Постанова

від 21.11.2019 по справі 826/4840/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

Київ

справа №826/4840/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника позивача Лєдовського А.В.,

представника відповідача Борозни М.П.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Шулежка В.П. від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської О.А., суддів Кобаля М.І., Карпушової О.В. від 16 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проксис до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Проксис (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник - Головне управління ДФС у м. Києві; далі - відповідач, Інспекція) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року №00030916110, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 11531163,00 грн., у тому числі 1946140,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Даймонд-Телеком (код ЄДРПОУ 32827012) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01 березня 2013 року №13/16-40/33101280, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 9586020,00 грн.

Відповідач у акті вказує неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Даймонд-Телеком . На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №2038/22-2/32827012 від 23 червня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB Даймонд-Телеком щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 листопада 2010 року по 30 квітня 2012 року, за змістом якого операції зазначеного товариства не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; не встановлено факту отримання товарів/послуг TOB Даймонд-Телеком від контрагентів-продавців, у зв`язку з відсутністю (неподанням для перевірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того відповідач у акті перевірки Товариства посилається на отримані матеріали від Управління СБУ в Київській області, а саме пояснення ОСОБА_1 , який є керівником та бухгалтером TOB Даймонд-Телеком , згідно яких останній зазначив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності TOB Даймонд-Телеком .

За таких обставин контролюючий орган дійшов до висновку, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з TOB Даймонд-Телеком не мали реального характеру у зв`язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим суб`єктом господарювання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, позов задоволено повністю; визнано нечинним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Ухвалюючи рішення, суди дійшли висновку, що операції між позивачем та TOB Даймонд-Телеком щодо поставки товарів є реальними, факт їх вчинення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність правочину, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом; не доведено й обставин, які б свідчили про те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

По суті ж, як встановлено судами, перевірка Товариства проводилася без дослідження та аналізу первинних документів позивача по взаємовідносинах із контрагентом, а висновок про порушення позивачем правил формування податкового кредиту ґрунтувався лише на отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю інформації, яка, на переконання відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність контрагента здійснювалася поза межами правового поля. Крім того, судами зазначено, що в матеріалах справи міститься копія постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 25 грудня 2012 року, якою скасовано постанову старшого слідчого з ОВС СВ УСБ України у Київській області від 26 липня 2012 року про порушення кримінальної справи №235 відносно ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ Даймонд-Телеком ) за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права (пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України), вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами, ненадання до перевірки доказів, що підтверджують транспортування товару, його зберігання, завантаження, розвантаження, отримання позивачем, якість товару тощо; вказує, що ряд наданих позивачем первинних документів не відповідають вимогам, встановленим Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV). Крім того вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на обставини закриття кримінального провадження, порушеного за фактом умисного ухилення службовими особами Товариства від сплати податків, адже при прийнятті такого процесуального рішення слідчим не досліджувалась реальність здійснення господарських операцій між позивачем та TOB Даймонд-Телеком .

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 21 листопада 2019 року.

Судом здійснено заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві її правонаступником - Головним управлінням ДФС у м. Києві.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу, просив їі задовольнити; представник позивача проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що за умовами договору поставки від 03 січня 2011 року №30111, постачальник (TOB Даймонд-Телеком ) зобов`язується поставити у власність покупця (позивача) товар в асортименті, в терміни, за ціною із якісними характеристиками, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити товар, що постачається в його власність, згідно з умовами договору. У відповідності до договору перевірка якості товару, що постачається, здійснюється уповноваженими представниками покупця на підставі відповідних супровідних документів. На підтвердження поставки товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, відвантажувальну накладну, податкову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, технічний паспорт, сертифікат якості, у випадку, якщо товар підлягає сертифікації. У пункті 3.5 договору сторони погодили, що зобов`язання покупця за договором вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленого товару.

За висновком судів фактична поставка позивачу товару вказаним постачальником підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, з яких вбачається, що відбувалася поставка мікросхем, індустріальних корпусів, індустріальних дисків, блоків безперебійного живлення та інших комплектуючих. TOB Даймонд-Телеком видано позивачу податкові накладні.

Додатково на виконання вимог апеляційного суду позивач надав товарно-транспортні накладні на підтвердження обставин транспортування товару, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форма 1-ДФ, а також банківські виписки по розрахунках з TOB Даймонд-Телеком , завірені копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента.

Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платника ПДВ.

З`ясовано, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований ПрАТ Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання Імпульс , що підтверджується залученими до матеріалів справи доказами.

На підтвердження наявності у контрагента приміщень до матеріалів справи залучено копію договору суборенди нерухомого майна, укладеного між ТОВ Даймонд-Телеком (суборендар) та ТОВ Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (орендар), у відповідності до якого останнє передало суборендарю у строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежилу кімнату №406, площею 11 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а з метою використання під офіс. Також залучено копію договору логістичних послуг №Д-02/11 від 27 жовтня 2010 року, укладеного між TOB Даймонд-Телеком (замовник) та ДП Голден Фудс (логістик), відповідно до якого ДП Голден Фудс зобов`язувалось перед TOB Даймонд-Телеком тимчасово зберігати на власних складських приміщеннях та доставляти довірений йому замовником вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, а замовник - оплачувати надані послуги з перевезення вантажу.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом (постачальником) документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

Як встановлено судами, перевірка Товариства проводилася без дослідження та аналізу первинних документів позивача по взаємовідносинах із контрагентом, а висновок контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтується на інформації, зазначеній в акті про неможливість проведення зустрічної звірки TOB Даймонд-Телеком . Разом з тим судами правильно зазначено, що при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акту документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Більше того судами встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі №2а-10730/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року та набрала законної зали, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки, оформленої актом №2038/22-2/32827012 від 21 червня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки. У ході розгляду цієї справи суди, дослідивши зібрані матеріали та проаналізувавши встановлені обставини зробили висновок, що контролюючий орган у ході здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ Даймонд-Телеком діяв не у спосіб, визначений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій при проведенні зустрічної звірки та оформленні її результатів.

У ході судового розгляду суди також врахували, що на час встановлення фактичних взаємовідносин позивача з ТОВ Даймонд-Телеком керівником останнього в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився ОСОБА_1 , його ж вказано директором ТОВ Даймонд-Телеком у поданих позивачем первинних облікових та бухгалтерських документах, у тому числі податкових накладних, договорі поставки тощо.

Сам факт заперечення директором ТОВ Даймонд-Телеком ОСОБА_1 своєї участі у діяльності зазначеного товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів не може бути, на думку судів, свідченням безтоварності спірних операцій, у зв`язку з тим, що постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України ( Фіктивне підприємництво ), суд скасував.

Зокрема, у постанові від 25 грудня 2012 року по справі №4\2609\1566\12 Солом`янський районний суд міста Києва зазначив, що директор ТОВ Даймонд-Телеком - Бондарук М.П. під час розгляду справи за скаргою на постанову слідчого про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, вказав на те, що підприємство, яке він придбав і очолює, займається купівлею-продажем комплектуючих комп`ютерної техніки, ним особисто контролюється і підписуються звітні документі, які вчасно подаються до відповідних контролюючих органів, в штаті підприємства знаходиться вісім офіційно працевлаштованих осіб; ОСОБА_1 також повідомив суду, що ним підписувався протокол допиту його в якості свідка, де він пояснював, що нібито не обізнаний про діяльність ТОВ Даймонд-Телеком , однак стверджує про те, що був вимушений так зробити, оскільки злякався чисельності працівників СБУ, які були присутні при допиті, і не мав можливості скористатись юридичною допомогою. Як зазначив суд, у судовому процесі не встановлено наявності у слідчого на момент порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 приводів і підстав для винесення відповідної постанови, а також суду не вдалося пересвідчитись в законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови.

Крім того на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України судами досліджено постанову старшого слідчого відділу ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31 липня 2013 року про закриття кримінального провадження №32012110030000023, порушеного за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, а саме за фактом умисного ухилення службовими особами Товариства від сплати податків в особливо великому розмірі, зокрема по взаємовідносинах з TOB Даймонд-Телеком . У вказаній постанові слідчий дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення (злочину), оскільки в ході досудового слідства не встановлено, що службові особи Товариства мали на меті здійснювати дії, направлені на ухилення від сплати податків; також у постанові вказується, що в ході проведення огляду (протокол від 03 вересня 2012 року) встановлено, що оригінали документів та засвідчені копії по фінансово-господарських операціях з TOB Даймонд-Телеком складені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні реквізити, підписані службовими особами підприємств та засвідчені відбитками печаток.

За наведеного, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що підтверджують ненадання податковим органом належних доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди, й дійшли висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Доводи ж відповідача, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права до згаданих правовідносин, або ж порушення процесуальних норм.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду