Рішення

від 21.07.2015 по справі 533/470/15-ц

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.07.2015 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/470/15-ц

Провадження № 2/533/144/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області

у складі головуючого судді Лизенка А.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

секретаря судового засідання Гордієнко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина», третя особа - Пригарівська сільська рада, про розірвання договорів оренди, визнання недійсними та скасування їх реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2015 року позивач звернулась до суду із позовом, з врахуванням уточнень (а.с.106), про розірвання 2-х договорів оренди землі, укладених нею з відповідачем на підставі сертифікатів про право на земельну частку (пай): серія ПЛ№0285404, серія ПЛ№0285406, а також визнання недійсними реєстрації цих договорів за №№126, 127 та скасування такої реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 27.07.2011 року укладено два договори оренди землі на підставі вищевказаних сертифікатів. Вказані договори зареєстровано у Пригарівській сільській раді за №№126, 127.

В подальшому, на підставі вищевказаних сертифікатів, позивач оформила землевпорядну документацію та 27.11.2014 року одержала свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки). Після чого звернулась до відповідача з повідомленням про бажання укласти договори оренди цих земельних ділянок та вилучення їх з користування відповідача.

Вважає, що в даному випадку відбулась зміна об'єкта оренди, тому договори оренди від 27.07.2011 року, підлягають розірванню.

Крім цього, позивач зазначає, що з дати набрання чинності Закону України від 11.02.2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», Пригарівська сільська рада не мала права реєструвати укладені між нею та відповідачем договори оренди від 27.07.2011 року та вчиняти відповідні записи №126 та №127. Не мав такого права й виконком Пригарівської сільської ради, оскільки такого права йому не було делеговано сільською радою, а із ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з 05.08.2011 року було взагалі виключено таке повноваження виконкомів сільських рад.

У зв'язку із вищенаведеним, на думку позивача, повинні бути визнані недійсним та скасовані записи №126 та №127 від 07.09.2012 року про реєстрацію договорів оренди від 27.07.2011 року.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав зазначених у позові. Також пояснила, що відповідач неналежним чином виконував умови договорів. Представник позивача зазначив, що на його думку, договори, що є предметом судового розгляду є припиненими з дня, коли позивачка отримала свідоцтва про право власності на земельні ділянки, таким чином, взагалі потреби у їх розірванні не має, однак судова практика суперечлива з цього питання, тому він підтримує позовні вимоги і залишає вирішення цього питання на розсуд суду.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували. Зазначили, що умови договорів оренди виконували належним чином, договори є діючими, підстав для їх розірвання немає. Реєстрація вказаних договорів у Пригарівській сільській раді, на їх думку, проведена правомірно, позивачка отримала примірники цих договорів з відміткою про реєстрацію у день їх реєстрації, тобто 07.09.2012 року, про що свідчать її підписи у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток по ПСП «Батьківщина». Вважають, що у будь-якому випадку, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними та скасування записів про реєстрацію договорів. Також зазначили, що суд має врахувати як преюдиціальні, факти, які встановлені Апеляційним судом Полтавської області при розгляді справи №533/150/15-ц та викладені в рішенні від 18.05.2015 року. Додатково пояснили, що при укладенні спірних договорів, межові знаки земельних ділянок не встановлювались, однак, земельні ділянки були виміряні та визначені відповідно до карти розпаювання земель. Листів позивачки щодо припинення чи розірвання договорів оренди ПСП «Батьківщина» не отримувало.

Третя особа, Пригарівська сільська рада, належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, в судове засідання представника не забезпечила, направила до суду заяву про розгляд справи без участі її представника (а.с.28, 37).

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, показання свідка, дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до розпорядження Козельщинської державної адміністрації від 07.03.1997 року №89 ОСОБА_1 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0285406 про те, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Сушківське» розміром 3,45 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (а.с.78).

На підставі вказаного сертифікату 27.07.2011 року між позивачкою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, підписано договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (а.с.5,6, 76, 77).

27.07.2011 року між сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області площею 3,45 га (а.с.4, 75).

07.09.2012 року договір оренди землі зареєстровано у Пригарівській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №127 (а.с.77).

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.01.2010 року за №53, виданого Козельщинською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 успадкувала право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 розміром 3,45 умовних кадастрових гектари, про що в сертифікаті останньої серії ПЛ №028404 зроблено відповідний запис. За вказаним сертифікатом до ОСОБА_1 перейшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Сушківське» розміром 3,45 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (а.с.74).

На підставі вказаного сертифікату 27.07.2011 року між позивачкою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, підписано договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради (а.с.8,9, 72, 73).

27.07.2011 року між сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області площею 3,45 га (а.с.7, 71).

07.09.2012 року договір оренди землі зареєстровано у Пригарівській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №№126 (а.с.73).

27.11.2014 року ОСОБА_1 отримано свідоцтва про право власності на земельні ділянки під кадастровими номерами 5322084600:00:002:0521 площею 3,3399 га та 5322084600:00:002:0522 площею 3,34 га (а.с.10, 12). В це же день, права власності зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.11, 13).

Зазначені обставини встановлені Апеляційним судом Полтавської області в рішенні від 18.08.2015 року по справі №533/150/15-ц та відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України мають преюдиціальне значення.

Суд вважає, що в частині визнання недійсними реєстрації договорів оренди та скасування такої реєстрації, позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який працює землевпорядником Пригарівської сільської ради, підтвердив факт реєстрації вказаного договору в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться в Пригарівській сільській раді з 2002 року (а.с.66-70). Показав, що вказана реєстрація здійснювалась відповідно до постанови КМУ №119, 2000 року.

З Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі Пригарівської сільської ради вбачається, що 07.09.2012 року здійснено записи №126 та №127 про реєстрацію двох договорів оренди земельних ділянок розміром 3,45 га за орендодавцем ОСОБА_1 (а.с.66-70). Відповідні відмітки здійснено на екземплярах договорів оренди, що надані відповідачем (а.с.73, 77).

Відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ №119 від 24.01.2000 року, реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Враховуючи, що вказана постанова КМУ є чинною, не суперечить законодавчим актам вищої юридичної сили, суд вважає, що реєстрацію договорів оренди земельних часток (паїв), належних ОСОБА_1, та вчинення відповідних записів №126 та №127 про їх реєстрацію, проведено правомірно. У зв'язку з цим судом не оцінюються доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності за цією вимогою.

В свою чергу, є помилковим посилання позивача на необхідність проведення державної реєстрації таких договорів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», оскільки право на земельну частку (пай) не може бути визнано нерухомим майном, на відміну від земельної ділянки.

Так, відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.4 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Відповідно до ч.10 ст.79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельну ділянку здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

В свою чергу, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. Зазначене, зокрема, відповідає п.21 договорів оренди, в яких зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Роз'яснення Державної реєстраційної служби України аналогічного характеру розміщено на офіційному сайті служби за адресою: http://www.drsu.gov.ua/show/10402 .

Є помилковим також посилання позивача на виключення ЗакономУкраїни № 402-VII від 04.07.2013 року підпункту 2 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки виключене положення стосувалось реєстрації договорів оренди землі, а не договорів оренди земельних часток (паїв).

Стосовно повноважень суду загальної юрисдикції на розгляд позовних вимог щодо визнання недійними реєстрації договорів та скасування такої реєстрації, тобто, в тому числі, визначення обсягу повноважень посадових осіб Пригарівської сільської ради, суд зазначає, що вказана вимога виникла у зв'язку із виникненням між сторонами спору про право цивільне, а саме, щодо існування прав та обов'язків за договорами оренди, а Пригарівська сільська рада, як реєструючий орган, не здійснювала в даному випадку, владних управлінських функцій, таким чином, ці вимоги повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 11.11.2014 року по справі №21-493а14.

Суд вважає, що в частині розірвання договорів оренди, позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.42 договорів оренди договори набрали чинності після підписання їх сторонами та їх державної реєстрації. Згідно п.7 договорів оренди договори укладено строком на 5 років, але у будь-якому випадку вони діють до моменту закінчення збирання урожаю орендарем. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право на поновлення їх на новий строк.

Пунктом 35 договорів оренди визначено випадки, коли дія договору припиняється, в тому числі зазначено, що він припиняється в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договорів оренди визначено випадки коли договір припиняється шляхом розірвання, в тому числі, зазначено, що також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зазначені норми кореспондується із ч.2 ст.31 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.16 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України громадянам -власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Законом України від 05.06.2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» врегульовано механізм виділення земельних ділянок.

Відповідно до п.17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 реалізувала своє право на виділення земельних ділянок в натурі та отримання їх у власність, таким чином, в односторонньому порядку, за підстав, що прямо передбачені законом, відмовилась від договорів оренди , укладених між нею та відповідачем 27.07.2011 року, оскільки в результаті її дій зникла підстава їх існування - земельна частка (пай) як об'єкт цивільних правовідносин.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеній в абзаці 5 пункту 8 постанови №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», де зазначено, щозгідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

Аналогічні правові позиції викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.2012 року по справі №2464св12 та від 23.07.2014 року по справі №6-20084св14 (№№21608570, 40038303 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з дня отримання ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на земельні ділянки, тобто з 27.11.2014 року, договори оренди, укладені між нею та відповідачем 27.07.2011 року, є розірваними, а зобов'язання - припиненими. Таким чином, вимога про розірвання цих договорів не може бути задоволена у зв'язку із попереднім розірванням таких договорів в позасудовому порядку шляхом відмови від них.

Вимоги щодо визнання договорів чи зобов'язань припиненими, позивачем за уточненою позовною заявою (а.с.106) не заявлялось, в свою чергу, відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. З цих же підстав суд не надає оцінку посиланням позивача в судовому засіданні на неналежне виконання відповідачем умов договорів оренди, оскільки ці обставини не були підставами позову.

Суд відхиляє посилання відповідача на висновки Апеляційного судом Полтавської області в рішенні від 18.08.2015 року по справі №533/150/15-ц щодо оцінки висновків суду першої інстанції про дію спірних договорів, оскільки відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України мають преюдиціальне значення тільки обставини, а не висновки. Крім цього, висновки суду апеляційної інстанції наведені у зв'язку із розглядом інших позовних вимог, та відповідно іншими підставами цих вимог.

Судом не надається також оцінка доводам сторін щодо отримання чи не отримання звернення позивачки від 28.11.2014 року до відповідача про розірвання договору (а.с.14), оскільки як зазначено вище, таке розірвання відбулось 27.11.2014 року в силу закону.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.3, 15, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина», третя особа - Пригарівська сільська рада, про розірвання договорів оренди, визнання недійсними та скасування їх реєстрації, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Козельщинського районного суду: ОСОБА_7

Повний текст рішення

виготовлено 21.07.2015 року