Ухвала

від 16.07.2015 по справі 826/4840/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4840/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Кобаля М.І., Карпушової О.В. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представників позивачаЛєдовського А.В., Терентьєва В.О. представника відповідачаКатамай Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксис" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №00030916110 від 19.03.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 531 163,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 адміністративний позов задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.12.2014 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи власне рішення тим, що для правильного вирішення даного спору необхідним є повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, зокрема зазначив про необхідність дослідження обставин щодо отримання позивачем від TOB «Даймонд Телеком» товарів з метою використання у межах господарської діяльності та дослідженні постанови старшого слідчого відділу фінансових розслідувань ДП1 у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Яковлева СО. про закриття кримінального провадження № 32012110030000023 у відношенні службових осіб TOB «Проксис».

За результатом нового судового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 06.02.2013 року № 59, згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Проксис" (код ЄДРПОУ 33101280) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ "Дайманд-Телеком" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 01.03.2013 №13/16-40/33101280.

Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 586 020,00 грн.

Власну позицію відповідач мотивував, посилаючись на акт ДП1 у Печерському районі м. Києва ДПС №2038/22-2/32827012 від 21.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2010 по 30.04.2012, за змістом якого, операції зазначеного товариства не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, не встановлено факту отримання товарів/послуг TOB «Даймонд-Телеком» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не поданням для перевірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. У зв'язку із цим, контролюючий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Даймонд-Телеком» з його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, спрямовані на отримання податкової вигоди.

Поряд з наведеним, відповідач посилається на отримані матеріали від управління СБУ в Київській області, а саме: пояснення ОСОБА_9, який є керівником та бухгалтером TOB «Даймонд-Телеком», згідно яких останній зазначив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «Даймонд-Телеком».

За таких обставин, контролюючий орган за наслідками перевірки прийшов до висновку, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з TOB «Даймонд-Телеком» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим суб'єктом господарювання.

На підставі акта податкової перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0003091610, яким платникові збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість на загальну суму 11531163,00 грн., в тому числі 9586020,00 грн. за основним платежем та 1946140 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи вказане рішення суб'єкта владних повноважень незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, при цьому виходив з того, що висновки податкового органу про відсутність у позивача підстави для формування податкового кредиту у період січень 2011 року - грудень 2012 року та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту за наслідками їх здійснення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія виходить з такого.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника , адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані TOB «Проксис» за наслідками господарських відносин із постачальником - TOB «Даймонд Телеком».

Так, за умовами укладеного між названими суб'єктами господарювання договору поставки від 03.01.2011 №30111, постачальник (TOB «Даймонд Телеком») зобов'язується поставити у власність покупця (TOB «Проксис») товар, в асортименті, в терміни, за ціною із якісними характеристиками, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар, що постачається в його власність, згідно з умовами договору.

Згідно з п. 2.3 Договору перевірка якості товару, що постачається, здійснюється уповноваженими представниками покупця на підставі відповідних супровідних документів. У випадку поставки товару невідповідної якості покупець мас право скласти Акт про фактичну якість і комплектність отриманого товару з зазначенням характеру виявлених недоліків. У цьому випадку постачальник зобов'язаний замінити товар неналежної якості на якісну впродовж 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення покупцем відповідного письмового повідомлення. Заміна товару підтверджується відповідним Актом, складеним уповноваженими представниками обох Сторін.

Відповідно до п. 3.3 цього договору на підтвердження поставки товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, відвантажувальну накладну, податкову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, технічний паспорт, сертифікат якості, у випадку, якщо товар підлягає сертифікації.

У пункті 3.5 договору сторони погодили, що зобов'язання покупця за договором вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленого товару.

На підтвердження реального руху активів у процесі виконання умов цього договору, позивачем надано документи, в тому числі, первинного бухгалтерського обліку, зокрема: видаткові накладні, рахунки-фактури, з яких вбачається, що відбувалася поставка мікросхем, індустріальних корпусів, індустріальних дисків, блоків безперебійного живлення та інших комплектуючих, копії виписаних контрагентом позивача на його користь податкових накладних.

Поряд з іншим, позивач, на виконання вимог апеляційного суду, надав товарно-транспортні накладні на підтвердження обставин транспортування товару, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ТОВ «Прокис» форма 1-ДФ, а також банківські виписки по розрахунках з TOB «Даймонд Телеком», завірені копії довіреностей ТОВ «Прокис» на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із TOB «Даймонд Телеком» документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із TOB «Даймонд Телеком» за період стосовно якого здійснювалася податкова перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на нього. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а також наявності ділової мети при його придбанні, позивачем надано суду первинні документи щодо його подальшої реалізації ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» (код ЄДРПОУ 31393258).

При цьому, колегія суддів враховує, що, як правильно встановив окружний адміністративний суд м.Києва, до основних видів господарської діяльності згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (додані до цих пояснень), як позивач, так і його контрагент - TOB «Даймонд-Телеком» здійснюють свою діяльність в одній і тій же галузі господарства - мають однакові коди виду економічної діяльності: Код КВЕД 46.51 «оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням», Код КВЕД 26.20 «Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування».

Крім того, на підтвердження факту зміни майнового стану платника податків - позивача за наслідками здійснення господарських операцій із TOB «Даймонд-Телеком», останнім надано суду копію фінансового звіту TOB «Проксис», форма № 1 -м за 2011 рік, оборотно-сальдових відомості по рахунку № 20 «ТМЦ» за 9 місяців 2011 р. та за 4 квартал 2011 р., балансу TOB «Проксис», форма № 1 за 2012 р., оборотно-сальдові відомості по рахунку № 20 за 2012 р., з яких вбачається, що фінансово-господарські операції позивача з контрагентом - TOB «Даймонд-Телеком», що оформлені відповідними документами первинного обліку, відображені в цих документах бухгалтерського та податкового обліку своєчасно, належним чином.

Також, у матеріалах справи наявна копія договору логістичних послуг №Д-02/11 від 27.10.2010 р., укладеного між TOB «Даймонд-Телеком» (Замовник) та ДП «Голден Фудс» (Логістик), відповідно до якого ДП «Голден Фудс» зобов'язувалось перед TOB «Даймонд-Телеком» тимчасово зберігати на власних складських приміщеннях та доставляти довірений йому Замовником вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги з перевезення вантажу.

Стосовно наявності приміщень у TOB «Даймонд-Телеком», судова колегія враховує надану позивачем копію договору суборенди нерухомого майна, укладеного TOB «Даймонд-Телеком», як суборендарем з TOB «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона», як орендарем, який передав суборендарю у строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежилу кімнату №406, площею 11 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а з метою використання під офіс.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів щодо «безтоварності» операцій позивача та відсутності у зв'язку із цим підстав для формування податкового кредиту з ПДВ посилався на порушення його контрагентом - TOB «Даймонд Телеком» податкової дисципліни, про що, на його думку, свідчить акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №2038/22-2/32827012 від 21.06.2012, за яким фінансово-господарська діяльність вказаного суб'єкта господарювання здійснювалася поза межами правового поля.

Водночас, колегія суддів зауважує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Отже, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача № 2038/22-2/32827012 від 21.06.2012 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Стосовно посилання контролюючого органу на пояснення ОСОБА_9, який є керівником та бухгалтером TOB «Даймонд-Телеком», отримані в рамках кримінальної справи, порушеної проти нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, згідно яких останній пояснив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «Даймонд-Телеком», то апеляційний суд вважає що судом першої інстанції такі доводи обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься копія постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 25.12.2012, якою постанову старшого слідчого з ОВС СВ УСБ України у Київській області від 26.07.2012р. про порушення кримінальної справи №235 відносно ОСОБА_9 (засновника та директора TOB «Даймонд Телеком») за ст.205 ч.2 КК України, скасовано.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2014 року судом досліджено постанову старшого слідчого відділу ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Яковлева CO. від 31 липня 2013 року про закриття кримінального провадження №32012110030000023 за фактом умисного ухилення службовими особами TOB «Проксис» від сплати податків в особливо великому розмірі за ч. З ст. 212 КК України.

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що слідчим відділом ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110030000023 за фактом умисного ухилення службовими особами TOB «Проксис» від сплати податків в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України, зокрема, по взаємовідносинах з TOB «Даймонд-Телеком».

Вказаною постановою закрито кримінальне провадження №32012110030000023, зокрема, у відношенні службових осіб TOB «Проксис» (код ЄДРПОУ 33101280) за фактом умисного ухилення службовими особами від сплати податків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012), а саме податку на додану вартість в загальній сумі 9 586 020,00 грн., що є особливо великим розміром, за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. З КК України, в зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення (злочину), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що в результаті проведення обшуку 17.08.2013 в офісному та підсобних приміщеннях TOB «Проксис» за адресою: м. Київ, вул. Сирецька 6.5, були вилучені оригінали документів та завірені копії документів TOB «Даймонд Телеком», TOB «Дрос» за період з 2011 -2012 роки.

В ході проведення огляду (протокол від 03.09.2012) документів фінансово-господарської діяльності TOB «Проксис» встановлено, що оригінали документів та засвідчені копії по фінансово-господарських операціях з TOB «Даймонд Телеком» складені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити, підписані службовими особами вказаних підприємств та засвідчені відбитками печаток.

В ході досудового слідства не встановлено, що службові особи TOB «Проксис» мали на меті здійснювати дії, направлені на ухилення від сплати податків.

Зазначеним спростовуються доводи податкового органу про те, що при здійсненні господарських взаємовідносин з TOB «Даймонд-Телеком» позивач діяв лише з метою отримання податкової вигоди.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, тому колегія суддів такі доводи відхиляє.

Таким чином, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та TOB «Даймонд Телеком», які, в свою чергу, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача підстави для формування податкового кредиту у період січень 2011 року - грудень 2012 року та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ за наслідками їх здійснення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проксис" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 20 липня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.