Постанова

від 20.07.2015 по справі 826/11165/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року № 826/11165/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транстехсоюз" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС м. Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстехсоюз" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС м. Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року № 0000502204 та №0000512204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11165/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 червня 2015 року.

В судовому засіданні 30 червня 2015 року представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу відповідача №131 від 23.01.2015 та повідомлення про проведення перевірки №22/10/26-57-22-03 від 22.01.2015, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ " Транстехсоюз " (код ЄДРПОУ 37499681) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Укрпрофгарант" (код ЄДРПОУ 38193308) за весь період взаємовідносин.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 138.10.3 п.138.10 ст.138, п. 138.2, п. 138.4, п.138.11 ст.138, пп. 139.1.1, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 42 651,00 грн., в тому числі: за 2012 рік в сумі 42 651,00 грн.

- п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188 п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 40 620,00 грн., в тому числі: за жовтень 2012 року на суму 9 721,00 грн., за листопад 2012 року на суму 17 245,00 грн., за грудень 2012 року на суму 13 654,00 грн.

На підставі викладених в акті перевірки 30.01.2015 року №3/26-57-22-03-10/37499681 висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року:

- № 0000512204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 775,00 грн., у тому числі за основним платежем - 40 620,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 10 155,00 грн.;

- № 0000502204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 53 313,75 грн., у тому числі за основним платежем - 42 651,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 10 662,75 грн.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням Державної фіскальної служби України від 27.05.2015 року №11075/6/99-99-10-01-01-25 у задоволенні скарги відмовлено, а рішення залишені без змін.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Укрпрофгарант».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 30 січня 2015 року №3/26-57-22-03-10/37499681.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрпрофгарант» обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

З матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Укрпрофгарант", а саме, було укладено договір про надання послуг з супроводження вагонів від 28.09.2012 року №98 за умовами якого ТОВ "Транстехсоюз" (замовник) доручає, а ТОВ "Укрпрофгарант" (виконавець) приймає на себе обов'язки надавати замовнику послуги із супроводження вантажів в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), зведених переліків наданої інформації ТОВ "Укрпрофгарант" щодо руху вагонів згідно ГІОЦ МС, податкових накладних.

Крім того, ТОВ "Транстехсоюз" до матеріалів справи надано докази надання позивачу послуг по організації перевезень вантажів у власних критих вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цим перевезенням ДП "Український транспортно-логістичний центр", а саме: копії договорів, додатки до договорів, копії актів виконаних робіт, розшифровки послуг по підкодам.

Також, позивачем надано докази реалізації послуг отриманих від ДП "Український транспортно-логістичний центр" та ТОВ "Укрпрофгарант" підприємствам замовникам: копії договорів, додатки до договорів, копії актів наданих послуг, протоколи погоджень договірної ціни перевезення вантажу та оригінали роздруківок руху грошових коштів по розрахунковому рахунку позивача завірених банківською установою.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Транстехсоюз" та ТОВ "Укрпрофгарант" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій.

Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Укрпрофгарант".

Посилання відповідача на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2014 року у справі №760/22102/14п не приймаються судом, оскільки вказаною ухвалою закрито кримінальне провадження за підозрою вчинення колишнім директором ТОВ "Укрпрофгарант" гр. ОСОБА_1 кримінального правопорушення та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, у вказаній ухвалі питання фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "Укрпрофгарант" не досліджувались судом, відтак твердження відповідача щодо нереальності, недійсності та нікчемності даних правочинів є хибним.

Таким чином, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2014 року у справі №760/22102/14п, не може бути належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Укрпрофгарант".

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ "Укрпрофгарант" за період щодо якого проводилась перевірка суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Укрпрофгарант" мали реальний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 ПК України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрпрофгарант" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Укрпрофгарант".

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість свідчить про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2015 року №0000502204, №0000512204.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехсоюз" задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС м. Києва від 17 лютого 2015 року №0000502204 та №0000512204.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехсоюз" (03168, м. Київ, пр-т Палладіна,34, ЄДРПОУ 37499681) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник