Постанова

від 17.07.2015 по справі 2а-4809/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-4809/12/1470

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Тропанець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2012 року №0004471720, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 173 848,73 грн., та №0004461720, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 135 031,75 грн.

Позов обґрунтовував тим, що податковий орган помилково визначає суми витрат, понесені позивачем на ремонт та закупівлю запчастин на орендовані ним транспортні засоби безпосередньо не пов'язаними з одержання доходу, так як вказане спростовується положеннями п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.10.2 ст.138 Податкового кодексу України. Витрати на придбання запасних частин, технічне обслуговування та ремонт автомобілів відносяться до загальновиробничих та адміністративних витрат, такі витрати є складовою витрат операційної діяльності, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу у розумінні п.177.4 ст.177 ПК України та правомірно включено ФОП до складу валових витрат. Також, позивач не погоджується з висновками ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про завищення ним податкового кредиту на суму 116 157 грн. у зв'язку із здійсненням безтоварних господарських операцій з контрагентами ТОВ «Компанія Універсал-НК», ТОВ «Укр-ЕКО-тех», ТОВ «Промцентр», ТОВ «УкрПластРесурс», ТОВ «Панлі» та ПП «Реа-Рент-Миколаїв», зазначивши, що факт постачання товару (надання послуг) вказаними контрагентами підтверджено первинними документами, зауважень щодо наявності у ФОП ОСОБА_2 та правильності оформлення яких акт перевірки не містить.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 13 червня 2013 року ухвалено постанову про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку про доведеність податковим органом факту заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з 22.09.2010р. по 31.12.2011р. на 116 157 грн., зазначивши, що у зв'язку з відсутністю у контрагентів позивача реальних можливостей щодо виконання ними своїх господарських зобов'язань, наявність у позивача первинних бухгалтерських документів не може вважатися доказом здійснення реальних господарських операцій з постачання товару або надання послуг між ним та його контрагентами.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що Миколаївським окружним адміністративним судом не враховано, що у позивача були усі достатні підстави, передбачені діючим законодавством, для формування податкового кредиту з ПДВ по постачальниках ТОВ «Компанія Універсал-НК», ТОВ «Укр-ЕКО-тех», ТОВ «Промцентр», ТОВ «УкрПластРесурс», ТОВ «Панлі» та ПП «Реа-Рент-Миколаїв», а висновки суду про неможливість реального здійснення господарських операцій вказаними підприємствами ґрунтуються лише на представлених відповідачем актах про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання без здійснення аналізу задекларованих господарських операцій. Судом взагалі не розглянуто та не досліджено правові підстави винесення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва податкового повідомлення-рішення №0004471720 від 05.09.2012р., попри те, що вказане податкове повідомлення-рішення також оскаржувалося ФОП ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказів ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №745 від 16.07.2012р., №785 від 26.07.2012р., №839 від 09.08.2012р., відповідно до ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 26.07.2012р. по 15.08.2012р. державними податковими ревізорами-інспекторами відповідача було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №582/17-208/НОМЕР_1 від 22 серпня 2012 року.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем:

- ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992р., з урахуванням п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 22182,05 грн., заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 121333,34 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з 22.09.2010р. по 31.12.2011р. встановлено його заниження всього у сумі 116157 грн. (в т.ч. за жовтень 2010р. в сумі 8087 грн., за листопад 2010р. в сумі 16667 грн., за грудень 2010р. в сумі 1667 грн., за лютий 2011р. в сумі 13996 грн., за березень 2011р. в сумі 13333 грн., за квітень 2011р. в сумі 13333 грн., за вересень 2011р. в сумі 13333 грн., за жовтень 2011р. в сумі 1900 грн., за листопад 2011р. в сумі 16741 грн.).

05 вересня 2012 року, на підставі акту перевірки №582/17-208/НОМЕР_1 від 22.08.2012р., ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0004461720, яким позивачу збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 135031,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 116157 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18874,75 грн.);

- №0004471720, яким позивачу збільшила грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 173848,73 грн. (в т.ч. за основним платежем - 143515,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30333,34 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про визнання нечинними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №582/17-208/НОМЕР_1 від 22.08.2012р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є законним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, актом перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту за період з 22.09.2010р. по 31.12.2011р. всього на суму 116157 грн. Зокрема, в акті зазначено, що у жовтні - листопаді 2010 року відхилення в сумі 8087 грн. та в сумі 16667 грн. відповідно виникло по контрагенту ТОВ «Компанія Універсал-НК», у грудні 2010 року відхилення в сумі 1667 грн. виникло по контрагенту ТОВ «Укр-ЕКО-тех», у лютому-березні 2011 року - в сумі 13996 грн. та в сумі 13333 грн. відповідно по контрагенту ТОВ «Промцентр», у квітні 2011 року - в сумі 13333 грн. по контрагенту ТОВ «УкрПластРесурс», у вересні-жовтні 2011 року - в сумі 13333 грн. та в сумі 19000 грн. відповідно по контрагенту ТОВ «Панлі», у листопаді 2011 року - в сумі 16741 грн. по контрагенту ПП «Реа-Рент-Миколаїв», у зв'язку з непідтвердженням ФОП ОСОБА_2 реальності здійснення господарських відносин із вказаними контрагентами-постачальниками, а також включення до податкового кредиту витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю позивача. До таких висновків податкова інспекція дійшла за результатами здійснення аналізу податкової інформації, отриманої від інших податкових органів. Щодо контрагента позивача ТОВ «Компанія Універсал-НК», то в акті перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва зазначає, що 09.06.2011р. КОІЗ УПМ ДПА у Миколаївській області за №51 зареєстровано матеріали стосовно фіктивного підприємства по факту реєстрації ТОВ «Компанія Універсал-НК» на ім'я громадянина ОСОБА_3, який пояснив, що до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не має ніякого відношення, організаційно-розпорядних обов'язків на підприємстві не виконував, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мав, підприємство зареєстрував у квітні 2010 року за пропозицією свого знайомого бажаючи отримати можливість заробітків, не усвідомлюючи наслідків своїх дій; ніяких документів фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Компанія Універсал НК» він ніколи не складав і не підписував та нікого на це не уповноважував, печатку товариства не отримував. Також, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва посилається на акти: ДПІ у Центральному районі Миколаївської області ДПС №683/22-225/3643312 від 14.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Промцентр» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - покупцями за період лютий, березень 2011 року», №849/23-325/3572223 від 24.06.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «УкрПластРесурс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків - контрагентами за квітень 2011 року», №181/23-325/36143412 від 16.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Панлі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Поштовий магазин» в період липень 2011 року, ТОВ «Агенство «Укрділконт» за серпень 2011 року, ТОВ «Торговий дім «Партія» за вересень 2011 року, ТОВ «Компанія «Бітіком» за жовтень 2011 року та контрагентами-покупцями за період липень-жовтень 2011р.», ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС №152/45/22-1009/33798208 від 04.04.2012р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Реал-Рент-Миколаїв» з перевірки показників декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, листопад 2011 року», якими встановлено відсутність у вказаних підприємств умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при їх реалізації товарів (робіт, послуг), а також встановлено укладання нікчемних цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, податкового зобов'язання та податкового кредиту. За висновками податкового органу, укладені позивачем угоди з вказаними контрагентами не були спрямованими на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, такі угоди в силу закону є нікчемними та не можуть мати жодних наслідків для податкового обліку підприємства.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону , чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності поставки товарів (надання послуг). При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України , саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ФОП ОСОБА_2 у перевіряємий період були: діяльність нерегулярного пасажирського транспорту та оренда автомобілів.

При здійсненні господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 використовував власний автомобіль Skoda Superb Classik №ВЕ7037АН, а також автомобільний транспорт, орендований у інших суб'єктів господарювання на підставі посвідчених нотаріально договорів оренди транспортних засобів. За умовами п.12.5 вказаних договорів позивач, як орендатор, зобов'язується здійснювати за власний рахунок обслуговування, поточний та аварійний ремонт автомобілів без подальшого відшкодування цих витрат орендодавцями.

10 жовтня 2010 року між ТОВ «Компанія Універсал-НК» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця автотовари в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах вказаного Договору.

З наявних матеріалах справи специфікацій до договору поставки від 10.10.2010р. вбачається, що ТОВ «Компанія Універсал-НК» постачало на адресу позивача набори інструментів, амортизатори, тормозні колодки, стіклоочищувачі та інші авто товари.

