Постанова

від 08.09.2015 по справі 903/646/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2015 року                                                                                      Справа № 903/646/15 Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. ,  суддя Василишин А.Р. при секретарі Мухомеджанов Д.Ю. за участю представників сторін: від позивача: Маринчук В.І. (дов. №01-05 від 05.01.15 р.) від відповідача: Мартинюк С.В. (дов. б/н від 08.06.15 р.)   розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Волинської області від 21.07.15 р. у справі № 903/646/15 (суддя Гарбар І.О.) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" до       Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про стягнення 52 119,55 грн. ВСТАНОВИВ: ТОВ "УТФ Зерно" (надалі – позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-6) до ТОВ "Агротехніка" (надалі – відповідач) про стягнення 52080 грн. штрафу, 39,55 грн. 3% річних. Рішенням господарського суду Волинської області від 21.07.15р. (а.с. 68-69) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 040,00 грн. штрафу та 39,55 грн. 3% річних. В стягненні 26 040,00 грн. штрафу відмовлено. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що враховуючи п.5.3 договору, зобов'язання мало бути виконане відповідачем 17.06.2014 р., проте відповідач виконав умови договору з простроченням, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 52    080,00 грн. При цьому, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір нарахованого відповідачу штрафу на 50%, тобто на 26040, грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 26040 грн. штрафу. Враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та неналежне виконання відповідачем умов договору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 39,55 грн. 3% річних є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 75-78) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 21.07.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а саме у Договорі, який був укладений між позивачем та відповідачем, чітко прописаний розмір штрафних санкцій. Приймаючи оскаржуване рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції не врахував, що зменшення допускається лише в виняткових випадках, але такого випадку в даній справі не було. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/646/15 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В. Розпорядженням голови суду від 08.09.13 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначив, що просточення оплати не завдало суттєвої шкоди скаржнику. Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача,  розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 31.03.2015 р. між ТОВ "Агротехніка" та ТОВ "УТФ Зерно" укладено договір поставки № 31 (надалі – договір; а.с. 8-9). Найменування товару, кількість та ціна визначається у накладних (специфікаціях, рахунках) (п.п 2.2., 2.3). Пунктом 2.4 Договору передбачено, загальна вартість Договору становить сума загальної вартості специфікацій, підписаними сторонами. Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях (п. 3.3). Згідно п. 4.2 договору, передплата за товар, здійснюється відповідачем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору, що підписані сторонами. Відповідно до п. 5.4 Договору, у разі не оплати партії товару або за порушення строків оплати, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій. Пунктом 5.6 Договору передбачено, що сплата стороною визначених даним договором або чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойку, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням даного договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі,  а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі, а також оплата штрафних санкцій, вказаних у ст. 625 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що специфікацією до Договору поставки № 31 від 31.03.14 р. (а.с.10), сторони узгодили наступні умови поставки: поставка сої товарної в кількості 40,000 тонн загальною вартістю 260    400,00 грн., оплата за товар проводиться на протязі двох банківських днів, згідно рахунку–фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару у складі покупця. Згідно п.5 Специфікації оплата за товар проводиться покупцем, на протязі двох банківських днів, згідно рахунку фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару. Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України. Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та на підставі довіреності від 12.06.14 р. № 810, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 274    722,00 грн., що підтверджується накладною №12 від 15.06.2014 р. (а.с. 11), товарно-транспортною накладною № 55 від 15.06.2014 р. в кількості 42,200 тонн (а.с. 13) та не заперечуються відповідачем. 15.06.14 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №31 на суму 274    722,00  (а. с. 11). При цьому, відповідач розрахувався за отриманий товар, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме платіжними дорученнями: № 1746 від 19.06.2014 р. на суму 145 220,00 грн. (а.с. 14), № 1776 від 23.06.2014 р. на суму 52 502,00 грн. (а.с. 15), № 1755 від 24.06.2014 р. на суму 77 000,00 грн. (а.с. 16). А відтак, враховуючи умови розрахунків, визначених у специфікації, апеляційний суд приходить до висновку, що отриманий відповідачем товар, повинен бути оплачений протягом двох банківських днів, тобто до 18 червня 2014 року, проте остаточно відповідач розрахувався за товар 24.06.14 року, тобто з простроченням встановленого строку оплати. Враховуючи те, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою про стягнення з відповідача 52080 грн. штрафу та 39,55 грн. 3% річних. Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно п. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 5.4 Договору, у разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій. Здійснивши розрахунок штрафу, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 52 080,00 грн. штрафу. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач просить зменшити розмір штрафу (а.с. 48), посилаючись на те, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар. Пунктом  1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками  кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно  ст. 551 ЦК України розмір неустойки  може  бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою  для зменшення  судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Враховуючи вказане, суд констатує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків ТОВ "УТФ Зерно". Водночас, суд враховує той факт, що відповідач лише на 5 днів прострочив виконання зобов'язання, при цьому розмір заявленого штрафу надмірно великий відповідно до простроченої суми. А відтак, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги відсутність боргу відповідача перед позивачем, враховуючи принцип добросовісності, розумності та справедливості, виходячи з загальної суми поставки та строку прострочення платежу - 6 днів, при цьому більша частина боргу 145220 грн. оплачена з порушенням строків оплати лише на 2 дні, відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту понесення збитків кредитором у зв'язку з простроченням платежу, апеляційний суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача на 50 % до 26040 грн. та вважає їх адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань та прояв балансу між інтересами кредитора та боржника, а також як спосіб стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань. Враховуючи вказане, апеляційний суд задовільняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26040 грн. штрафу, в частині стягнення 26040 грн. штрафу слід відмовити, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 39,55 грн. 3% річних, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,     Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд   - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ТОВ "УТФ ЗЕРНО" на рішення господарського суду Волинської області від 21.07.15 р. у справі № 903/646/15 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 21.07.15 р. у справі № 903/646/15 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. Справу №903/646/15 повернути  господарському суду Волинської області. Головуючий  суддя                                                                      Бучинська Г.Б. Суддя                                                                                              Грязнов В.В.   Суддя                                                                                              Василишин А.Р.