Постанова

від 08.07.2015 по справі 2а-13601/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Львів № 9104/176662/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Артенерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

30.11.2011 року позивач ОСОБА_2 підприємство «Артенерго» ( далі ПП «Артенерго») звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішень № НОМЕР_1 від 15.11.2011 року.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права

Апелянт, просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом в період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Артенерго» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Крафт-ЛВ», ТзОВ «Промтехметал».

За результатами перевірки складено акт перевірки № 4183/23-209/35101324 від 09.11.2011 року яким встановлено порушення:

- п.198.1 ст.198 ПК України, занижено податок на додану вартість в сумі 25 833,00 грн. в т.ч. за квітень 2011 року на суму 20000,00 грн., за травень 2011 року на суму 5833,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2011 р., форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 25 834,00 грн.

Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про фіктивність господарських операцій між позивачем ПП «Артенерго» та його контрагентами ТзОВ «Крафт-ЛВ», ТзОВ «Промтехметал».

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом. 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88. Відповідно до п.п.1.2 пункту 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Для підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами суду першої інстанції були надані первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу № 48/04 від 18.04.2011 року який укладений між позивачем та ТОВ «Промтехметал»; видаткові та податкові накладні які видані позивачу контрагентами - ТзОВ «Крафт ЛВ» ТзОВ «Промтехметал»; договір купівлі-продаж № 632/05 від 25.05.2011 року який укладений між позивачем та ТзОВ «Крафт ЛВ» (як продавцем); видаткові та податкові накладні видані позивачу ТЗОВ «Крафт ЛВ»; виписки банку про рух коштів, рахунки-фактури, договори.

Досліджуючи первинні документи які надані позивачем, колегія суддів встановила, що такі документи є оформлені неналежно і не можуть достовірно підтверджувати рух товарно-матеріальних цінностей від одного учасника господарської операції до іншої, що виключає реальність господарських операцій між ПП «Артенерго» та його контрагентами.

Зокрема, податкові та видаткові накладні, надані позивачем на ствердження здійснення операцій із ТзОВ «Промтехметал» та з ТзОВ «Крафт ЛВ», копії яких містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції не може прийняти як доказ реальності руху товару від вказаних контрагентів оскільки, вони є оформлені всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність» та Положення №88, так як не мають таких обов'язкових реквізитів - як зміст господарської операції, прізвища та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; не містять дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2014 року про визнання винним ОСОБА_3 (директора ТзОВ «Промтехметал») за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч.4 ст. 358 КК України та яким встановлені обставини фіктивності операцій ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», які здійснювали документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), однак фактично підприємствами товари не постачались, роботи не виконувались та послуги не надавались. Також вироком встановлено, що для прикриття незаконної підприємницької діяльності ОСОБА_3 спільно із невстановленими слідством особами організував придбання, перереєстрацію як на себе, так і на спеціально підібраних осіб із числа малозабезпечених, малоосвічених громадян - суб'єктів господарювання - ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» для вчинення фіктивного підприємництва з метою надання незаконних послуг суб'єктам господарювання в мінімізації сплати податків, конвертації безготівкових коштів в готівку та отримання неоподатковуваного доходу.

Такий доказ як вирок суду, що встановлює обставини діяльності контрагентів позивача, підлягає оцінці поряд з іншими доказами, здобутими у справі, і дає підстави для висновку про те, що документи, надані позивачем на ствердження товарності операцій із контрагентами - ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» не можна вважати первинними і такими, що дають підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з огляду на те, що їх підписано неуповноваженими особами.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість формування податкового кредиту позивача. Зокрема, як зазначалося вище, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції і якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому, обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що податковий орган правомірно поставив під сумнів реальність господарських операцій між ТзОВ «Артенерго» та його контрагентами - ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ», а отже підставність відображення їх наслідків у податковому обліку позивача. Тому, в задоволені позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В::

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі за № 2а-13601/11/1370 - скасувати.

В позові Приватного підприємства «Артенерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: І.І. Запотічний

ОСОБА_4