В підтвердження виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_2 до суду надано: видаткові накладні №РН-0000241 від 26.10.2010р., №РН-0000242 від 27.10.2010р., №РН-0000243 від 28.10.2010р., №РН-0000244 від 29.10.2010р., №РН-0000245 від 29.10.2010р., №РН-0000285 від 12.11.2010р., №РН-0000246 від 16.11.2010р.; податкові накладні №466 від 26.10.2010р., №467 від 27.10.2010р., №468 від 28.10.2010р., №469 від 29.10.2010р., №470 від 29.10.2010р., №511 від 12.11.2010р., №471 від 16.11.2010р.; рахунки-фактури №СФ-000063 від 26.10.2010р., №СФ-000064 від 27.10.2010р., №СФ-000067 від 29.10.2010р., №СФ-000065 від 28.10.2010р., №СФ-000066 від 29.10.2010р., №332/У від 12.11.2010р., №10015 від 16.11.2010р. Про оплату придбаного товару свідчать платіжні доручення, копії яких також наявні в матеріалах справи.

06 грудня 2010 року між ТОВ «Укр-ЕКО-тех» (Виконавець) та ОСОБА_2 (Замовник) було укладено договір №35/10, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги щодо виконання робіт по утилізації поношених автомобільних покришок, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

В підтвердження виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_2 до суду надано:акт прийому-здачі виконаних робіт від 13.12.2010р., податкову накладну №00003 від 13.12.2010р., рахунок-фактуру №35/10 від 13.12.2010р. та платіжне доручення №1004680 від 13.12.2010р.

05 січня 2011 року між ПП «Промцентр» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №045 на придбання товарів, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити автозапчастини та автотовари в асортименті.

В підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: видаткові накладні №РН-0000009 від 14.02.2011р. та №15/523-03 від 10.03.2011р., податкові накладні №16 від 14.02.2011р. та №156 від 10.03.2011р., рахунки-фактури №СФ-0000021 від 14.02.2011р. та №523-03 від 10.03.2011р., платіжні доручення №342 від 14.02.2011р. та №523-03 від 11.03.2011р.

08 квітня 2011 року між ПП «УкрПластРесурс» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №00512 на придбання товарів, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити автозапчастини та автотовари в асортименті.

В підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: видаткова накладна №21/0804-УПР від 08.04.2011р., податкова накладна №12 від 08.04.2011р., рахунок-фактура №0804-УПР від 07.04.2011р., платіжне доручення №0804-УПР від 08.04.2011р.

05 вересня 2011 року між ТОВ «Панлі» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №05-09 на придбання товарів, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити автозапчастини та автотовари в асортименті.

В підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: видаткові накладні №05/09-01 від 05.09.2011р. та №04/10-02 від 04.10.2011р., податкові накладні №15 від 05.09.2011р., №31 від 04.10.2011р. та №32 від 27.10.2011р., рахунки-фактури №05/09-02 від 05.09.2011р., №04/10-01 від 04.10.2011р. та №27/10-01 від 27.10.2011р., платіжні доручення №05-09 від 04.09.2011р., №04-10 від 03.10.2011р. та №27-10 від 10.11.2011р.

03 листопада 2011 року між ПП «Реа-Рент-Миколаїв» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №04/11 на придбання товарів, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити автотовари в асортименті.

В підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: видаткова накладна №41115 від 04.11.2011р., податкова накладна №41115 від 04.11.2011р., рахунок-фактура №0411-15 від 04.11.2011р. та платіжне доручення №04/11 від 03.11.2011р.

Вказані договори підписані директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками сторін.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1401/18696 від 29.12.2010р., стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

