ХИ, допущення митницею підприємства до декларування на підставі договору здійснюється шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його декларантом.

При цьому необхідно зазначити, що продовження дії статті 47 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року № 1970-ХП здійснюється починаючи з 2004 року.

Таким чином картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/6/00505, видана Харківською митницею суперечить приписам зазначених вище норм права з питань митної справи та статтей 87, 88 Митного Кодексу України.

Суд не приймає доводи другого відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" також мало право на сплату ПДВ до бюджету за товар, заявлений по ВМД № 800000003/6/349155 та що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОНЕКС,ЛТД" уклавши договір на декларування та митне оформлення вантажів з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕКС" із зазначенням про себе неправдивих відомостей та не усвідомлюючи свого статусу не дотримувалась (не відповідала) вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" пункту 1.3. статті 1 та пункту 10.2. статті 10, оскільки зазначені доводи протиречать дійсним обставинам справи та спростовуються її матеріалами. А саме Свідоцтвом, виданим Державною Митною Службою України № 80000/084БМ-01701 про визнання підприємства позивача декларантом від 21 червня 2002 року, платіжним дорученням № 2090 від 25 грудня 2006 року про сплату на рахунок Харківської Митниці 67000,00 грн. з метою оформлення у митному відношенні товару, що надійшов на митну територію України за контрактом укладеним між BWF Tec GmbH & Co KG та ТОВ «ВЕЛЕКС» та був пред'явлений позивачем для митного оформлення за вантажною митною декларацією № 800000003/6/349155, де позивач, визначений декларантом, безпосередньо вантажною митною декларацією № 800000003/6/349155.

Виходячи з наведеного суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

До того ж у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги щодо захисту інтересів позивача в господарському суді Харківської області у адміністративній справі з питання визнання не чинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/6/00505, позивач уклав договір з адвокатом Поддашкіной О.Ю. договір доручення на надання правової допомоги адвокатом б/н від 03 січня 2007 року.

Сплата за договором здійснена на підставі платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи у розмірі 5000,00 грн.

У розумінні статті 87 Кодексу Адміністративного судочинства України оплата послуг на правову допомогу адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті при задоволенні позову відповідачем в силу пункту 1 статті 4 Кодексу Адміністративного судочинства України, тому вимоги позивача в цій частині правомірні та підлягають задоволенню.

Статтею 94 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 4, 8, 87, 94, 161, 162, 163 , 164, 165, 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати не чинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/6/00505.

Стягнути з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС,ЛТД", код 21177990, пштова адреса: 61093, м. Харків, вул. Муранова, 13 - державне мито в сумі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Сторони а також інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив про їхні права, свободи, інтереси чи обов*язки мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження поставнови через суд першої інстанції спочатку подається заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляціної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                            Хотенець П.В.

Секретар судового засідання             Дуброва Н.О.