Ухвала

від 27.08.2015 по справі 826/11165/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11165/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.15р. у справі №826/11165/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстехсоюз» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.02.15р. №0000502204 та 0000512204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Укрпрофгарант» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що було встановлено у процесі досудового розслідування шляхом допиту засновника ТОВ «Укрпрофгарант», який зазначив про свою непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності товариства.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Укрпрофгарант» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 30.01.15р. №3/26-57-22-03-10/37499681.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.02.15р.:

№0000502204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53 313,75 грн., в т.ч. основний платіж - 42 651 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 10 662,75 грн.;

№0000512204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50 775 грн., в т.ч. основний платіж - 40 620 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 10 155 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог:

пп. 138.10.3 п.138.10 ст.138, п. 138.2, п. 138.4, п.138.11 ст.138, пп. 139.1.1, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 42 651 грн. за 2012 рік;

п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188 п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок заниженння грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 40 620 грн., в тому числі: за жовтень 2012 року на суму 9 721 грн., за листопад 2012 року на суму 17 245 грн., за грудень 2012 року на суму 13 654 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що у ТОВ «Укрпрофгарант» відсутні економічні та трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності.

Також, на адресу податкового органу надійшла постанова старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.08.14р. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110090000179 від 17.08.13р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст.205, ч.3 ст. 212 КК України, про призначення позапланової перевірки позивача по взаємовідносинах із ТОВ «Укрпрофгарант», з якої вбачається, що у рамках даного досудового розслідування встановлено, що встановлені слідством особи, шляхом незаконного використання реквізитів підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Укрпрофгарант» організовували діяльність «конвертаційного центру», основним завдання якого являлось прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, шляхом сприяння їм в ухиленні від сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, мінімізації податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, проведені фінансових операцій з легалізації грошових коштів та проведенні безготівкових грошових коштів у готівку.

Крім того, засновник ТОВ «Укрпрофгарант» - ОСОБА_2 будучи допитаним пояснив, що зареєстрував підприємство на прохання знайомого за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності підприємства; на посаду директора нікого не призначав.

Окрім того, відповідач покликається на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.14р. у справі №760/22105/14-п зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 своїми умисними діями які виразились у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто фіктивне підприємство, вчинив кримінальне правопорушення ч.1 ст. 205 КК України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, позивач займається організацією перевезень вантажів залізничним транспортом.

З метою здійснення власної господарської діяльності, між позивачем та ТОВ «Укрпрофгарант» було укладено договір про надання послуг з супроводження вагонів від 28.09.12р. №98, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати замовнику послуги з супроводження вантажів в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять двосторонні акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), зведені переліки наданої інформації ТОВ "Укрпрофгарант" щодо руху вагонів згідно ГІОЦ МС, податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання обумовлених договором послуг.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що укладення позивачем з ТОВ «Укрпрофгарант» договору про надання послуг з супроводження вагонів було зумовлене необхідністю виконання позивачем взятих на себе згідно догорів транспортно-експедиторського обслуговування зобов'язань перед ПАТ «СУМИХІМПРОМ», ПАТ «Кримський ТИТАН», ТОВ «Украгротехсервіс».

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

ТОВ «Укрпрофгарант» станом на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Також не заслуговують на увагу і покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ «Укрпрофгарант» у здісненні господарських відносин, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарської операції з ТОВ «Укрпрофгарант».

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Покликання апелянта на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.14р. у справі №760/22105/14-п не є достатнім доказом того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Укрпрофгарант» мали безтоварний характер, оскільки обставини щодо здійснення господарських операцій позивача та ТОВ «Укрпрофгарант» районним судом не встановлювались.

Вказаною ухвалою закрито кримінальне провадження за підозрою вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, зареєстрованого в ЄРДР за №32013110090000224 від 29.09.14р. та звільнено його від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності.

Окремо колегія суддів зазначає, що протокол допиту свідка у кримінальному провадженні не може бути належним доказом в адміністративній справі. Крім того, кримінально-процесуальне законодавство надає право особі відносно якої проводиться допит, відмовитися від раніше наданих свідчень або їх змінити, а тому, за встановлених судом обставин, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, такий протокол допиту не є належним доказом у спірних правовідносинах.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.15р. у справі №826/11165/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.15р. у справі №826/11165/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 27.08.2015р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.