Постанова

від 21.07.2015 по справі 805/2588/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 805/2588/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адріус»

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Адріус» в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, зобов'язання вилучити з АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистеми автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, зобов'язання відновити в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Адріус», що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, заборону використовувати і поширювати дані, викладені у податковій інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, що направлена до всіх ДПІ, ОДПІ ГУ Міндоходів у якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок та інших перевірок ТОВ «Адріус» за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адріус» звернулося до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Адріус» в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, зобов'язання вилучити з АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистеми автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, зобов'язання відновити в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Адріус», що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, заборону використовувати і поширювати дані, викладені у податковій інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, що направлена до всіх ДПІ, ОДПІ ГУ Міндоходів у якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок та інших перевірок ТОВ «Адріус» за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував протиправністю дій щодо корегування відповідачем показників податкової звітності ТОВ «Адріус» в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року.

Позивач зазначає, що при складанні податкової інформації не може бути встановлений факт відсутності підприємства за місцезнаходженням, оскільки не можна вважати доказом наданий відповідачем акт виходу за місцезнаходженням ТОВ «Адріус».

Також позивач зазначає, що відповідачеві ОСОБА_1 кодексом України не надано прав при складанні податкової інформації чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки вносити зміни в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистема автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі вказаних актів.

Позивач вважає, що відсутність за адресою, неможливість підтвердити відображення сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань чи податкового кредиту не є підставою для проведення коригування показників з ПДВ.

З зазначених підстав позивач вважає дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності за березень 2015 року, яке відбулося на підставі податкової інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, щодо виключення з електронної бази даних АІС «ОСОБА_1 блок» сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які визначені у податковій декларації за березень 2015 року та виключення даних з електронної бази протиправними.

Через канцелярію суду 17 липня 2015 року позивачем надано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с. 31).

Представник відповідача через канцелярію суду 17 липня 2015 року надав письмові заперечення (а.с.33-35). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для коригування показників податкової звітності позивача за березень 2015 року стали висновки, що викладені у податковій інформації, поняття якої визначено у ст. 16 Закону України «Про інформацію». ОСОБА_1 органом встановлено відсутність ТОВ «Адріус» за місцезнаходженням, тому зустрічна звірка не проводилася. Остання звітність подана позивачем за березень 2015 року.

Згідно реєстру податкових накладних на рівні ДПА України за березень 2015 року контрагентом-постачальником ПАТ «ЯКХЗ» не зареєстровано податкові накладні, а також встановлено не включення ТОВ «Адріус» податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року, які зареєстровані в ЄРПН, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства, заниження податкових зобов'язань та залучення інших суб'єктів до схеми формування штучного податкового кредиту.

З зазначених підстав фіскальним органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між позивачем та контрагентами свідчать про можливі порушення податкового законодавства та залучення інших суб'єктів до схеми формування штучного податкового кредиту.

Також відповідачем надано декларацію позивача з податку на додану вартість за березень 2015 року з показниками сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та додаток № 5 до спірної декларації, де позивачем відображені податкові зобов'язання у зазначеному періоді з десятьма контрагентами на загальну суму ПДВ 16185386,00 гривень та податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 16175675,00 гривень та докази здійсненого коригування податкової звітності позивача за березень 2015 року. Також надано супровідний лист про надіслання засобами електронного зв'язку всім ДПІ, ОДПІ ГУ Міндоходів України податкової інформації № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року.

Відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідачем також надано клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с. 36).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адріус» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 39543742 з 11 грудня 2014 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 26).

Позивач перебуває на податковому обліку у Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків з 12 грудня 2014 року, про що свідчить довідка форми № 4-ОПП (а.с. 37).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адріус» зареєстровано платником податку на додану вартість, тому надало до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року разом з додатком № 5 до неї, де задекларувало суму податкових зобов'язань у розмірі 16185386,00 гривень та суму податкового кредиту в розмірі 16175675,00 гривень (а.с.41-46).

Як зазначає у запереченнях відповідач, та про що свідчить супровідний лист від 24 квітня 2015 року, на підставі ст. 74 ОСОБА_1 кодексу України посадовою особою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області складено податкову інформацію № 10134/05-81-22-02-10-2 щодо неможливості проведення товариства з обмеженою відповідальністю «Адріус» по взаємовідносинам за березень 2015 року (а.с. 32). Тобто, Жовтневою ОДПІ під час збору податкової інформації № 10134/05-81-22-02-10-2 було встановлено відсутність суб'єкта господарювання та його посадових осіб за податковою адресою, вказаною ТОВ «Адріус» у реєстраційних документах: м. Маріуполь, вул. Казанцева, буд. 7-Б.

Відповідач зазначає, що зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що ТОВ «Адріус» має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Вказана інформація направлена всім ДПІ, ОДПІ Головного управління Міндоходів, що не спростовується сторонами та не є спірною обставиною у справі.

Висновками податкової інформації № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року встановлено сумнівні податкові зобов'язання та податковий кредит, задекларований позивачем у березні 2015 року з дев'ятьма контрагентами-покупцями та контрагентом-постачальником - ПАТ «ЯКХЗ», зазначеними у додатку № 5 до декларації з ПДВ за лютий 2015 року (а.с. 58-61).

Відповідач фактично виключив з бази даних АІС «ОСОБА_1 блок» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за наслідками встановлення нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами-покупцями та контрагентом-постачальником - ПАТ «ЯКХЗ» за березень 2015 року, оскільки, як зазначено у податковій інформації № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року позивач не знаходиться за податковою адресою (а.с. 61).

Сума податку на додану вартість за березень 2015 року по спірним операціям з контрагентами була виключена відповідачем зі складу податкових зобов'язань позивача та податкового кредиту з ПДВ шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с.38-40).

Слід зазначити, що поняття податкової інформації наведено у статті 72 ОСОБА_1 кодексу України. Зокрема, це інформація, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

ОСОБА_1 інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності й необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій. Порядок подання податкової інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України. Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються ОСОБА_1 кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. ОСОБА_1 інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку.

Інформація про такі встановлені ставки місцевих податків, зборів та надані податкові пільги також надається податковим органам для використання цієї інформації в діяльності податкової служби. Крім того, надається інформація про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, які видаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та Національним банком України. Крім того, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація про експортні та імпортні операції платників податків, яка надається відповідними державними органами.

Водночас, згідно з Кодексом, якщо за наслідками отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, це є підставою документальної позапланової виїзної перевірки (пункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78). Відповідно, не може бути джерелом податкової інформації інформація, що є суб'єктивною, або поширюватися з метою дискредитації того чи іншого платника податків. Тому в Податковому кодексі України акцентовано увагу на тому, що податковою інформацією можна вважати виключно ту інформацію, яка офіційно оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, тобто публічна інформація. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Поняття видів перевірок міститься у пункті 75.1 статті 75 ОСОБА_1 кодексу України. Так, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, оформлення перевірок у вигляді податкової інформації не передбачено діючим податковим законодавством.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом показників податкової звітності позивача за березень 2015 року, яке відбулося на підставі податковій інформації № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, якою не передбачено оформлення перевірок чи акту камеральної перевірки шляхом виключення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за угодами, які відповідач фактично вважає нікчемними через відсутність позивача за податковою адресою.

Як зазначено вище, у податковій інформації № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року відповідачем встановлено сумнівні податкові зобов'язання та податковий кредит, задекларований позивачем у березні 2015 року з дев'ятьма контрагентами-покупцями та контрагентом-постачальником - ПАТ «ЯКХЗ».

Суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем було відображено у податковій декларації з ПДВ у березні 2015 року, про що зазначено відповідачем у податковій інформації, та що також не є спірною обставиною (а.с. 61).

Отже, з підстав не знаходження позивача за адресою місцезнаходження, вказаною ним в реєстраційних документах, відповідачем фактично скасовано суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за березень 2015 року, тобто, господарські операції визнано нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки чи довідками зустрічної звірки.

Вказані у податковій інформації від 01 квітня 2015 року висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами договорів.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо правомірності коригування сум податкового кредиту позивача в електронній базі АІС «ОСОБА_1 блок» слід зазначити наступне.

Відповідачем у податковій інформації від 24 квітня 2015 року не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Запит на перевірку позивача не надано, первинні документи не перевірялися.

Крім того, податкова інформація не є видом перевірки, а оформлення результатів перевірки у вигляді податкової інформації та подальше коригування показників податкової звітності на її підставі і АІС «ОСОБА_1 блок» не передбачено нормами діючого податкового законодавства.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Однак, відповідачем після не підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентами не здійснено позапланову документальну перевірку та не прийнято податкове повідомлення-рішення, на підставі якого можливо зробити відповідні коригування в АІС «ОСОБА_1 блок».

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений фіскальним органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження лише у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому ОСОБА_1 кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Задекларовані платником податків показники податкових зобов'язань в АІС «ОСОБА_1 блок» повинні співпадати з показниками, визначених платниками податків у податковій звітності, оскільки вони формують податкові зобов'язання на майбутнє та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за березень 2015 року на підставі податковій інформації від 24 квітня 2015 року, тому показники податкової звітності позивача за спірний період підлягають відновленню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Адріус» в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року та зобов'язання відповідача вилучити з АІС «ОСОБА_1 блок» та відновити показники податкової звітності з ПДВ за березень 2015 року.

Стосовно вимог щодо заборони відповідачу використовувати і поширювати податкову інформацію за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року за березень 2015 року слід зазначити, що вказані вимоги фактично дублюють попередні дві вимоги і не потребують додаткового захисту, тому в частині цих вимог слід відмовити. Достатнім захистом порушених прав позивача буде визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Адріус» в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації та зобов'язання відповідача вилучити та відновити показники податкової звітності з ПДВ за березень 2015 року.

На підставі положень ОСОБА_1 кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні товариства з обмеженою відповідальністю «Адріус» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Адріус» в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, зобов'язання вилучити з АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистеми автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, зобов'язання відновити в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Адріус», що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, заборону використовувати і поширювати дані, викладені у податковій інформації за № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року, що направлена до всіх ДПІ, ОДПІ ГУ Міндоходів у якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі враховувати при проведенні зустрічних звірок та інших перевірок ТОВ «Адріус» за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Адріус» в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистема автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року.

Зобов'язати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистема автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію № 10134/05-81-22-02-10-2 від 24 квітня 2015 року.

Зобов'язати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «ОСОБА_1 блок» «Підсистемі автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Адріус», що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адріус» ( код ЄДР 39543742) судові витрати з судового збору у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) гривні 81 копійку.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 21 липня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.