ФОП ОСОБА_2 доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти ТОВ «Компанія Універсал-НК», ТОВ «Укр-ЕКО-тех», ТОВ «Промцентр», ТОВ «УкрПластРесурс», ТОВ «Панлі» та ПП «Реа-Рент-Миколаїв» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Позивачем, також, доведено, що зазначені вище договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Висновки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо встановлених порушень з боку ФОП ОСОБА_2 базуються лише на висновках актів: №683/22-225/3643312 від 14.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Промцентр» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - покупцями за період лютий, березень 2011 року», №849/23-325/3572223 від 24.06.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «УкрПластРесурс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків - контрагентами за квітень 2011 року», №181/23-325/36143412 від 16.02.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Панлі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Поштовий магазин» в період липень 2011 року, ТОВ «Агенство «Укрділконт» за серпень 2011 року, ТОВ «Торговий дім «Партія» за вересень 2011 року, ТОВ «Компанія «Бітіком» за жовтень 2011 року та контрагентами-покупцями за період липень-жовтень 2011р.», №152/45/22-1009/33798208 від 04.04.2012р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Реал-Рент-Миколаїв» з перевірки показників декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, листопад 2011 року». Тобто, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок та без самостійного дослідження господарських операцій позивача з його безпосередніми контрагентами дійшов висновку про безтоварність укладених правочинів, залишивши поза увагою первинну документацію.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагентів (контрагентів контрагентів).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Компанія Універсал-НК» з метою прикриття незаконної діяльності за ч.2 ст.205 КК України (постанова від 19.08.2011р.) не є підставою для висновків про нікчемність укладеного договору з ФОП ОСОБА_2, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва не надано вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Компанія Універсал-НК» зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що товари від вказаного контрагента позивачу фактично не поставлялись.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ФОП ОСОБА_2 укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції доходить висновку, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів не може погодитись з твердженнями відповідача про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Компанія Універсал-НК», ТОВ «Укр-ЕКО-тех», ТОВ «Промцентр», ТОВ «УкрПластРесурс», ТОВ «Панлі» та ПП «Реа-Рент-Миколаїв», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року №0004461720, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 135031,75 грн.

Що ж до податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012р. №0004471720, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 173 848,73 грн., то в оскаржуваній постанові Миколаївський окружний адміністративний суд взагалі не надав йому правової оцінки, тоді як зазначене рішення контролюючого органу також було предметом оскарження ФОП ОСОБА_2

Зі змісту акту перевірки №582/17-208/НОМЕР_1 від 22 серпня 2012 року вбачається, що ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС вважає суми витрат, понесені ФОП ОСОБА_2 на ремонт та закупівлю запчастин на орендовані ним транспортні засоби безпосередньо не пов'язаними з одержанням доходу. За висновками податкового органу позивачем за періоди з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. віднесено суми витрат (на ремонт та закупівлю запчастин на орендовані транспорті засоби), які не пов'язані з одержанням доходу на суму 94820,53 грн. (2010р.) та на суму 468180,79 грн. (2011р.), а також суми витрат по правочинах, за якими не встановлено реальності здійснення господарських операцій на суму 83333,35 грн. (2010р.) та на суму 437038,53 грн. (2011р.), чим порушено ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону передбачено, що до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України , складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Витрати позивача за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., що складалися із закупівлі необхідних виробів, запчастин для підтримки орендованих автомобілів у належному технічному та санітарному стані (ТОВ «Компані ЛТД» - придбання автозапчастин, ТОВ «Інерт» - придбання запчастин, ТОВ «Автодоктор» - придбання запчастин, ТОВ «Дінекс 2012» - придбання автозапчастини, ТОВ «Експерт шин» - придбання шин), а також з оплати за проходження необхідного технічного огляду та ремонту автомобілів (ФОП ОСОБА_4 - ремонт, ТОВ «Наваліс» - ремонт, ТОВ «ЄВРАЗ ім. Петровського» - техконтроль та медогляд, ТОВ «УкрЕкоТех» - послуги з утилізації шин), здійснено ФОП ОСОБА_2 для забезпечення свого основного виду діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів та отримання доходу.

Усі зазначені витрати підтверджено наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами, в тому числі податковими й видатковими накладними та актами виконаних робіт.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено пов'язаність вказаних витрат безпосередньо із здійсненням ним своєї господарської діяльності, а висновки акту перевірки щодо протилежного засновані на припущеннях перевіряючих та помилковому тлумаченні норм податкового законодавства. А відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 05.09.2012р. №0004471720 про збільшення ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 173 848,73 грн. є незаконним та також підлягає скасуванню.

Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, взято до уваги доводи ДПІ, які підлягають доказуванню, не надано належної правової оцінки наявним первинним документам позивача, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постановлене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України , підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ФОП ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 3658,21 грн., а тому, на підставі ст.94 КАС України , з Державного бюджету України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 122-1, 185 , 195 , 196, 198 , 202 , 205 , 207 , 254 КАС України , апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05 вересня 2012 року №0004471720 та №0004461720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) понесені ним судові витрати в сумі 3658,21 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень 21 копійок).

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Романішин В.Л.

ОСОБА_5