Рішення

від 21.07.2015 по справі 903/646/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2015 р. Справа № 903/646/15 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Миринчук В.І. (представник за дов. № 01/05 від 05.01.2015 р.);

від відповідача: Мартинюк С.В. (представник за дов. № б/н від 08.06.2015 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХІКА" про стягнення 52 119,55 грн.,

В судовому засіданні 21.07.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХІКА" про стягнення 52 119,55 грн.

Позов мотивує тим, що між сторонами укладений договір поставки № 31 від 31.03.2014 р. та специфікація від 13.06.2014 р. відповідно до якої позивач передає, а відповідач приймає та сплачує сою у кількості 40 тонн. Загальна вартість специфікації складає 260 400,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної та довіреності № 810 від 12.06.2014 р. позивач передав відповідачу сою в кількості 42,200 тонн, по ціні 5 425,00 грн. за одну тонну.

Відповідач не належно виконав умови договору, а саме прострочив виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару, в зв'язку із чим відповідачу були нараховані штрафні санкції.

Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ Зерно" 52 119,55 грн., з яких: 52 080,00 грн. штрафу та 39,55 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд зменшити нарахування штрафних санкцій, а саме штраф до 5 000,00 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" та товариством з обмеженою відповідальністю "УТФ Зерно" укладено договір поставки № 31 (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно договору п. 1.1. постачальник передає, а покупець приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до даного договору, сільськогосподарську продукцію.

13.06.2014 р. між тими ж сторонами укладено специфікацію (а.с.10).

Відповідно до вищезазначеної специфікації сторони погодили: поставка сої товарної в кількості 40,000 тонн загальною вартістю 260 400,00 грн., оплата за товар проводиться на протязі двох банківських днів, згідно рахунку-фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару у складі покупця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу сою товарну, що підтверджується накладною №12 від 15.06.2014 р., товарно-транспортною накладною № 55 від 15.06.2014 р. в кількості 42,200 тонн на загальну вартість 274 722,00 грн., факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання товару № 810 від 12.06.2014 р. (а.с.11-13).

15.06.2014 р. позивачем виписано рахунок-фактуру № 12 на суму 274 722,00 грн. (а.с. 11). Відповідач отримання товару та рахунку-фактури не заперечує.

Відповідно до п. 4.2., 4.3. договору передплата за даним договором, здійснюється покупцем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору, підписаних сторонами. Платіж за даним договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення покупцем коштів на банківський рахунок, що визначений у даному договорі.

Згідно п.5 специфікації (яка належним чином підписана сторонами) оплата за товар проводиться покупцем, на протязі двох банківських днів, згідно рахунку фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару.

Відповідач отриманий товар мав оплатити до 18.06.2014 р. проте оплатив з порушенням строків, встановлених договором поставки №31 від 31.03.2014 року та специфікацією до договору від 13.06.2014 р., а саме згідно платіжних доручень № 1746 від 19.06.2014 р. відповідач оплатив 145 220,00 грн., № 1776 від 23.06.2014 р. оплатив 52 502,00 грн., № 1755 від 24.06.2014 р. оплатив 77 000,00 грн. (а.с. 14-16).

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3. у разі не оплати партії товару, або за порушення строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від загальної вартості специфікації (додатків) до даного договору.

Беручи до уваги приписи п.5.3. договору зобов'язання мало бути виконане 17.06.2014 р., проте відповідач виконав умови договору з простроченням у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 52 080,00 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафу до 5 000,00 грн.

Суд перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок штрафу у розмірі 52 080,00 грн., вважає його вірним та підтвердженим матеріалами справи, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 080,00 грн. штрафу заявленими з правомірних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, штраф нарахований відповідачу на заборгованість, яка виникла в наслідок несвоєчасної оплати за поставлений товар згідно договору.

При цьому, враховуючи, що відповідач погасив основну заборгованість у повному розмірі у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про заподіяння тяжких наслідків позивачу через неналежним виконанням зобов'язання, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшивши розмір штрафу на 50%, тобто на 26 040,00 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 26 040,00 грн. (50% суми від заявленої до стягнення штрафу). Стягнення з відповідача грошових коштів у вищевказаній сумі, на думку суду, є адекватною санкцією за порушення ним договірного зобов'язання та відповідає інтересам обох сторін.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39,55 грн. 3% суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 39,55 грн. 3% річних, варто зазначити, що вони судом перевірені, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та неналежне виконання відповідачем умов договору, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково в розмірі 26 079,55 грн. з них:( 26 040,00 грн. штрафу, 39,55 грн. 3% річних).

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (вул. Єршова, 11, м. Луцьк, Волинська область 43026, код ЄДРПОУ 21750952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ Зерно" (офіс 287, просп. Оболонський, 30, м. Київ 04205, код ЄДРПОУ 38615496) 26 079,55 грн. (двадцять шість тисяч сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок) з них: (26 040,00 грн. штраф та 39,55 грн. 3% річних) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім тисяч).

В стягненні 26 040,00 грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

21.07.2015

Суддя І. О. Гарбар