Ухвала

від 30.06.2015 по справі 808/7360/14 (до/808/720/14)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 808/7360/14 (ДО/808/720/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 808/7360/14 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дружківський вогнетривкий заводВ» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.06.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дружківський вогнетривкий заводВ» (далі - ТОВ „Дружківський вогнетривкий заводВ» ) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі ДПІ у м. Дружківка Донецької області), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дружківка Донецької області № НОМЕР_1 від 02.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ „Дружківський вогнетривкий заводВ» за податком на додану вартість на суму 199267,28 грн., в тому числі за основним платежем - 131200, 00 грн. та за штрафними санкціями - 65600, 00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дружківка Донецької області від 02.06.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199267,28 грн.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та доказами в матеріалах справи підтверджено, що в період з 15.05.2014 року по 21.05.2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у м. Дружківка Донецької області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Дружківський вогнетривкий заводВ» щодо документального підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ „АРЕА-СЕРВІСВ» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт № 240/05-10-15/34283984 від 28.05.2014 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, а також встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 131200 грн., у тому числі за лютий 2014 року у сумі 131200 грн.

02.06.2014 року ДПІ у м. Дружківка Донецької області на підставі Акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ „Дружківський вогнетривкий заводВ» за податком на додану вартість на загальну суму 131200.00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 65600 грн.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом .201.6 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, шо податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Підпунктом 198.6 п.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з тим, відповідно до п. 10.1. Наказу ДПАУ № 1002 від 24.12.2010 року „Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його веденняВ» придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інших подібних документів.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Податковим кодексом України не передбачено інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів, отримання послуг - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у тому чмслі по ланцюгу постачання товару (послуг) тощо.

Таким чином, податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару, та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 лютого 2014 року між ТОВ „Дружківський вогнетривкий заводВ» та ТОВ „АРЕА-СЕРВІСВ» укладено договір на виконання робіт № 03/02-14, за умовами якого ТОВ „АРЕА-СЕРВІСВ» зобов'язалось виконати для позивача роботи по розборки, чистки та промивки валкової дробилки та роботи з розборки, чистки та промивки щекової дробилки.

На виконання вказаного договору ТОВ „АРЕА-СЕРВІСВ» виконало зазначені в ньому роботи, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийомки виконаних робіт від 26.02.2014 року на суму 787 200.00 грн., у тому числі ПДВ 131200,00 грн., податковою накладною від 26.02.2014 року, наданими для перевірки та зазначеними в Акті перевірки.

Усі операції з господарської діяльності щодо виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

Акт здачі-прийомки виконаних робіт від 26.02.2014 року містить всі обов'язкові реквізити первинного документа бухгалтерського обліку, передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тому посилання податкового органу на те, що акт здачі-прийомки виконаних робіт від 26.02.2014 року не має статусу первинного документу, колегія суддів відхиляє.

Частиною 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 року № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вже зазначалося вище і не спростовується актом перевірки, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту, оскільки його право підтверджується належними доказами.

Як було підтверджено матеріалами справи безпосередній контрагент позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагента позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при отриманні робіт.

Разом з тим, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків.

Отже, твердження відповідача про „нереальністьВ» здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ „Дружківський вогнетривкий заводВ» було дотримано законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України, відповідно посилання ДПІ у м. Дружківка Донецької області на абз. б) п. 185.1 ст 185, п. 198.6 ст 198 Податкового кодексу України в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, а тому податкове винесене повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.06.2014 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі № 808/7360/14 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дружківський вогнетривкий заводВ» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.06.2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай